«Він не встиг створити сім’ю»: у Хмельницькому попрощалися із Романом Панчуком

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Чоловіка мобілізували два роки тому.
Загинув він 3 травня 2025 року на Донеччині.
У нього залишилися батьки, брат та племінники.

Назавжди 32. У Свято-Георгіївському храмі попрощалися із хмельничанином Романом Панчуком. Чоловік став на захист України два роки тому. Бойові завдання виконував переважно на Донецькому напрямку. Захисник загинув 3 травня 2025-го.

«Він мріяв про кохання»

Роман Панчук народився 10 січня 1993 року. Навчався у ліцеї №2, який закінчив у 2008-му. Після 9 класу отримав профтехосвіту. Працював в різних місцях: і на заправці, і на складі. Мав багато друзів. Більшість – із мікрорайону Дубове, де пройшло дитинство Романа.

Віддати шану Роману прийшов і його близький друг Олексій. Вони товаришували близько 20 років.

Відео дня

Олексій розповів: Роман був дуже доброю і щирою людиною, готовим завжди прийти на допомогу, як справою, так і добрим словом. Був товариським, мав багато друзів. Захоплювався автомобілями. «В нього була дев’ятка така вишневого кольору, він дуже любив автомобілі», – зазначив Роман.

Чоловік додав: два тижні тому розмовляв із Романом. Вони планували спільний відпочинок по приїзду військового у відпустку.

– Тижня два тому спілкувалися. Був життєрадісний: «Я приїду, посмажимо шашлику, вип’ємо чарку й інше». Кажу йому: «Рома, все буде добре. Головне за погане не думай». Він казав: «Я хочу додому».

Захисник хотів зустріти своє кохання та створити сім’ю. Про мрію Романа розповіла його подруга Юлія. Їхня дружба зародилася 15 років тому. Дівчина каже – завжди підтримували військового й казали йому, щоб не втрачав надії знайти любов свого життя.

– Були молоді, веселі, їздили на Дністер. Це була сама добра людина, яку я знала. Він ні з ким не сварився, не агресував, душа компанії був. Якийсь період ми були найкращими друзями. Я працювала в ресторані – він завжди до мене в гості приходив. Дуже класно дружини. Любив активний відпочинок.

– Дуже класні спогади про нього. Хотів класно жити, знайти кохання, але на жаль, так і не знайшов. Шукав дівчину. Ми, подружки, постійно його підтримували. Та, на жаль, він загинув неодруженим, – зазначила Юлія.

Віддати шану Герою прийшла і перша вчителька Романа – Наталія Федорівна. Жінка зі сльозами на очах розповіла: це уже третій її учень, який загинув на війні. Востаннє жінка бачила Романа ще у школі. А позавчора дізналася страшну звістку.

– Пам’ятаю: маленький, невисокого зросточку, біле волосячко, слухняний, хороший. Як всі діти початкових класів. Ніколи не могла повірити, що через стільки років зустрінуся з ним, але вже в такій ролі, як вчителька своїх учнів, на прощанні. Хай Бог прийме його у своє царство, хай простить йому всі гріхи. Хай з Богом іде.

Роман Панчук став на захист України два роки тому, після того, як отримав повістку. Виконував бойові завдання переважно на Донецькому напрямку. Загинув захисник 3 травня 2025 року під час мінометного обстрілу позицій.

У Героя залишилися батьки, старший брат та племінники. Поховали захисника на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.