“Я його все життя чекала”: на Городоччині попрощалися із штаб-сержантом Валерієм Рижим

• Валерій Рижий був у Польщі, та повернувся захищати країну.

• Він пройшов важкі бої під Сєвєродонецьком. 

• Знайомі та друзі згадують його як винятково добру та оптимістичну людину.

28 серпня на Городоччині провели в останню дорогу захисника Валерія Рижого. Військовий загинув від ракетного обстрілу на Донеччині. Він мешкав у селі Чорниводи.

Дружина захисника Світлана прожила з ним в шлюбі 35 років. Вона згадує, як майже все життя чекала чоловіка то з армії, то із заробітків. 

“Моя доля — його чекати”

— Мені було 17, коли ми познайомилися. Це було щось незабутнє. 11 грудня. Він провів мене додому із дискотеки і, незважаючи на мороз і холод, ми цілувалися до п’ятої ранку. Я прибігла додому і кажу бабусі: «Бабусю, я з таким хлопцем познайомилася! Я закохалася!» — згадує жінка для місцевого видання Городок. City. 

Тоді Валерій пішов на 2 роки до армії. Після служби одружився, а ще через рік в подружжя Рижих народилась донечка. 

— І знову я його чекала, бо він продовжив службу в армії за контрактом. І так якось все життя. Моя доля — його чекати: спершу з армії, потім — із заробітків, — каже дружина.

“Загинув заради нас”

56-річний Валерій пішов на війну у перші дні повномасштабного вторгнення. Він був будівельником. Мав золоті руки, згадують односельці. Багато років провів на заробітках у Польщі. Але після 24 лютого він повернувся в Україну і вступив до війська. Майже півроку Герой воював з клятим окупантом. 

Штаб-сержант Валерій Рижий загинув у селі Опитне Бахмутського району на Донеччині. Останній раз боєць телефонував тестеві приблизно місяць тому. Тоді він пройшов важкі бої біля Сєверодонецька. Про це розповів зять загиблого Олег Шпичак. 

— Але він був налаштований рішуче. Це був надзвичайно розумний, добрий та хоробрий чоловік. І сьогодні сильний народ незалежної України проводжає в останню путь батька моєї дружини. Він загинув як Герой, загинув заради нас, заради світла, миру і щастя в Україні, — каже Олег. 

Валерій Рижий загинув 18 серпня. Через 10 днів після смерті тіло бійця привезли додому. Рідним не дозволили відкрити труну, аби попрощатися з Воїном. А в особистій справі Валерія Рижого вказано:

— Загинув під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника. Отримав травми, несумісні з життям, - зазначають в місцевому виданні. 

“Трагедія для всього села”

Тепер рідним Валерія вже не доведеться його чекати. Він навіки залишився у рідному селі. В останню дорогу захисника проводжали усім селом. Односельчани встеляли шлях пелюстками живих квітів. Зібралися усі, хто його любив та поважав. Знайомі та друзі відзиваються про Валерія Рижого лише приємними словами:

— Дуже важкий день для нашого села. Наш однокласник був оптимістом, душею нашої компанії. Чудовий друг, люблячий батько, прекрасний чоловік пішов у небуття… Словами не передати наш біль, наше горе, нашу скорботу, — говорить однокласниця захисника Алла Данчак.

— Це трагедія не тільки для рідних Героя. Це трагедія для всього села, — каже односельчанка Тетяна Бардильова.

— На таких, як Валерій, і тримаються наші Збройні Сили. Вічна пам'ять Герою, пам'ять, яка назавжди залишиться у наших серцях та душах, — додав староста села Віктор Пшонко.

Від храму до кладовища труну з тілом Героя несли на руках солдати. Ходу супроводжував військовий оркестр. Найважчий момент — прощання, військовий салют. Від звуків пострілів скрикують рідні та ще більше починають ридати. “Війна забирає найкращих”, — шепчуть між собою люди.

Читайте також:

• Залишилась дружина та донька: на війні загинув Микола Лисенко з Кам’янеччини

• У бою з окупантами загинув Євген Нестер з Ярмолинеччини

• Йому було лише 24: на війні загинув Сергій Сулук з Кам’янеччини

• На Донеччині загинули двоє захисників: 24-річний Андрій Касян та 34-річний Вадим Зеленюк

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.