Удари по енергетиці: як і навіщо росіяни б’ють по окремих регіонах

• Окремі міста України вразливіші до енергетичної війни, ніж Хмельницький.

• Чим це зумовлено та яким є досвід різних міст України?

В Україні, зокрема й у Хмельницькому, настав період значних зимових похолодань. Середньодобова температура сягає -15 градусів, а часом і нижче. В той самий час росіяни активізували намагання залишити українців без світла та тепла. Нагадаємо, що перші цілеспрямовані атаки на об’єкти енергетики були восени 2022 року. Тоді, зокрема, були перші відключення у Хмельницькому.

Нині окупанти змінили підхід до атак. Раніше вони намагалися атакувати об’єкти по всій країні, а коли це не вдалося — від’єднати лівий берег Дніпра від правого та відрізати від енергосистеми атомні електростанції. Всього цього їм зробити не вдалося, оскільки для підстанцій будувалися фортифікаційні споруди та були наявні резерви. Про це розповів керівник «Центру досліджень енергетики» Олександр Харченко.

Як змінилася тактика росіян?

Нова тактика полягає в ударах по окремих енергетичних районах — одеському, київському та дніпровсько-криворізькому. У всіх них є велике споживання енергії і можна домогтися великої кількості постраждалих, тобто людей, у яких не буде світла та тепла. Так, у Києві є значна чисельність населення та знищена генерація. Крім того, там сильніша концентрація потужностей (про це згадаємо далі). В Одесі тим часом значних об’ємів генерації взагалі не було.

Саме Одеса стала першим регіоном, на якому росіяни випробували нову тактику. Внаслідок масштабної атаки у ніч на 13 грудня там зникали світло, тепло та вода. Станом на 23 грудня, тобто щонайменше протягом 10 днів після обстрілу, в Одесі не їздили трамваї та тролейбуси. Окремі частини області залишалися без електропостачання два тижні.

Наступним об’єктом атаки став Київ. Масований обстріл був у ніч на 9 січня. Були уражені, зокрема, дві теплоелектроцентралі — №5 та №6. Вони виробляють електроенергію та забезпечують теплом будівлі з централізованим опаленням. Від них залежить значна частина об’єктів Києва. Також атаки були на обладнання «Нафтогазу». Про це на своїй Facebook-сторінці написав колишній консультант ГО «Біоенергетична асоціація України» Юрій Пилипенко.

Як зазначив Юрій Пилипенко, у минулі роки українцям щастило з теплою «європейською» зимою. За теперішніх морозів зупинка ТЕЦ загрожує розривами труб через замерзання води у них. Тому теплоносій потрібно зливати. На відміну від невеликих котелень, ремонт та запуск ТЕЦ потребує значно більше часу. Для котелень це кілька годин, а для ТЕЦ — кілька днів.

Раніше велика централізована мережа теплопостачання Києва вважалася перевагою через низьку собівартість тепла. Зараз це стало недоліком, оскільки одне влучання у ТЕЦ-6 залишило без тепла декілька частин Києва. Якби замість неї було 50 котелень, росіянам довелося б витратити сотні ракет, щоб досягти такого ж ефекту. Побудова системи опалення багатомільйонного міста з двома точками генерації виявилася стратегічною помилкою, вважає Юрій Пилипенко.

В результаті обстрілу Києва 9 січня без світла залишилися понад 370 тисяч споживачів, без тепла — близько 6000 багатоповерхівок. Були також проблеми з водою. Поряд із відновленням тривали нові атаки росіян. Остання наразі була у ніч на сьогодні, 20 січня. Внаслідок неї без електропостачання залишилися 335 тисяч людей, проте приблизно для половини світло вже відновили. Також є перебої з постачанням води. 12 будинків не мають тепла від 9 січня до сьогодні.

У Дніпрі система теплопостачання була побудована подібно до київської. Придніпровська ТЕС була запланована перш за все як постачальник електроенергії для заводів, а додатково — як постачальник побічного тепла у будинки. Зараз лівий берег Дніпра повністю залежить від неї. Зупинка Придніпровської ТЕС загрожує зникненням тепла у будинках сотень тисяч людей.

— УРСР будувала систему для фронтальної війни проти НАТО, розраховуючи на захист ППО та масовість. Але ніхто не закладав у проєкти міст сценарій енергетичного терору високоточною зброєю протягом чотирьох років, — написав Юрій Пилипенко.

У яких містах ситуація краща?

Разом з цим в Україні є приклади міст, де системи постачання електроенергії, тепла та води є більш стійкими. Так, у Харкові ситуація краща, хоча електрогенерація поряд із ним повністю знищена і місто практично є «островом».

Олександр Харченко пояснив — місцева влада повністю відмовилася сплачувати за електроенергію та газ і накопичила величезні борги. Вивільнені гроші спрямували на утримання міста, в тому числі на когенерацію (одночасне виробництво електроенергії та тепла) і захист інфраструктури. Крім того, Харків не має настільки централізованої мережі теплопостачання, як Київ.

Кращою ситуація також є у Житомирі. Місто почало відмовлятися від газу та централізації 2014 року. Там є мережа невеликих котелень на біопаливі — щепі та пелетах деревного походження. Також у Житомирі встановлювали газопоршневі установки.

У Хмельницькому система теплопостачання є відносно децентралізованою, якщо порівнювати, до прикладу, з Києвом. За даними міської ради, є 72 котельні, з яких 44 класифіковані як «малопотужні автоматичні». Також протягом останніх років встановлювалися когенераційні установки, які можуть виробляти тепло й гарячу воду, а також для власних потреб електроенергію. Частина котлів можуть працювати на твердому паливі — щепі та пелетах.

Читайте також:

• Чому не можна грітися цеглою на газовій плиті: пояснення фахівців
• У Хмельницькому повністю вимкнуть вуличне освітлення ввечері
• У Хмельницькому пішло понад мільйон гривень на роботу генераторів
• «Хмельницьктеплокомуненерго» шукає працівників (ВАКАНСІЇ)
• Чеська компанія хоче видобувати графіт на Хмельниччині

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.