«Дядя Вася був хорошою людиною»: у Хмельницькому попрощалися із Василем Тарадаєм

• Чоловіка мобілізували навесні 2023-го. 

• Виконував бойові завдання на Харківщині. 

• У січні 2025-го отримав поранення в голову.

У Свято-Георгіївському храмі попрощалися із 54-річним Василем Тарадаєм. Чоловік став на захист України навесні 2023-го. Службу проходив у 42-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України. Розповідаємо історію захисника. 

«Був хорошою людиною та водієм»

Василь Тарадай родом із села Коров’є Теофіпольської територіальної громади. Працював трактористом у комунальних підприємствах Новоставецької та Теофіпольської громад, дбав про благоустрій. У нього троє дітей: донька від першого шлюбу та два сини від другого. Його племінник Юрій Бондар розповів: Василь Тарадай був доброю та приємною людиною. 

– Дуже хороша людина була. Дядя Вася, це мій дядько, я його племінник. Приємна, відзивчива, завжди підтримувала, радила, як племіннику. Дочка зі мною в одному класі навчалася.

– Він воював за Україну, за свободу, за справедливість, – розповів Юрій. 

Василя Тарадая мобілізували навесні 2023 року. Він проходив службу у 42-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України. Був водієм. Віддати шану загиблому захиснику прийшов і його побратим, позивний – «Лис». Військовослужбовець поділився: із Василем служили разом із початку створення їхнього підрозділу. 

– Василь потрапив в наш підрозділ так як і я: з самого початку формування нашої бригади й нашого батальйону. Дуже добра, хороша людина з якою хотілося співпрацювати. Він виконував завдання. На своїй посаді він був водієм і бронемашин, і просто автомобілів. Був хорошим водієм, хорошою людиною, завжди доброзичливою, помічною. Що треба було, він завжди виконував завдання, – зазначив «Лис». 

Василь Тарадай виконував бойові завдання на Харківському напрямку. 22 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання у селі Стариця, отримав осколкове поранення у голову. 

– Отримав поранення під час виїзду бойового розрахунку. Вже зібралися хлопці, мали від’їжджати і FPV-дрон (ворожий, – прим.автора) підлетів до них. Їх було двоє, які отримали поранення, першого не довезли до шпиталю, а Василь ще доїхав й певний час лікувався, – розповів побратим захисника. 

Спершу Василь Тарадай лікували у Харкові, через два тижні перевезли до Києва, звідти – у Тернопіль. Однак врятувати захисника не вдалося: військовослужбовець помер 9 березня 2025 року у госпіталі. Після мобілізації чоловіка, його дружина переїхала у Хмельницький, тому захисника поховали тут, на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. У нього залишилася дружина, донька, два сини, дві рідні сестри та матір. 

Читайте також: 

Віддали життя за Україну: історії найстарших загиблих військових з Хмельниччини

«Я пішов на війну, щоб ви не йшли»: хмельничани попрощались із Василем Мирончуком

«Був байкером і любив свободу». На Хмельниччині прощатимуться з воїном Михайлом Чурільовим

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.