“НКВC нищило, а німці відбудовували”: історія міста під час Другої світової війни

Фото надав Сергій Єсюнін

• В окупації Проскурів був протягом чотирьох років - до 25 березня 1944-го.
• За цей період у місті з’явилася перша каналізація, телефона мережа та дороги.
• Руйнувань зазнали будинки на Кам’янецькій, залізничні сполучення та міст через Південний Буг.
• Яким було окуповане місто та що довелося пережити місцевим мешканцям, читайте на нашому сайті.

Сьогодні, 25 березня, річниця визволення Проскурова. Окупували місто німецькі війська 8 липня 1941 року. Причому жодних боїв  не було. Принцип оборони йшов по лінії бетонних дотів. Перша лінія розташувалася по західному кордону області до річки Збруч (Волочиський, Теофіпольський райони). Друга лінія - була східна (Летичівський, Старосинявський, Новоушицький райони). Місто фактично залишили напризволяще. Без влади в обласному центрі були два дні. Мародери почали грабувати склади та вже через добу до міста зайшов розвідувальний загін, а на наступний день Проскурів був повністю окупований німцями.

“Пролунало три потужні вибухи”

Перед приходом окупантів, радянські війська влаштували у місті три величезні вибухи. У них стояло одне завдання - знищити важливі архівні дані НКВС та залишити німців без комунікації. І їм це вдалося.

• Перед німецькою окупацією у Хмельницькому пролунало три потужні вибухи. Це були важливі стратегічні об’єкти міста. Зірвали все відступаючі частини радянської армії. Коли німці зайшли до міста, то побачили тут розруху, - розповідає краєзнавець Сергій Єсюнін.

  Відео дня
  /li>

Першим підірвали архів НКВС. Розташовувався він у триповерховій будівлі на місці сучасного Ангела скорботи. Це була будівля початку 20-го століття. Там було управління Подільської залізниці, різні служби транспорту. А у підвалі розташовувався архів НКВС.

• Це був досить гарний будинок. Його називали домом Берманта. Бо він його збудував. Солдати не встигали вивезти секретні матеріали. Тому почали палити папки з документами просто у дворі будинку. У кінці червня німецькі війська вже просунулися до Тернополя і була загроза окупації Проскурова. Тому червоноармійці заклали там вибухівку і все злетіло у повітря. Була величезна пожежа, поверхи провалилися в підвал і будівля була знищена вщент, - пояснює Сергій Єсюнін.

Другою підірвали залізничну станцію. Війська Червоної армії заклали вибухівку на залізничних коліях та у приміщенні і висадили все у повітря. Це зробили для того, щоб заблокувати комунікації. Адже у Хмельницькому було велике залізничне сполучення, яке з’єднувало місто зі сходом та заходом країни.

• Теперішній вокзал у нас сучасний. До нього був ще один. А той перший вокзал, який будували в 19-у столітті був зруйнований, - зазначає Сергій Єсюнін.

Третім підірвали спирто-очисний склад. Він був розташований на місці сучасної кондитерської фабрики, що знаходиться навпроти прикордонної академії. Там тримали сировину і радянські війська не хотіли, щоб  вона дісталася німцям.

• На перетині сучасних вулиць Шевченка і Старокостянтинівського шосе розташовувася величезний спирто-очисний склад. Там були тонни сировини. Його теж не встигли вивезти. Тому був наказ зверху знищити, щоб туди не добралися німці, - розповідає краєзнавець.

Також радянські війська під час відступу вивели з ладу місцеву електростанцію. Та зіпсували обладнання на механічному цеху.

“Німців шокували наші дороги”

Сергій Єсюнін розповідає, що коли німці зайшли до Проскурова у них був шок від стану місцевих доріг. Бруківка була лише в центрі, далі - бездоріжжя. Тому перше, що вони зробили - це заклали бруківку вздовж Кам’янецької, облаштували всі виїзди з міста та вулицю Старокостянтинівське шосе.

• Після дощів, а особливо весною, страшенне болото було по всьому місту. Для німців це було дико, адже в той час у них уже були автостради і дороги були гарні. Тому вони взялися робити дороги у нас, - розповідає Сергій Єсюнін.

Німці, як говорить краєзнавець, прекрасно розуміли, що війна триватиме не один рік і їм доведеться жити у Хмельницькому. Через це, в першу чергу вони взялися за відновлення комунікацій. Поновили роботу електростанції та відновили водогін. Далі взялися за покинутий житловий фонд. Відбудували та заселили переважно чотириповерхові будинки біля сучасного стадіону “Поділля”. І військову частину, що розташовувалася на території сучасної прикордонної академії.

Були табори для військовополонених

На території Хмельницького було два табори військовополонених. Один величезний в Раковому, другий - на території сучасної школи № 18.

• Звісно всі роботи в місті проводили не самі німці, за них це робили військовополонені, але під їх скурпульозним керівництвом. Німці були дуже вимогливими до всього і любили порядок, тому облаштовували Проскурів відповідно до своїх звичок та уподобань.

Вони заклали по місту першу каналізаційну мережу. До цього мешканці Проскурова не знали, що таке каналізація. Також, за словами Сергія Єсюніна вони провели телефонний кабель, яким користувалися хмельничани аж до 90-х років.

• У нас фактично не було каналізації. Були локальні вигрібні ями і все. Німці були шоковані тим, що тут немає туалетів. Тому підняли санітарний стан міста. Саме цікаве, що в 1942 році під Вінницею збудували ставку Гітлера “Вервольф”, а центр рейхкомісаріату в Україні був у Рівному. Тому від Вінниці до Рівного проклали мідний телефонний кабель через Проскурів. Так це був перший в Україні телефонний кабель, який потім використовували в Радянському союзі до 90-х років. Бо він був дуже добре і грамотно побудований. Тому звичайно, можна сказати, що німці відновлювали те, що понищили органи НКВС ще й залишили після себе все неушкодженим для місцевого користування, - пояснив Сергій Єсюнін.

“Змушували всіх працювати”

Щоб мати достатні запаси продовольства, німці відновили колгоспи. Там працювали місцеві мешканці. Хто відмовлявся від роботи - йшов у трудовий табір.

• У німців не можна було байдикувати. Якщо тебе спіймали і ти ніде не працюєш, тебе відправляли у трудовий табір на перевиховання. Він був розташований у Лезневе. Там особливо не годували, а от робити змушували добряче. Працювали по 12-15 годин, - говорить історик.

З місцевими мешканцями німці вживалися. А от євреїв, які не встигли виїхати з Проскурова до окупації, чекала трагічна доля.

• В них була неприязнь за національною ознакою до євреїв. Їх зігнали в Гетто і розстріляли у яру, що біля сучасного мікрорайону Лезневе. На тому місці зараз стоїть меморіал загиблим, - розповів Сергій Єсюнін.

Як визволяли Хмельницький

Визволяли місто вже в березні. Бої за нього точилися протягом двох тижнів. Радянські війська робили періодичні авіанальоти на Проскурів і бомбили переважно залізничну колію в районі станцій “Гречани” і “Проскурів” та вулицю Кам’янецьку по якій відходили німецькі танки. Тому місцеві будинки постраждали лише вздовж цієї вулиці. Проскурівська залишилася неушкодженою, відтак всі архітектурні пам’ятки міста збереглися.

• Саме місто не бомбардували. На це просто не було сенсу. Люди поховалися у бомбосховища і були там протягом двох тижнів. Загиблих серед мирного населення було дуже мало, - розповідає краєзнавець.

Коли німці залишали Проскурів, то зруйнували за собою міст. За словами краєзнавця, це їм було потрібно для того, щоб затримати радянські війська і утримати оборону.

• Наступ ішов із сторони Заріччя. Тому вони встановили, так звані, смертники. Закопали кілька танків і встановили кулеметні точки, щоб зруйнувати переправу через Південний Буг. Це був березень і річка була повноводна. Тому червоноармійців це значно затримало, - розповідає Сергій Єсюнін.

"Поступатися ніхто не хотів"

Під Проскуровом зійшлися два кращі полководці Другої світової. З німецького боку військами командував Еріх фон Манштейн. Радянські війська у бою за Проскурів очолив маршал Георгій Жуков.  

• Обидва командувачі мали важливі завдання від керівництва і обоє їх виконали. Німці повинні були тримати оборону протягом двох тижнів за цей час їх силові війська мали відвести з Дунаївців і Кам’янця-Подільського. Проскурів був важливим автомобільним і залізничним сполученням, утримуючи місто вони могли спокійно відводити війська на захід. Радянські солдати мали до кінця березня дійти до Чернівців і вони це зробили. Єдине, що Жуков - не зміг оточити війська Манштейна. Якби оточення вдалося - війна закінчилася ще б раніше, - зазначив Сергій Єсюнін.

Після Проскурова обидва полководці були нагороджені і в той же час покарані.

• У радянські час була найвища почесна нагорода - орден Перемоги. Всього нагородили ним 13 людей і першим був Жуков за Проскурівсько-Чернівецьку операцію. Проте Сталін був незадоволений, що той упустив Манштейна і зняв Жукова за це з першого українського фронту. Манштейну теж дали нагороду “Залізний хрест” з діамантами. Проте після Проскурова його зняли з усіх посад і він відійшов від війни.

Проскурів пережив окупацію, бомбардування та масові розстріли протягом 1941-1944 років. Місто вистояло. А ця сумна сторінка його історії назавжди залишиться в пам’яті очевидців та прийдешніх поколінь.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.