“Мурахи по шкірі”: у Хмельницькому показали фільм про мову “Соловей співає. Доки голос має”

Переповнений зал і сльози на очах. Саме таким був прем’єрний показ документального фільму про етапи формування української мови “Соловей співає. Доки голос має” у Хмельницькому. До кінотеатру Шевченка прийшли кілька сотень юнаків та дівчат. З перших секунд на екрані постала моторошна картина. Це були кадри бойових дій на Сході: вибухи, кров та український дух в кожному слові. А далі голос Путіна: слова про Новоросію, “русский мир” та “помощь русскоязычному населению в Крыму”...

"Без мови - немає нації"

Фільм, від якого “мурахи по шкірі” - дітище засновників Всесвітнього Дня Вишиванки. Плеяда журналістів, сценаристів, режисерів, лінгвістів та філологів працювала над ним понад 3 роки. До роботи над документалкою долучалися науковці британських та американських провідних університетів. Звідки з’явилася ідея патріотичного фільму про мову, розповіла авторка стрічки Леся Воронюк.

• Ідея фільму виникла у мене у 2014 році, коли розпочалася фізична війна на Сході. Я дуже чітко зрозуміла, що інформаційна гібридна війна триває по всій території України. Від неї не може бути застрахований жоден із нас. В українського суспільства ще не виробився імунітет встоювати перед неправдивою перекрученою інформацією. Безперечно, це дуже шкідлива інформація, яка запущена російською пропагандою, щоб дестабілізувати ситуації в Україні. Було запущено багато міфів щодо історії України, її героїв, культури. Найбільше цих міфів стосувалося української мови, - розповіла авторка.

За словами Лесі, мова є первинним ідентифікатором нації. Коли її забирають - нація припиняє існувати. У фільмі глядачам наводять дві паралелі: це Білорусь та Ізраїль. Одна країна відновила мову з нуля, інша - обрали другу державну - російську. В результаті залишилася без власної.

• Коли говорять, що мова немає значення, “какая разница на каком языке”, що українська - це сільська мова, що суржик не проблема - дуже легко запропонувати й підсунути альтернативу. Наприклад, російську мову. Саме так сталося в Білорусії. Потім, завдяки іншій мові, легко втілювати свою ідеологію про ідею великого “русского мира”. Ми показуємо у фільми приклад двох країн. Білорусь та Ізраїль ми обрали не випадково. По-перше, Білорусь має спільне з Україною минуле. Там російська пропаганда діє за тим самим сценарієм, що й в Україні. Вони кажуть, що мова не має значення, але разом з тим, хай це буде російська, а не білоруська. Молодь Білорусі не може перекласти з російської на білоруську навіть такі слова, як “любити”, “мріяти”. Це страшно. А от в Ізраїлі була абсолютно протилежна ситуація. Коли в 1948 році відновилася держава й ізраїльтяни поверталися з різних країн додому, вони швидко зрозуміло, якщо не буде їхньої етнічної мови, вони не зможуть склеїти націю докупи. Вони вирішили відновити іврит їм це вдалося. Хоча було зовсім не просто, - зазначила Леся Воронюк.

Лінгвоцид української мови

Автори фільму значну частину зйомок перебували й закордонних експедиціях. Адже його знімали у 5 країнах: Україна, Білорусь, Ізраїль, Велика Британія, Сполучені Штати Америки. До роботи долучалися представники Всесвітньої організації ЮНЕСКО. Також великий внесок у роботу зробила українська професорка Лариса Масенко. Вона одна із перших взялася за дослідження “лінгвоциду” - знищення української мови. Фільм наскрізь просякнутий боротьбою із цим явищем. 

• Питання мови - не суто українська проблема. Його досліджують найавторитетніші інститути світу. І висновки однакові, “якщо держава зберігає мову - вона зберігає свою цілісність та ідентичність”. Лише в такому випадку вона може розвиватися економічно та утримувати безпеку. Під час лінгвістичних досліджень на Заході та Сході України ми віднайшли значну частину перекручених та переписаних прізвищ. До прикладу на Сході, замість “Запорожець” русифікували прізвище на “Запорожцев”, замість “Каплун” стали писати “Каплунов”. Те сема на Буковині, ми знайшли приклади румунізації Павлюк ставав Попеску. Ми провели паралелі й зрозуміли, який би загарбник не приходив в Україну, мова була першою під прицілом, - пояснила продюсерка фільму. 

“Соловей співає. Доки голос має” - це перше детальне дослідження української мови в історичному контексті. Кошти на фільм надходили з кількох джерел. Основним меценатом став благодійний фонд “Кращим бути”, долучалися меценати з Чернівців та волонтери з усієї України. 

Стрічку показали практично по всій Україні. Фільм збирає аншлаги не лише на Заході. Особливу увагу, за словами Лесі Воронюк, він привертає серед глядачів Донбасу. Прем'єрні перегляди пройшли у більше ніж 100 містах. Стартували з Києва у листопаді 2019 року. Відтоді команду фільму “Соловей співає” не перестають запрошувати до своїх міст громадські та волонтерські організації. До Хмельницького Лесю запросила голова Молодіжної громадської ради Анастасія Козак. 

• Після проведення флешмобу до Дня Соборності на сторінці групи Молодіжної громадської ради у Facebook почали писати хмельничани про фільм “Соловей співає”. Просили організувати показ у Хмельницькому. Ми сконтактували із Лесею і запросили її до Хмельницького. Ми думали, що на показ прийде багато хмельничан, але аж такого ажіотажу не очікували, - зазначила Анастасія Козак.

Безкоштовно стрічку показують для учасників АТО/ООС, учнів та студентів. А на початку квітня знімальна команда “Соловей співає. Доки голос має” відправиться у тур прифронтовою зоною.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.