30 вересня – Віри, Надії, Любові та Софії. Що це за свято та чого не радять цього дня робити

30 вересня  – Віри, Надії, Любові та Софії. Що це за свято та чого не радять цього дня робити
Усі світлини з відкритих джерел
  • Дізнавайтеся історію й суть свята, а також чому в цей день жінкам обов’язково треба поплакати, не можна нічого консервувати, а чоловіки зобов'язані взяти на себе всі домашні клопоти.

 

У п'тяницю, 30 вересня, християни відзначають День мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

Віруючі моляться святим мученицям про збереження любові між батьками і дітьми, про сімейне щастя, про позбавлення від безпліддя, дітей і їхнє здоров’я. Просять також у них оберігати підлітків і допомогти їм зробити правильний вибір, коли зустрічаються з дорослим життям та його спокусами.

Історія

У II столітті  жила собі благочестива Софія, у перекладі з грецької її ім’я означає «мудрість». Родом вона була з Мілана. Рано овдовівши, переїхала до Риму. І було в неї три доньки. Назвала їх на честь головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов (грецькою Πίστις, Ελπίδα, Аγάπη, латинською Fides, Spes, Caritas)

Відео дня

Будучи віруючою, Софія виховала донечок у любові до Бога, що в ті часи, а стояв 137-ий рік, було досить небезпечно. Християни піддавалися гонінням, а за християнство могли стратити.

І хоча сім’я жила скромно, слух про їх благочестиве життя дійшов до імператора-язичника Адріана, який славився своїм деспотичним характером і ненавистю до християнства.

Він наказав привести християнок в палац на суд. Вимагав, щоб вони привселюдно зреклися своєї віри і принесли жертву його богам. Спершу вмовляв улесливими словами, а почувши відмову – кинув родину до в’язниці. Коли ж і після цього вони не скорилися, взявся катувати дітей, а Софію змусив дивитися на муки доньок.

12-літнію Віру, 10-річну Надію та 9-літню Віру кидали на розпечену решітку й опускали в киплячу смолу. Серце матері розривалося від болю. Та ні вона, ні її кровинки не відреклися від своєї віри.

Врешті Адріан відрубав дітям голови й віддав їхні тільця матері. Софія похоронила донечок на пагорбі й три дні сиділа біля їхньої могили. Так і померла від горя.

За перенесені муки, силу духу і нескінченне мужність, Софія з дочками зарахована до лику святих.

Інформація про них довго була відсутня, а перші спогади датуються VII століттям.

Нетлінні останки благочестивої родини зберігаються із 777-го в церкві Мученика Трофима у французькому місті Еш.

Народні традиції

У Київській Русі цей день було прийнято називати «Всесвітними бабиними іменинами» або «Бабським днем». І почати його, вважається, потрібно з плачу, щоб виплакати всі негаразди, які могли б трапитися в сім'ї. У народі той плач вважають оберегом.

Тож, від раннього ранку в будинках ридали жінки, оплакуючи своє безпросвітне і безрадісне життя. Згадували всі свої життєві труднощі, рідних, які у праці і нужді прожили життя, недолугих чоловіків, невдячних дітей, заздрісних подруг. Виплакатися належало навіть тим, кому на власну долю, здавалося б, гріх скаржитися. Якщо про себе «не плакалось», ридали про долі інших жінок. У деяких селищах свято тривало аж три дні, впродовж яких вшановували материнську мудрість та жіночі чесноти.

У заміжніх панянок день починався ще опівночі. Вони вставали, щоб спекти коровай, а з ранку піти до церкви, поставити дві свічки Ісусу, а одну - принести додому й вставити в коровай, який вся родина їла на сніданок.

За народними прикметами ділитися цим короваєм з чужими людьми не можна було, аби не віддати благополуччя з сім'ї. Заборонялося й крихти з нього викидати.

Взагалі-то 30 вересня жінкам дозволялося закинути всю роботу й домашні клопоти подалі. За обов’язок вони мали тільки відвідати богослужіння або помолитися вдома.

Молоді дівчата30 вересня влаштовували посиденьки, ворожили й  пліткували.  А закохані, але ще не заміжні, плакали дуже-дуже голосно, щоб суджений усе життя кохав тільки їх.

Влаштовували того дня колись і «сільські святці» - молодь збиралася на вечірки. Там знайомилися, показували себе і намагалися знайти пару.

Дівчата, серце яких вже було зайнятим, просили 30 вересня, щоб хлопець завжди відповідав їм взаємністю, і їхні почуття ніколи не згасали.

Чого не можна робити на Віри, Надії, Любові та Софії

  • Заборонено вінчатися і свататися. Вважається, що укладений сьогодні шлюб не буде щасливим і швидко розпадеться.
  • Жінкам в цей день не можна займатися хатніми справами, а також шити, в’язати, вишивати, прати і готувати. Всі домашні клопоти повинні взяти на себе чоловіки.
  • У свято не можна влаштовувати пишні застілля.
  • Заборонено сваритися, лаятися, кричати, лихословити і бажати іншим зла.
  • Не можна зациклюватись на негативних думках.
  • Не можна ходити босоніж по росі.
  • Чоловікам заборонено ображати і принижувати жінок, інакше в майбутньому у них будуть неприємності.
  • Не варто сперечатися з рідними і з’ясовувати стосунки, інакше вдома постійно будуть скандали.
  • Не варто робити консервацію сьогодні, інакше вона вийде невдалою.

Народні прикмети

  • Якщо в цей день іде дощ - весна буде ранньою, якщо ж дощ супроводжує грім -осінь буде теплою і затяжною.
  • Якщо весь день сухо - зима буде пізньою.
  • Якщо птахи до цього часу залишаються в гніздах — зима буде пізньою.
  • Якщо 30 вересня відлітають журавлі - на Покрову будуть заморозки.
  • Якщо сонячна і тепла погода - зима буде холодною.
  • Якщо листя почало опадати -варто готуватись до похолодання.
  • Кішка сильно линяє - до швидкого похолодання.
  • Якщо день ясний і теплий - рибалка буде вдалою.

30 вересня також відзначають:

  • Всеукраїнський День бібліотек.
  • День усиновлення. 
  • Міжнародний день перекладача .
  • День грязелікування.
  • Міжнародний день подкастів.

Читайте також:

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (1)
  • Микола Овдієнко

    Амінь

keyboard_arrow_up