Старі кладовища Проскурова: що сьогодні стоїть на людських кістках

Колись у Проскурові існувало два кладовища – християнське та єврейське. Це так звані офіційні захоронення, які були позначені на найдавнішому плані міста Проскурова 1880 року. За словами Сергія Єсюніна, колишнє християнське кладовище знаходилось у теперішній центральній частині міста. Тоді це була околиця ще невеличкого Проскурова.

- Тоді Проскурів був маленьким і в районі центру практично знаходилась околиця. На території, де сьогодні тролейбусна зупинка «П’яте колесо», в напрямку у двір, де розташована котельня, колись був християнський цвинтар. Єврейський ж розташовувався на місці, де тепер знаходиться Держстандарт. Раніше вулиця Свободи була бульваром і тут була околиця міста. А вже за околицею Проскурова був цвинтар, - говорить провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін.  

Біля собору були християнські могили

Згодом місто почало розбудовуватись. Межі Проскурова поступово розширювались і християнський цвинтар перенесли. Місце, де тоді почали проводити захоронення, мало кому відомі з теперішніх місцевих жителів. У 1840-х роках християнське кладовище перенесли туди, де сьогодні знаходиться Покровський кафедральний собор. На той момент на його місці була невеличка каплиця. А навколо неї розміщувались могили.

Сучасний собор розташований на підвищенні, трішки нижче зараз вишикувались житлові будинки. Деякі жителі цих будівель зізнаються - щовесни сніги вимивають грунт з-під пагорба, де трапляються навіть людські кістки та черепи.

Після 1870-х років у Проскурові проклали залізницю. Християнський цвинтар після цього змушені були перенести на теперішню Кам’янецьку. Зараз це місце хмельничани називають старим кладовищем.

- Перенесли цвинтар – це не буквально. Сам цвинтар залишався на старому місці, а ховати просто продовжували в іншому. Християнський цвинтар, який знаходиться по вулиці Кам’янецькій, поблизу дитячої лікарні, має сектор католиків і православних. А єврейський розмістили на Толстого, як їхати у сторону речового ринку. Кладовище діяло ще після війни. Після того, як місто стало обласним центром, стали зводити Південно-Західний мікрорайон. Виходить, цвинтар розмістився фактично у центрі міста. На цьому кладовищі є поховання 60-х років, хоронили ще навіть у 70-х. А потім його закрили і зробили цвинтар на Шаровечці. Однак і там заборонили вже ховати, хіба якщо є родичі чи вільне місце, - пояснює Сергій Єсюнін.

Більше п'яти сільських цвинтарів

Зараз чи не у кожному мікрорайоні Хмельницького є цвинтар. Католики, після того, як заборонили проводити захоронення у Шаровечці, стали ховати померлих біля костьолу у Гречанах. Там діяв цвинтар тривалий час, однак в межах села Гречани. Мешкали там переважно поляки.

Ще один сільський цвинтар частково залишився на проспекті Миру, на перехресті з вулицею Рибалка. Колись тут було сільське кладовище села Заріччя. Аналогічно селищні захоронення є і в мікрорайонах, які колись були окремими населеними пунктами.

Зокрема, цвинтар є у Книжківцях, Ружичній та у Лезневому.

Під "Вінницьким" лежать кістки німців

Окрім цього, як розповів «ВСІМ» Сергій Єсюнін, у Хмельницькому є чимало місць, де проводились неофіційні захоронення. До прикладу, під час війни в районі Старокостянтинівського шосе та проспекту Миру ховали німецьких солдат. На їхніх кістках побудований теперішній універсам «Вінницький» та половина житлового будинку на проспекті. Ще у роки війни  тут знаходилась околиця Проскурова і тому жодних споруд там не будували.

У сквері Шевченка ховали солдатів

Також були епізодичні поховання і біля кінотеатру Шевченка. В роки Другої світової війни на цій території знаходився військовий шпиталь, поблизу нього – сквер.

- На цьому місці поховання були епізодичними. Тут була паркова територія. Спочатку знаходилось лише кілька могил, ховали переважно радянських воїнів. А вже у 1944 році, коли тут діяв німецький шпиталь, то, щоб далеко не возити померлих, прямо на території парку і ховали, - каже історик.