Микола Ніколюк майже два роки свого життя провів у полоні бойовиків так званої ДНР. Його звільнили за обміном вчора, 28 грудня. Уже сьогодні чоловік повернувся до Хмельницького.

42-річний Микола Ніколюк 20 березня 2015 року добровольцем відправився в зону АТО. Служив у 57 окремій механізовані бригаді. Рівно через рік після прибуття на Схід чоловік потрапив у полон бойовиків. Пробув у полоні 21 місяць. Звільнили його завдяки обміну 233 бойовиків на 74 українських військових.

Зустрічали Миколу Ніколюка на автостанції №2. Про зустріч бійця у соцмережах активно писали волонтери. Усі з нетерпінням чекали на повернення воїна.

В наше місто він приїхав автобусом із Києва. У столиці медики обстежили військового. Переконавшись, що той здоровий, відпустило додому, де його чекала 9-річна донька. Дівчинка приїхала зустрічати тата з букетом квітів. Разом із нею на приїзд військового чекали ще близько 50 хмельничан.

Усі чекали на прибуття автобуса біля приміщення автостанції. Автобус приїхав на іншу сторону. Тільки його помітили, група очікування помчалася через дорогу, не боячись машин, які рухалися дорогою. Усі хотіли побачити чоловіка, який повернувся додому з полону. Повернувся живим і здорововим. А головне - героєм! 

Микола Ніколюк вийшов із автомобіля разом із дружиною. Жінка зустріла коханого ще у Києві. Чоловік відразу попрямував до доньки. Він міцно обняв свою Віолетту. Його очі сяяли від щастя. У цей момент усі наче завмерли. Після цього він звернувся до людей, небайдужих хмельничан, які його зустріли. Про своє перебування у полоні, про обставини, за яких він там опинився і що йому довелося пережити, Микола не казав. У ці хвилини, коли чоловік повернувся у рідне місто, йому хотілося лише говорити приємне:

• Хочу подякувати всій групі контактній, всім місіям міжнародним. Всім, всім вам, простим людям, всім українцям за вашу підтримку, яку ми відчували там. Я гадаю, що цей крок миротворчого примирення покаже всьому світу, що ми є не проста нація. Ми покажемо всьому світу, як треба жити з добром і любов’ю у серці. Слава Україні!, - сказав Микола Ніколюк.

Донька військового розповіла вірш про тата й те, як його чекала. Завершила його фразою «Мій тато герой». Чоловік слухав його зі сльозами на очах. Далі він попрямував до автомобіля, який повіз його додому. Проводжали його під вигуки «Герой».