Що чекає на пухнастих переселенців у Хмельницькому: історії чотирилапих

• Страх, голод, життя в підвалах та постійні обстріли переживають не лише люди, а й їхні домашні улюбленці.

• Та на відміну від своїх господарів, тварини не знають, що таке війна.

• Що загрожує чотирилапим після життя під обстрілами та як їм допомагають у Хмельницькому, читайте у матеріалі.

Вони не розуміють, чому тиха й затишна домівка раптом стала небезпечною. Не знають, чому тепер їм бракує звичної їжі й доводиться годинами сидіти в тісній клітці. Тварини переживають війну не менш болісно, аніж люди. Тільки не можуть про це сказати. Натомість їхнім власники часто не можуть знайти нове житло, бо орендодавці не хочуть поселяти чотирилапих.

Як у Хмельницькому допомагають переселенцям з пухнастиками, журналістка “ВСІМ” дізнавалася у місцевих волонтерів. 

Пухнаста Аста

Знайомтеся - це Аста. Вона з Маріуполя. Два тижні кішка зі своєю літньою власницею ховалася від обстрілів у підвалі. Коли стало зовсім гаряче, жінка з донькою та онуками наважилися на евакуацію. Не забули й про свою улюбленицю. Родина приїхала до Хмельницького й хотіла їхати за кордон.

 - Бабуся не могла везти кішку далі, бо з ними було троє маленьких дітей. Вони звернулися в кінотеатр Шевченка, де волонтери порадили відвезти тварину в притулок. Там і залишили. Плакали дуже, коли розлучалися, бо кішка у цих людей 12 років прожила, - розповідає волонтерка Ірина.

Саме вона забрала Асту з притулку на прохання інших волонтерів. Тепер намагається повернути тварину до нормального життя.

 - Кішка була в дикому стресі, вона не підпускала до себе людей, кидалася на клітку, в яку її посадили. Зараз більш-менш заспокоїлася, дає себе погладити, можна спокійно насипати їй корму та поміняти воду. Але досі не довіряє людям, бо все життя прожила з бабусею у тиші, спокої, теплі та ласці, - розповідає Ірина.

З її словами, кішка боїться різких звуків, уся стискається, коли їх чує. Так на психіку тварини вплинули вибухи. Але Ірина сподівається, що після війни господарка забере її назад.

 - Може вони повернуться в Україну. Не знаю, куди вони тоді поїдуть. Їхній будинок зруйнований, їм нікуди повертатися, - каже Ірина.

Пес і петарди

Ще одним гостем Ірини був Ед, песик з Вишгорода. Господарі забрали його з притулку, а коли евакуювалися, залишили у волонтерів в Хмельницькому разом з трьома своїми котами. Ед поводився чемно й був спокійний, поки у дворі будинку не вибухнула петарда - сусідські хлопчаки не награлися у війну. Ірина каже, що після цього у тварини “зірвало дах”. Ед не розумів, що з ним відбувається, страшенно боявся й гавкав, наче його б’ють. Довелося викликати ветеринара. Після цього його чекало медикаментозне лікування впродовж тижня. Кілька днів тому господар забрав собаку й повіз назад у Київ.

 - Це біда нашого міста - ці петарди, салюти. Люди не думають, якими можуть бути наслідки для тварин. Хоч ці діти, які кинули петарду, теж евакуювалися із зони бойових дій, - каже Ірина.

Усім можуть знайти житло

Таким як Аста та Ед, допомагають хмельницькі волонтери. Координує цей процес Ірина (не плутати з волонтеркою, що прихистила Асту й Еда). За її словами, власники тварин можуть розраховувати на допомогу вже на залізничному вокзалі. Там є невеличкий пункт, де можна отримати корм для тварини, наповнювач, є переноски та лотки. У кінотеатрі Шевченка переселенці з тваринами можуть переночувати. Для цього їм виділили окрему залу, де постелили матраци.

 - Якщо вони в Хмельницькому транзитом, то можуть тут відпочити, також отримати запас корму, наповнювача, ветеринарну допомогу для свого улюбленця та їхати далі - каже Ірина.

У кінотеатрі Шевченка з тваринами можна поселитися на кілька днів чи навіть на тиждень. Люди можуть поїсти у місцевому ресторані, де готують безплатні обіди для переселенців. Також можна отримати одяг, координати пралень та талони в лазню.

Якщо люди вирішили залишитися з тваринами у місті, в кінотеатрі є волонтери, які допоможуть знайти постійне житло.

 = Я не можу сказати, що це буде окрема квартира. Можливо, буде кімната в квартирі чи будинку. Але не було такого випадку, щоб ми не допомогли комусь із пошуком житла. До нас навіть мініпритулок евакуювався, в якому було 19 тварин і ми знайшли їм ночівлю, - каже Ірина.

Якщо люди не мають змоги залишити тварину в себе, можуть віддати її на перетримку чи в добрі руки. З цим теж допоможуть волонтери.

 - У перші дні, коли на залізничному вокзалі була тиснява, загубилися три коти. За добу ми їх прилаштували. Також до нас зверталася пара похилого віку з котом. Вони  самі з Харківщини, приїхали у Хмельницький до родичів, але ті не прийняли тварину. Коту буквально за пів години знайшли нового господаря. Є багато людей, які згодні надати тваринам прихисток, - розповідає Ірина.

Тварин викидають самі хмельничани

За словами Ірини, від початку війни кількість безпритульних тварин, особливо кішок, збільшилась. Передусім це провина самих хмельничан.

 - Переселенці, які сюди приїжджають з тваринами, викидають їх дуже рідко. Якщо вони вивезли їх з гарячих точок точки, несли на руках кілометрами доріг, везли в переносках у переповнених потягах, то вже не можуть викинути. Навпаки. Минулого тижня я поселяла пару з Сєвєродонецька, вони місяць просиділи в бомбосховищі. Коли вони вийшли з залізничного вокзалу, я ледве не плакала. Люди приїхали в тому одязі, в якому ховалися у підвалі, а в руках тримали два пакети - в одному корм, в іншому речі і в переносці кіт. Вони його вже не викинуть, - розповідає Ірина.

За її словами, хмельничани самі залишали своїх улюбленців, коли на початку війни перебиралися у села чи за кордон. Вони викидали їх на вулицю або й зовсім зачиняли у квартирах. Було багато випадків, коли люди телефонували й говорили, що господарі поїхали, а за стіною собака виє вже тиждень.

 - Домашній улюбленець, який жив у квартирі, на вулиці загине впродовж доби від бродячих тварин чи під колесами автомобілів. Люди в такому випадку тварину прирікають на загибель, - каже Ірина.

Волонтери просять хмельничан, які їдуть до родичів чи за кордон, не викидати домашніх улюбленців на вулицю й не зачиняти їх у квартирах, а звертатися до громадських організацій, таких, як “Врятуй життя”. Вони допоможуть знайти перетримку або нового власника для тварини.

Читайте також: 

Хмельничани жорстоко обійшлися із котом. Зоозахисники вже встановили їхні особи

“Кадирівці живих не залишають”: розповідь переселенки про життя біля лінії фронту

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.