У Шепетівці попрощалися із гранатометником Юрієм Музою

Шепетівська міська рада

• Захисник родом із села Плесна та останні роки проживав у Нікополі. 

• Його мобілізували у березні 2025 року. 

• Загинув військовослужбовець 18 червня 2025-го на Сумщині.

«На щиті» повернувся ще один захисник. У Шепетівці попрощалися із 51-річним інспектором прикордонної служби 2 категорії – гранатометником другого відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби 3 прикордонної комендатури швидкого реагування, старшим сержантом Музою Юрієм. 

Чоловік народився 28 травня 1974 року в селі Плесна в багатодітній родині селянина. Він був 4 із 6 дітей. Як розповіли в Шепетівській міській раді, коли Юрію було 6 років загинув батько. Два старші брати стали опорою сім’ї, допомагали матері — тримали худобу, працювали в полі. Маленький Юрко, хоч був ще зовсім хлопчиком, намагався бути корисним. Любив рибалити: бігав до ставка з вудочкою, аби спіймати хоча б кілька карасиків для родини.

— Вже тоді проявляв свою допитливість і любов до техніки. Ще школярем підробляв у місцевому колгоспі, у тракторному парку, спершу лише спостерігав, а згодом сам навчився керувати технікою. Мрією дитинства був мопед. І всією родиною зібрали кошти, щоб подарувати Юрі його перший транспорт. Це була радість не лише для нього: у Юри було багато друзів, у дворі завжди лунав сміх і гамір. Його щира усмішка й добродушна вдача притягували до нього людей, — зазначили в міськраді. 

У 1991 році Юрій закінчив місцеву школу, а вже через рік його призвали на строкову службу, яку він проходив у Дніпрі. Після повернувся додому й став працювати трактористом у колгоспі. Їздив на заробітки за кордон. 

У 2003-му Юрій одружився та переїхав до Нікополя, де проживала його кохана Олена. У новому місті він працював на металургійному заводі. Згодом народився син Олександр. І хоча стосунки із дружиною не склалися, Юрій залишився у Нікополі, щоб бути ближче до сина.  

— Він був з тих, хто виживає попри все, умів триматися на плаву. Жартував та знаходив світло там, де його не було. Падав, але не ламався. Виживав у своєму складному житті й здавалося, його не зламати нічим. Зараз я згадую, як він міг з’явитися з оберемком квітів, зірваних будь-де, і зробити з цього цілий ритуал. Просто, бо хотів зробити приємно. Тоді це було звичним, а тепер — чомусь ріже до сліз. Він був непростим. Але я точно можу сказати одне — він був людина-свято… Гучний, живий, несподіваний… Війна не щадить нікого. Вона стирає межі між «разом» і «давно окремо», — пригадує дружина Олена. 

4 березня 2025 року Юрій був мобілізований Нікопольським районним територіальним центром комплектування. Старший сержант Муза Юрій Миколайович служив інспектором прикордонної служби 2 категорії — гранатометником 2 відділення 1 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби (тип С).

18 червня 2025 року Юрій Муза загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині. 

Читайте також: 

У Хмельницькому попрощалися із захисниками Олегом Кондратюком та Євгеном Миколюком

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.