«Незнана Хмельниччина»: мальовничі Чорнокозинці і Рихта

Ось і добіг кінця сезон мандрівок, тепер оглядинам цікавинок заважатимуть дощі та негода, тож ми беремо відпустку до весни, коли погода знову дозволить насолоджуватися мандрами. У планах чимало поїздок і нашою областю, і сусідніми, адже навколо стільки цікавого, про що ми ще не розповіли.

Та сьогодні запрошуємо вас до двох старовинних сіл, що на Кам’янеччині, куди ми їздили досить давно, коли лише розпочинали мандрівки рідним краєм. Це Рихта та Чорнокозинці.

Обидва села знаходяться досить далеко від обласного центру, тож мандрівку варто планувати на цілий день та добре дослідити карту, бо доведеться блукати поганенькими дорогами Кам’янець-Подільського району. Але обидва села варті того, щоб туди потрапити!

Мальовничі руїни замку і костелу

Сьогодні невеличке село, розташоване на самісінькому кордоні із Тернопільщиною, Чорнокозинці колись були містом, відомим із XV століття. Саме тут збудований один із найстаріших замків Поділля, котрий і зустріне нас на в’їзді до села.

Чорнокозинський замок побудований наприкінці XIV – на початку XV століття, з середини XV і до кінця XVIII століття замок належав Кам'янецьким католицьким єпископам, був їхньою літньою резиденцією.

Сьогодні від замку залишилися лише мальовничі руїни на височезному пагорбі над Збручем, звідки відкривається чудовий краєвид на сусідню Тернопільщину. Збереглися залишки палацового комплексу з напівзасипаними підвальними поверхами, котрі так і манять таємницею.

На превеликий жаль, віддаль від туристичних маршрутів, зіграла із замком свою невтішну роль, і зараз руїни потроху занепадають, хоча могли б слугувати родзинкою, котра приносила б селу прибуток.

Вузенькою стежкою від замку йдемо вглиб села, де на нас чекають ще одні мальовничі руїни – костелу Святого Йосипа Обручника та Папи Римського Мартіна, 1608 року побудови!

Від костелу залишилися лише ледь помітні залишки фундаментів, напівзасипані ходи у підземелля та величний залишок стіни із частиною проходу на дзвіницю, котрий просто вражає красою!

Сарай у замковій вежі

Наступне село, до котрого прямуємо, це Рихта, де теж збереглися залишки замку, старовинний млин та невеличкий палацик власників села.

Рихта заснована 1596 року і має свою чудову історію. Замок у Рихті збудований 1507 Лянцкоронськими, про що свідчить напис на табличці, знайденій під час реконструкції замкових будівель.

Зараз від колись красивого замку залишилися лише чотири кутових вежі, лише одна з котрих у досить гарному стані, бо слугує… сараєм у приватній господі. Три ж інших стоять закинутими та потроху руйнуються, свідомо втрачається слава замку, котрий здавна був відомий чудовими колекціями картин, величезною бібліотекою, був осередком культурного життя подільських поляків…

У долині річки Жванчик варто оглянути залишки величезного млина, біля стін котрого і досі валяється потовчене каміння жорен. За часів СРСР цей млин був одним із найкращих в області.

Через Жванчик перекинуто міст, котрий на перший погляд здається сучасним, але варто лише спуститися в долину та поглянути на нього збоку, щоб побачити старовинну арку. На одній з обмурівок мосту закріплено пластину, знайдену поблизу, із датою – 1834. Чи означає ця дата час побудови – невідомо.

Цікава також історія рукотворного каналу біля мосту. Прямовисна вапнякова скеля від замку до річки – не природна – цей канал зроблений вручну!

На протилежній від замку стороні річки зберігся невеликий палац колишніх власників села Рожаловських 1882 року побудови, нині перетворений на сільську амбулаторію. Зараз споруда обкладена страшненькою плиткою, проте в ній і досі проглядаються благородні риси.

До нових зустрічей

Ось і закінчилися наші подорожі, проте, лише до наступного сезону, коли ми знову знайомитимемо вас із нашою старовиною та історією. В наших планах чимало цікавого на Кам’янеччині та в долині Дністра, подорожі на північ до Славути та Шепетівки, тож – до нових зустрічей!