Від міни в зоні АТО загинув батько трьох дітей із Кам’янця

На Схід  кам’янчанин Микола вперше поїхав  16 листопада минулого року. Там він отримав позивний «Танчик».

Перед останньою поїздкою в зону АТО Микола Флерко та його дружина  розповіли журналістам кам’янецького видання «Ключ» про те, чому чоловік вирішив захищати країну, залишивши у мирному Кам’янці трійку дітлахів.

ТАНК «ПРОРВАВСЯ» НА ВІЙНУ

Як справжній запорозький козак він утік від жінки до війська, аби боронити цілісність держави. Микола Флерко вже вдруге поїхав на схід, у зону АТО. Його дружина Наталя і трійко дітей залишилися в мирному Кам’янці, вони з нетерпінням чекатимуть на повернення їхнього захисника. 
 

Відео дня

Ми зустрілися з Миколою за два дні до від’їзду. Худорлявий, з чубом-оселедцем він і справді був схожий на українського козака. Появу нової зачіски доброволець коментує з усмішкою: «Командир Барс наказав всім мати оселедці, так, каже, він нас буде від сепаратистів відрізняти. На схід потрапив 16 листопада минулого року. Дістатися туди допомогли волонтери. 

- А як на поїздку відреагувала дружина? 

- Та хіба я знала? - долучається до розмови Наталя. - Два рази просився в мене поїхати в АТО, каже: «Дай 200 гривень на дорогу, я поїду». Що лиш не робила - і плакала, і просила. І що, допомогло? Задурив мене! 
Якось у п’ятницю каже, що йому треба поїхати навідати маму. То їдь, хіба я проти? 
Але ввечері приходить від нього смс «Пробач!». Думаю, що вже могло трапитись? Дзвоню, трубки не бере. Так день, другий... Аж у четвер взяв трубку і сказав, що в АТО. Питаю, де саме? Каже, в Пісках. 
Яких Пісках? Де це? Це тоді я нічого не тямила, тепер уже як розвідник кожну точку на карті знаю (сміється). 

- Так у Вас же троє дітей! - дивуюся з такої чоловічої безпечності. 

- О, там є хлопці що й по четверо мають! - буденно відповідає він. 

Миколу Флерко волонтери завезли у Дніпропетровськ, там він потрапив у ДУК-5 (добровольчий український корпус). Саме з ДУКу його перерозподілили у с.Піски, за кілька кілометрів від Донецького аеропорта. 

На моє запитання, чому ж все таки поїхав добровольцем, відповідає якось ніяково: «Отак сидів перед телевізором, як надивлюся, що там хлопці гинуть, а я тут сижу як якийсь... Думаю, чимось же і я їм зможу допомогти!». 

Так як Микола на «ти» із технікою, у 2-ій штурмовій роті, куди потрапив, йому довірили догляд за машинами та посаду механіка-водія. Навіть псевдо він має відповідне - Танк. 

- Командир нашої роти Барс, а командир батальйону - славнозвісний Чорний, не раз потрапляв у об’єктиви Ваших колег, - усміхається доброволець. - Хлопці в нашій роті зібралися звідусіль - є з Чернівців, Старокостянтинова, Кривого Рогу, Дніпропетровська, навіть, з Донецька. У середньому на позиції знаходиться до 20 бійців - все як у армії, заступаємо в наряд, перевіряємо позиції, підтримуємо один одного а ще - шуткуємо. 
Як зізнається мій співрозмовник, на передовій без почуття гумору ніяк, інакше психіка може не витримати такої напруги. А ще тут під цілковитою забороною алкоголь. 

- Ні краплі спиртного, якщо випив, потрапиш у спеціальну яму, - каже він. 
Міри безпеки на передовій - то святе діло. У людини, яка вживає алкоголь, притупляється відчуття страху, і хоч з голим руками на супротивника вона не піде, але від шаленої кулі може не вберегтися... 

За майже два місяці перебування на сході Микола заробив і другий День народження. 

- У мене 18 січня другий День народження, - усміхається, - за кілька метрів від мене лупануло «Градом». Так дало, що аж подушки безпеки спрацювали! Життя врятували поворот і слизька дорога, я швиденько врубав задню - і в гараж. 

Їздити під «Градами», возити вантаж 300 і 200 стало для Миколи Флерко звичною справою. За цей час навіть навчився розрізняти на слух, які летять снаряди. Але, як то кажуть, хочеш вижити на війні, навчишся всього.. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.