Мандрівки на велосипеді: розповіді та поради від хмельничанина, який накрутив 22 тисячі кілометрів

• На його спідометрі - 22 тисячі кілометрів.

• Він велосипедом об’їздив майже всю Україну, а Хмельниччину - вздовж та поперек.

• Ми з мандрівником Сергієм Зиськом склали для вас веломаршрути куди найкраще поїхати, що взяти з собою та з яких відстаней варто починати.

Сергій Зисько з дитинства любив їздити велосипедом. Починав з дитячого радянського “Мишка”. Пізніше брав у діда “Україну”, тоді доводилось їхати під рамою. Мріяв влаштуватись на роботу та назбирати на хороший велосипед і фотоапарат. Аби зберігати світлини з подорожей. 

- Всі каталися під рамою. Не без цього. У мене була дитяча мрія - піду на роботу, куплю собі якийсь класний велосипед і буду їздити по всій Україні. Буду відомим мандрівником і фотографом. Так воно і сталося. Я спочатку хотів тільки їздити. Після того, як почав їздити в цікаві місця, де не заїдеш машиною, які мало хто бачив, то зрозумів, що це треба показувати людям. 

Мрія здійснилася 2007 року. З того часу велосипедом об’їздив всю Хмельницьку область, був у Вінницькій, Тернопільській, Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Волинській. Їхав у 2010 році потягом з велосипедом у Крим. Тоді об’їздив набережну. З дня покупки проїхав 22 тисячі кілометрів. Рекордний рік був у 2009 році. Тоді Сергій з друзями-велосипедистами поїхали у Кам’янець - Подільський, Карпати й подорожували Кримом.

З чого починав

- Ми починали з маленьких дистанцій. Спочатку, коли тільки купив їздив по місту, дендропарк, Лісові Гринівці, а перша така далека поїздка - це в Меджибіж на фортецю. До Лісових Гринівців туди - назад буде 10-15 кілометрів. А до Меджибожа, якщо по кругу їхати,  - 90 кілометрів. Дивлячись якою дорогою, я люблю через Ярославку. Там спокійна і цікава дорога, немає транспорту. Потім знайшлися однодумці. Ми з друзями створили велоклуб, зібралися подорожувати. Перша поїздка з ночівлею була в Сатанів до водоспаду, пізніше - на Дністер і Хотин. Потім, у ті ж роки, ми почали подорожувати потягами. Сідали з велосипедами і їхали, наприклад у Крим. Там ми були 10 днів. Ми приїжджали в одну точку. Їхали берегом до іншої точки і поверталися. Так само в Карпати, спочатку своїм ходом їздили на велосипедах, а потім вже і потягом. 

Які плюси подорожувати велосипедом 

У Сергія “сидяча” робота. Тому для нього, найбільша перевага подорожей велосипедом - це спорт. До того ж можна дістатись тих місць, куди не проїде автівка. Аби пройти через хащі та зробити фото, наприклад Бакоти, з непопулярного й невідомого ракурсу, носив велосипед на руках не одну сотню метрів. 

- Це цікаво. Сидиш собі на роботі, потім поїхав на вихідних по лісу поганяв. Тобто, зміна обстановки, нові відчуття, адреналін. Випробовуєш себе - “чи зможу я 100 - 200 кілометрів проїхати”.  Загартовуєш тіло. Коли катався я жодного разу не хворів. Хоч зранку й ввечері їхати холодно. Десь впрів, а з гірки - холодно. Воду холодну пили з річки та з криниці і ніяких застуд не було. Ми якось їхали навколо Дністра, де може машина проїхати. Трохи далі є берег і річка, де вже не заїде. То ми через дерев’яний місток проносили велосипеди й там зупинялися. От ще Джуринський водоспад - там всі стоять на одному місці. Якщо трішки пройти далі, там є галявина гарна, де вже машина не проїжджає. А велосипед береш і проходиш той місточок. З ним можна пройти далі. Далі від людей. 

Які витрати 

Найбільша витрата їзди велосипедом - це купити його. Сергій каже, свій у 2007 році придбав за 1 200 доларів. Проте він не підводить його вже 14 років. Тим, хто хоче собі двоколісного, радить купувати не обов’язково нового, але якісного. 

- Надійний має бути велосипед. Бо в мене були такі подорожі, що кілька днів займали. Ми з друзями їздили в Карпати. Це було 900 кілометрів. Мені треба знати, що цей велосипед може витримати. Ми тоді й на Говерлу підіймалися і з Говерли з'їжджали. Є велосипед за 2-3 тисячі гривень, є за 20-30 тисяч гривень. Різниця є. Все залежить від якості компонентів. У дорогих велосипедів вони надійніші, кращі метали та гальма. Можна купити б/у, є багато хороших. За 400 - 500 доларів можна купити. Хороший надійний новий велосипед - 20 - 25 тисяч гривень. Але такий купуєш і, як на моєму, будеш 14 років їздити. 

Проте, як і будь-який транспорт, велосипед має час від часу оглядати майстер. Сергій щороку, перед початком сезону, завозить двоколісного на плановий ТО. Його змащують та перевіряють чи не зносились деталі. За рекомендацією, може замінити троси та передні й задні втулки. Технічний огляд коштує 300 - 400 гривень. Кожні 1 500 - 2 000 кілометрів потрібно змінювати ланцюг (залежить від його якості). Його середня ціна 500 гривень. Зношується і гума. Її треба міняти раз на 5-6 років. 

Поради для початківців 

Найперше радить велосипедист - почати з невеликих відстаней. Аби відчути свої сили та звикнути до інших учасників дорожнього руху. 

- Можна поїздити по місту. У нас в парку Чекмана є велодоріжка. Коли сезон починається, то я теж інколи там катаюсь. Можна навколо Південного Бугу, там є гарні місця. Можна на Олешин по об’їзній. Там небагато - 15 - 20 кілометрів виходить. Добре їхати містом, бо якщо ти проїхав 10 кілометрів і втомився, то розвертаєшся і їдеш додому. Якщо, наприклад, їхав у сторону Меджибожа і втомився посеред дороги, то так вже не вийде зробити. Потім, коли вже відчуваєш, що є більше сил, то їдеш на більші дистанції. І по місту можна 20 км наїздити, наприклад з Гречан у Ракове. От так можна тренуватись і збільшувати відстань. Зараз я вже знаю свої сили. От в неділю їздив у Чорний Острів, просто прокататися - 40 км туди назад. Потім обираєте собі цікаві місця і їдете вже куди хочеться. У нас, в яку сторону не поїдеш, є дорога хороша і гарні місця. Можна поїхати замки, фортеці подивитися. Якщо вже є більше сил, відчуваєте, що можете і 60-70 кілометрів проїхати, то можна у Меджибіж, Гвардійське - костел гарний, Чорний Острів -  дорога безпечна, мало машин.

Якщо хмельничанин проживає в одному мікрорайоні, а виїзд з іншого боку, то містом доведеться проїхати близько 10 кілометрів. Сергій каже, жителі Гречан можуть прокласти маршрут у бік Тернополя. Ті, хто у Раковому - ближче на Пирогівці та Меджибіж. З Озерної - на Красилів, Меджибіж (їхати по трасі), Давидківці та Стуфчинці. У останньому напрямку є ліси, поля з квітами й засіяні пшеницею. 

Хоч такі поїздки - це відпочинок, за свою безпеку потрібно думати постійно. Сергій і сам ніколи в дорозі не слухаю музику і усім радить. 

- Ти маєш слухати дорогу, машини, друзів і спів пташок. Не треба гнатися з гірки, на різких поворотах. Бажано купити собі шолом. По трасі потрібно їхати справа. Ти їдеш, як їде машина. Ти - повноцінний учасник руху. Найбільша небезпека - це фури. Вони частіше, коли тебе бачать, то стараються об’їжджати. Кажуть, що може затягнути. Там є порив, воно розсікає повітря, потім може закрутити, коли дуже близько. Тому краще триматися від неї за 1,5 - 2 метри. Але вони й самі об’їжджають, бо їм теж не дуже цікаво, щоб когось зачепити. Є такі люди, що бояться виїжджати на трасу - страх перед машинами. Є такі знайомі, що й по місту бояться, а тільки по парку. Я теж після зими трохи звикаю, згадую правила. Тому спочатку можна поїздити по парку серед людей, по околиці міста, біля річки. Сконцентруватися на дорозі. Потім можна збільшувати відстані.  

“Відчуття, що можна всю планету об’їхати”

Сергій побував в усіх колишніх районних центрах Хмельницької області. Для себе відкриває постійно нові місця - заїжджає і в села. Чоловік створює цілі туристичні маршрути. Він фотографує невідоме місце, ділиться фото у соцмережах і розповідає, як туди дістатись. 

- Я через нашу область їздив і в Карпати, і в Вінницю, Чернівці, Тернопіль. Тобто всю нашу область я пересікав - Північ, Південь, Захід, Схід і по діагоналі теж. Майже в усіх селах вже був. Зараз шукаю нові. Мені дуже подобається Славута, там Славутські ліси, озера, кар’єри, каньйони. Я приїжджаю інколи туди на машині. В машині в багажнику в мене велосипед. Поки мої друзі відпочивають, я можу поїхати в Нетішин, Острог. Коли їдеш по глухих селах, люди на тебе дивляться здивовано. Вони звикли, що в них у селі тільки один велосипед - це “Україна”. А тут приїжджають всі такі в яскравій одежі, в шоломах. Буває заходиш у магазин води купити і бабусі такі - “О хлопці на мопедах приїхали” - диски є, колеса великі, шоломи. 

Найдовша поїздка тривала 9 днів. З друзями Сергій поїхав з Хмельницького на Говерлу і повернулись. Найцікавіший маршрут для чоловіка - на Бакоту, у бік Кам’янця й Хотина. Він планує відкрити для себе Дністер з усіх боків. Найближчим часом прямуватиме у заказник “Совий Яр”, він між Кам’янцем та Бакотою. 

- Улюблений маршрут на Бакоту. Я балдію їздити на Бакоту і Меджибіж, дуже люблю. Таке цікаве відчуття - сидиш собі на роботі працюєш, а потім сідаєш на велосипед, їдеш полями, лісами, селами. У тебе таке відчуття, що можна всю планету об’їхати. Такий порив, твоя свобода, твій маршрут і все залежить від тебе, від твоїх сил. Ти собі їдеш, кайфуєш, відпочиваєш. Я бувало в Антоніни їхав - це виходить 130 кілометрів туди й назад. І коли кажуть місцеві: “О, а ти звідки?”, а я їм кажу, що Хмельницького. То вони: “Ого, ти стільки на велосипеді проїхав”. Я кажу: “Так, спеціально приїхав ваш парк пофотографувати”. Людям у селі теж приємно, що до них приїжджають, (по нашому вигляду) модні туристи. І мені від цього теж приємно робиться.

Що брати з собою

- Якщо на один день поїздка, то рюкзак, вода, аптечка, запасна камера, латки й насос. Бо можна проколотися, щоб могти ремонтуватися. Дивлячись по погоді, якщо прогнозують дощ чи холод, то можна якусь куртку кинути. Більшості мінімально - на раму чіпляють насос, камеру. Воду можна купити. А можна флягу взяти з собою і поповнювати її в селах. Це не проблема, не обов’язково 5 літрів води таскати на спині. Якщо їдеш з ночівлею, то потрібна велосумка чи велорюкзак, намет, спальник, посуд, газові плити й інше.

Про “крепатуру”

- Якщо довго не катався, а потім проїхав навіть тих 20 кілометрів з незвички - ноги болять, спинаю. Але за пару днів все проходить. Потім наступні рази вже нормально себе почуваєш. Я стараюсь поступово - 20, 50, 70, 100 кілометрів. Тобто, якщо після зими я довго не катався, то 100 не поїду одразу, бо десь впаду в полі. Головне поступово звикати до навантаження. Зараз дуже багато людей катається. Для порівняння у 2009 році, коли організовували перший “Велодень”, у нас тоді було 40 учасників. До карантину, на останніх “Велоднях”, було офіційно зареєстрованих близько тисячі людей. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.