“Обіцяю, скоро буду вдома”: історія загиблого на війні 34-річного Богдана Стасюка

• Хмельниччина втратила ще одного відважного воїна. 
• Богдан Стасюк був родом з Давидковець. 
• У липні йому мало б виповнитись 35. 
• Вдома у захисника залишилась дружина, 10-річний син, мама і брат.

“Він для всіх був другом, прикладом та підтримкою”, - так про Богдана Стасюка згадують його товариші. 

1 липня йому мало б виповнитись 35 років. А його син Дмитро цей день народження 2 липня та всі наступні вже буде зустрічати без батька. 

Чоловіка згадують як спортсмена, добру людину і друга, який залишить всі свої справи і завжди прибіжить на допомогу. 

• “Ви знаєте, я в житті більше не зустрічав такої людини, бо він такий лише один”, - такими словами розпочав свою розповідь Володимир з Давидковець. Він був товаришем загиблого на війні Богдана Стасюка. Пригадує, познайомились з ним у 2012 році через племінника. Відтоді почали спілкуватись і товаришувати. Про Богдана чоловік розказує з душевною теплотою, яка пробирає до сліз. 

“Був прикладом для всіх у селі”

Богдан Стасюк народився і жив у Давидківцях, що за 15 кілометрів від міста. У рідному селі він був справжнім прикладом для наслідування. Розповідають, Богдан цінував своє здоров’я і вів активний спосіб життя. У Хмельницькому хлопець навчався на зварювальника. 

• Людиною він був доброю, чуйною, завжди готовим допомогти. Спортсмен, фізично підготовлений і витривалий. Бодя у нас багато років моржував і  всі про це знали в селі. Взимку можна було побачити, як він обливається водою, купається у ставковій ополонці, набирає воду з криниці у шортах, футболці та літньому взутті, - згадує про загиблого Героя його товариш.

Для жителів села вже звично було бачити, як Богдан біжить по селі за будь-якої погоди, а потім прямує до ставка, щоб зануритись в крижану воду ополонки, яку взимку собі вирубував. 

Його друг Володимир запевняє, Богдан ніколи не палив цигарок і не вживав спиртного. Навпаки боровся з цим завжди і наголошував кожному, хто має такі звички, що безглуздо витрачати своє дорогоцінне життя на алкоголь і сигарети та ще й платити за це. 

• В 5:30-6 годин ранку підйом і всім казав: “Що проспиш - те, не проживеш”. А потім - спорт, пробіжка в бронежилеті із 24-кілограмовою гирею”, - розповідає Володимир. 

“Мали зустрітись і поговорити, але прийшла біда…”

Богдан кілька років тому проходив військову службу за контрактом. А потім подався в іншу сферу.  Разом з товаришами вони займались будівництвом і ремонтами.  Вранці Богдан приїжджав за ними додому і вони вирушали на працю. Кажуть, для нього було важливо працювати якісно, тому він не шкодував грошей на інструменти, якими з напарниками виконували різні роботи. А ще Богдан був зварювальником та майстром “на всі руки”. 

Та вже з початком повномасштабного вторгнення рашистів чоловік вирішив знову стати на захист держави. Друзі пригадують, як він готувався. 

• Коли почали збирати людей у мобілізацію, він вже і сам все усвідомлював та починав свою підготовку. Він збільшив час фізичних тренувань із бронежилетом та кількість підтягувань з прикріпленою до ременю 16-кілограмовою гирею, яка завжди була присутня в його комплексі вправ. Пам’ятаю зателефонував мені в середу і каже: “Володь, мене викликають в частину 25 числа, щось назріває…”. Ми мали з ним зустрітись ще в четвер зранку, поговорити, але вже така біда в країні сталася і він лише написав смс, - пригадує односельчанин. 

Востаннє друзі бачились 17 квітня. Після того - лише переписки.

Жив і працював для всіх

Рідні і друзі кажуть, що Богдан жив і працював для всіх, хто потребував допомоги. Про воїна розповідають як про хорошого друга. Зізнаються навіть, часу на себе він майже не мав. Постійно біг всім допомагати і не відмовляв жодному, хто просив. Планував і життя. Адже вдома на нього чекали дружина, син, мама і брат, яких дуже любив і піклувався. 

Володимир навіть додав, що будучи далеко від мирного життя, Богдан хотів зробити багато справ: замовив пластикові вікна і запевнив, що поставить їх сам - адже “скоро буде вдома”... 

• Де б він не був, у нього всюди були друзі, знайомі. Дуже порядна, дорога людина та хороший сім’янин, якого дуже любили. Хороший хлопець - людина, про яку можна сказати тільки добрі слова, бо мав багато чеснот, - каже друг. 

Хмельниччина втратила  Героя, а ще одна сім’я залишилась без батьківської підтримки та опори. Дружина Світлана - психолог, 10-річний син Дмитро, який дуже сильно любив батька та завжди всі домашні справи робив з ним, бо тато для нього був прикладом у всьому. Про сім’ю захисника відгукуються як про надзвичайно порядну, люблячу і світлу родину. 

8 червня Богдана Стасюка зустріли “живим коридором” у рідних Давидківцях. З односельчанином прощались навколішки. 

Товариші кажуть, не хочуть, аби Героя забули. Вони планують виготовити і встановити меморіальну дошку в пам’ять про Богдана- відважного, сміливого та відданого Україні. 

Читайте також:

• Така світла й щира людина: у бою з росіянами загинув Сергій Бабасюк
• На Хмельниччині ліцею присвоять ім’я загиблого на війні вчителя

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.