22 липня народилася видатна українська актриса Марія Заньковецька

Ім'я Марії Заньковецької належить до числа тих великих людей, якими пишається український народ, яких шанують російський та інші слов'янські народи. Вона є представницею тієї блискучої плеяди майстрів української сцени, імена яких, за словами Станіславського, викарбувані "золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва".

Марія Костянтинівна Адасовська народилася 22 липня 1860 року в селі Заньки Ніжинського повіту на Чернігівщині у давній дворянській родині. Освіту вона одержала в Чернігові у дворянському пансіоні Осовської. Перші спроби гри на учнівській сцені визначили майбутнє талановитої актриси. Вона раділа з того, що батьки не були категорично проти її участі в аматорських виставах (які влаштовували в Ніжині) і концертах (мала від природи гарне драматичне мецо-сопрано).

Дуже прагнула вступити до консерваторії, але батьки, заборонивши їй навіть думати про це, поспішно видали 18-річну дівчину заміж за офіцера Хлистова, який, залицяючись, теж радив продовжувати навчання в консерваторії, а по одруженні — заборонив. І змушена була Марія Адасовська-Хлистова переїхати до місця служби чоловіка — у Бендерську фортецю. Тут на одній із вистав познайомилася з піхотним офіцером Тобілевичем, який також брав участь в аматорських виставах (згодом їх знову зведе доля і на сцені, і в житті — він стане її чоловіком).

З часом її чоловіка — Хлистова перевели до Фінляндії, у фортецю Свеаборг. Тут Марія Костянтинівна вступила на вокальний відділ Гельсінгфорської консерваторії — філії Петербурзької консерваторії. Вона навчалась у відомого на той час професора — чеха за національністю — Гржималі, який пророкував їй блискуче майбутнє. Марія Костянтинівна часто виступала в концертах і справді зачаровувала присутніх.

Марія Костянтинівна Заньковецька захоплювалась українською та російською класичною літературою. У ролі Наталки з п'єси "Наталка-Полтавка" на сцені єлисаветградського театру 27 жовтня 1882 року вона блискуче дебютувала як професійна актриса. Своє театральне прізвище вона взяла від назви рідного села Заньки — так на професійних сценах засяяло нове прізвище, що згадувалося поруч з іменами Єрмилової, Савіної, Комісаржевської.

Упродовж перших 25 років творчої діяльності, коли Заньковецька створила всі свої найкращі ролі, їй доводилося грати в часи гоніння і переслідування української культури, школи, мови, а тим більше театру з боку російського самодержавства. 

Мистецтво Марії Заньковецької справило величезний вплив на розвиток української драматургії; кращі п'єси українських драматургів 80—90-х років XIX століття було написано за її безпосереднього впливу. Серед глибоко реалістичних образів, створених нею, особливе визнання одержали: Наталка, Терпилиха ("Наталка-Полтавка" Котляревського), Галя ("Назар Стодоля" Шевченка), Харитина, Софія ("Наймичка", "Безталанна" Карпенка-Карого), Аза ("Циганка Аза" Старицького) та ін. Помітним явищем стала її гра у фільмах "Остап Бандура", "Наталка-Полтавка". За самовіддану працю актрисі було першій присвоєно звання народної артистки республіки.

4 жовтня 1934 року Марії Костянтинівни не стало. Поховали велику актрису на Байковому кладовищі у Києві.

На честь великої української актриси, яку можна поставити на один щабель з такими видатними світовими артистками, як Елеонора Дузе, Сара Бернар, Тіна ді Лоренцо, Сада Якко, у 1922 році названо театр у Львові, у 1960 році в Києві відкрито музей Марії Заньковецької, що працював упродовж 19 років. У 1979 році старе приміщення знесли і з 1989 році в Києві функціонує новий музей як пам'ятник самобутнього таланту України.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.