Хмельницькій “тучі” 32 роки: як починалась історія ринку

Фото надав Сергій Єсюнін

Приміряти одяг, не відходячи від каси, чи обрати взуття, стоячи однією ногою на картонці. Усі ці фішки про хмельницький базар. Містяни називають це місце “тучею”, а приїжджі закуповують товар оптом або “на виріст”. 

Хмельницький речовий ринок існує 32 роки. За цей період “толкучка” набула статусу однієї з найбільших в Україні та Східній Європі. Та свій шлях базар розпочав не так масштабно і перспективно. Як розповів краєзнавець Сергій Єсюнін, ринок у Хмельницькому з’явився у 1987 році. Проте зароджуватись “туча” розпочала у Нетішині.

За імпортним товаром - у Нетішин

Перша торгівля з рук почалась саме в Нетішині. За словами Сергія Єсюніна, це було в 1981 році. Саме в той період будували атомну електростанцію. У ролі будівельників були поляки. Вони й почали завозити до області імпортні “шмотки”, якими підторговували у Нетішині. Клюнувши на іноземний товар, туди почали з’їжджатись зі всієї області. 

В асортименті поляків були джинси, сорочки та інший одяг, що спокушав себе придбати. Тож поступово хмельничани привчились до імпортних товарів. І навіть сьогодні, якщо продавець на ринку каже, що штани польські - кращого аргументу для їх купівлі й бути не може.

Початок базарного бізнесу в Хмельницькому

Краєзнавець Сергій Єсюнін каже, що до 1985 року вся торгівля була державною. І саме тоді, коли в країні розпочалась перебудова, то став дозволений приватний бізнес. У той час і з’явилась можливість відкрити мале підприємство або ж кооператив. За словами Сергія Єсюніна, придбати одяг у Хмельницькому на той час майже не було де. Тому й користуватись популярністю став універмаг “Кооператор”, що знаходився у тодішньому селі Ружична. Туди й приїжджали містяни, щоб купити черевики, сорочку чи сукню. Робили це переважно на вихідних: у суботу та в неділю. 

Універмагом “Кооператор” тоді завідувала облдержспілка. Там і вирішили, що продавати промислові товари варто у самому місті, а не в сільському пункті. Так і з’явилась “туча” в Хмельницькому. Сталось це в 1987 році.

Тоді це були звичайні прилавки, що стояли на щебені. Йшли роки і ринок розростався. У Хмельницький почали приїжджати з різних населених пунктів. Люди продавали товар, розкладаючи його на своїх автівках. Та от золотою епохою “толкучки” Сергій Єсюнін називає 90-ті роки. Як тільки країна стала незалежною, хмельничани почали “затарюватись” за кордоном. 

Втім схема їх закупів не була такою простою, як здається. Сергій Єсюнін розповідає, що на той час багато підприємств платили людям за роботу товаром. Його хмельничани і почали вивозити за кордон. Там це “добро” продавали й відразу купували щось натомість. Саме це й “щось” реалізовували вже тут, у Хмельницькому. 

Базар розрісся на болоті

Територія для речового ринку була обрана теж не випадково. Саме там, де зараз знаходиться “туча”, колись було пусто і болотяно. Територія підійшла для “базарного” бізнесу через кілька причин. 

По-перше, вона розкинулась вздовж залізниці, де на той час було вільно від забудов. По-друге, перевагою для ринку стало й те, що саме це місце знаходиться на околиці міста, що є зручним варіантом для приїжджих.

Речовий ринок поступово розростався. Як розповів Сергій Єсюнін, частину гаражного масиву забрали також під торгівлю. Вже наприкінці 90-их базар став великим ринковим комплексом. Щоб скупитись, почали приїжджати з сусідніх країн. А серед хмельничан стало популярним “таритися” в різних країнах світу, зокрема в Китаї і Туреччині.

Зараз ринок займає площу близько 18 га і там працюють тисячі людей. 

Друзі, а якою ви пам’ятаєте хмельницьку “толкучку”?

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.