40 років тому на місці хмельницького ЦУМу розрито могилу

Під кінець робочого дня 19 вересня 1966 року, на перехресті теперішніх вулиць Свободи та Проскурівської екскаваторник розворушив одну із загадок в історії Хмельницького. Під час земельних робіт на будівництві ЦУМу, знявши верхній шар ґрунту і зрушивши плиту, він розкрив яму-могилу із хаотично зваленими кістяками, на яких іще був недотлілий одяг. Останні півтора десятиліття, коли буквально весь вересень проходить у клопотах хмельничан до дня міста, ця подія щороку відступає на задній план – далі відзначення якими-небудь заходами. На місці теперішнього центрального універмагу з кінця ХІХ століття було приміщення офіцерських зборів, потім своє господарство розташувала служба УНКВС. У період окупації тут були каральні органи фашистів. Коли запрацювали комісія міськвиконкому, слідчі групи органів внутрішніх справ та держбезпеки, то виявилося, що влітку після визволення Проскурова (вночі 5 червня 1944 року) німецька авіація, налетівши на місто, скинула чотири бомби й на місцеве управління УНКВС. Було знищено камеру попереднього ув’язнення й конюшню і пошкоджено адмінприміщення, загинуло троє водіїв, телефоністка, начальник зміни офіцер Захаревич та кілька чергових бійців. З опитувань свідків і колишніх службовців виходило, що бомбардування траплялися й раніше – підводилося до того, що там поховано масово загиблих при нальотах енкаведистів. Робилося припущення, що там колишні поліцаї, старости й інші прислужники фашистів.Проте терміново огороджена територія викликала жвавий інтерес і в городян, і жителів усієї області, чиїх родичів за кілька десятиліть не стало після викликів чи ув’язнень. Власне, основною «народною» версією стало злодіяння НКВС, хоча доведено, що звідси трупи вивозили й «свіжими» щоночі. Відсутність документів у кишенях зотлілої одежі вказувала на те, що захоронені тут особи утримувалися в каральному органі, черепи дванадцяти були прострілені в потиличній частині. Стан трупів свідчив, що вони покоїлися там років двадцять – двадцять п’ять. Але свідчення, спогади і припущення не дали точної відповіді, ким були люди, чиї останки знайдено. До того ж, кістяки на кладовища звідси вивозилися таємно. Їх згрібали просто на самоскид. Про те, що трупи вивозилися з території проскурівського управління УНКВС після кожного дня розстрілів, свідчать спогади водїв, відряджених на обслуговування «органів». Наприклад, у книзі «Пароль «Проскурів», написаній у 1997 році Миколою Мачківським, Фелікс Кабальський із Деражнянського району, котрий перед війною був інструктором автошколи, згадує, що автомобілем ГАЗ-АА перевозив ув’язнених з тюрми на Кам’янецькій на Оександрівську (тепер – Проскурівська), опівночі здавав ключі черговому, а вранці кузов його автомобіля був ще не просохлим після миття. «Якось серед ночі, - згадував він у 1989-у, - мене привезли на кладовище по Кам’янецькому шосе. Там у мого автомобіля заклинило коробку передач. Енкаведист наказав відремонтувати і відігнати машину в райвідділ. Там була свіжа яма приблизно п’ять на п’ять метрів.» А колишній фельд’єгер окружного відділу УНКВС Дмитро Василишин у 1991 році свідчив, що 1937 – 1938 року залучався до вантаження трупів розстріляних на вантажівку.Отже, не отримавши відповіді на питання, чиїх сім десятків трупів вигріб сорок років тому на місці ЦУМу екскаватор, можемо робити висновок, що винищувальна машина НКВС на цьому міці змолотила тисячі подолян.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.