Шлюб перед Богом: що треба знати про вінчання у Хмельницькому

Шлюб, закріплений на небесах - так говорять про вінчання. Бояться йти на такий крок, мовляв, дуже велика відповідальність. Наречені, які відважуються, мають бути впевнені в своїй половинці та довіряти, як собі. 

У Хмельницькому вінчаються як православні, так і греко- чи римо-католики. Обряди відбуваються за певними правилами і мають деякі нюанси. Практично усі церкви вінчають пари різного віку. Дозволяють приходити не лише молодятам, які нещодавно розписались, а й подружжю, яке давно живе разом. 

 

 

- Православні християни можуть обвінчатись чи не у кожному храмі міста. Взяти шлюб можна у будь-якому віці, головне – аби пара  була до цього готова. Священики спілкуються з нареченими та розповідають їм про їхні права та обов’язки у шлюбі. Далі традиційно – сповідь і причастя. 

- Насамперед, треба дати собі звіт про відповідальність, яка покладається на людину зі створенням сім’ї та нерозторгність  християнського шлюбу. Для цього бажано ознайомитися з відповідною літературою, а також не зайве задати заздалегідь питання священику, який буде здійснювати Таїнство вінчання. При багатьох храмах діють спеціальні катехизичні заняття, які треба відвідувати тим, хто бажає повінчатися. Це гарний спосіб для здобуття певних знань і отримання необхідних порад перед вінчанням. Водночас священнослужитель розповість як треба готуватися до шлюбу, відвідуючи храм, посповідавшись та причастившись. Слід пам’ятати і те, що в період Постів та напередодні пісних днів шлюб не здійснюється. 

 

До вінчання приходять люди у різному віці, адже це крок на зустріч Богові. Хтось вінчається у молодому віці, хтось у середньому, а хтось і в поважному – кожен у свій час приходить до Господа. 

 

Цивільного шлюбу церква не схвалює і причина тут банальна - ми виступаємо за повноту відповідальності, тому до вінчання допускаються лише особи, які зареєструвались у РАЦСі. У християнстві незареєстровані стосунки, які є такими модними сьогодні, називаються «блудом», і як ми бачимо, вони не приносять бажаного результату, хоча й за людською думкою вони є цілком логічними. Окрім цього, не слід вірити забобонам (погасла свічка, впала обручка, тощо) і не слухати нікого. Лише ми своєю поведінкою, своїм життям та відношенням до ближнього стаєм джерелом власних проблем  або успіхів. 

 

- Найперше, пара має знати, для чого вона це робить. Сім’я – це постанова Божа. Часто її розглядають як місце тілесних задоволень, бажань, спільних інтересів і планів. Але її основою має бути справжня любов. Перед вінчанням пари проходять у нас курси, семінари, ми маємо спілкування. Коли справа стосується сім’ї, нас ніхто не вчить, як жити. Тому відбувається своєрідна підготовка. Створення сім’ї – це постійний процес. І з вінчанням він лише починається. Як приклад, добрий керівник ніколи до відповідальної роботи не допустить недосвідченого фахівця. Так само і тут. Зазвичай приготування відбувається за півтора-два місяці. У нас заповнюється шлюбний протокол, де сторони визнають свої обов’язки, права.

 

Якщо священик в ході спілкування переконується, що ніяких перешкод для шлюбу немає, тоді йде приготування. Окрім цього, церква спокійно ставиться, коли наречені належать до різних конфесій. Суперечки з цього приводу – через гордість та амбіції. Це вирішують самі молодята, - каже Іван Данкевич.

 

Як і в інших конфесіях, греко-католики негативно ставляться до так званого громадянського шлюбу. Завжди співжиття чоловіка і жінки було відповідальним. А зараз є можливість подивитись – приживемось чи ні. Асоціація з ринком, куди ми йдемо, аби щось купити. Наприклад, поміряю, можу в ньому піти додому, а можу зняти і поставити на місце – жодної відповідальності. Так само і тут, ми опускаємось до рівня речей. Не сподобалось, можна піти до іншої. Загалом в таїнстві вінчання немає описів – можна чи ні. Стати перед Богом можна будь-коли і будь-кому. 

 

- Коли пара приходить до нас на вінчання, ми спершу дивимось, чи це є шлюб між католиками чи змішаний. Є певні норми – католицька церква має певні вимоги до своїх парафіян. Пара приходить до настоятеля, де в них відбувається розмова. Головне, аби наречені були охрещені і бажання повінчатись було прийняте за власною волею, без примусу. При другій зустрічі зі священиком укладається передшлюбний протокол.  В католиків підготування до шлюбу триває півроку. За цей час молоді повинні відвідати щонайменше 10-15 тематичних зустрічей, які проводить священик. Він і готує їх до таїнства сповіді і причастя. Якщо вони обоє католики, можна сповідатись разом. Якщо ж інших конфесій, то одна сторона може обрати свою церкву. Однак, якщо захоче укласти шлюб у католицькій, то потрібно буде заповнити необхідні документи.

Сам обряд у католиків інший, аніж у православній церкві. Служба йде інакше. До прикладу, у православній свідки тримають корони. У нас такого немає. Однак присутність свідків теж обов'язкова. Є важливий момент – слова подружньої пари, присяга у вірності і любові. Так само, як в інших, є посвячення обручок. 

 

У католиків неможливо розірвати шлюб. Є один раз  і на все життя. Однак бувають випадки, коли шлюб визнають недійсним. Якщо з’ясовується, що хтось з подружжя щось приховав. До прикладу, один обманув, що може мати дітей, це є перешкодою і шлюб визнається неважним. Вінчатись не можна нехрещеним, тим, хто публічно складав присягу у церкві (присячувавав себе Богові), а також не вінчають рідню (по прямій лінії).Не може обвінчатись і той, хто відлучений від церкви за певні гріхи. Існує процес в католицькій церкві – є суд, суддя, захисники подружнього зв’язку, допит свідків. Суд має різні інстанції - від нижчої до вищої, після чого дають вирок – був шлюб дійсним чи ні. 

---

 

  Нагадаємо, сайт vsim.ua розпочав проект «ВСІМ про кохання». Слідкуйте за оновленнями, щоб бути разом з нами в курсі подій Хмельницького.