Фото ілюстративне

Наближається велике свято для православних християн - Різдво Христове. До святкування цього дня наші предки підходили дуже відповідально. У Святвечір на столі мало обов’язково стояти 12 страв. Готували їх на Хмельниччині за особливою магічною технологією. Про це журналістам vsim.ua розповіла директор музею історії міста Хмельницького Галина Барабаш.  

За її словами, відповідальним моментом - був Святвечір. Готуватися до нього заздалегідь. За 12 днів до святої вечері починали сушити поліна. Щодня по одному, щоб на святвечір на них приготувати вечерю. 

• - Першим, що робили на вечерю - це добували вогонь. Свята вечеря мала бути приготовлена на новому вогню і тому господиня діставала на покуті кремінь і кресало. Ними вона запалювала раніше підготовлені 12 полін. На них готувалося 12 пісних страв. У Святий вечір ще постили, тому м’яса на стіл не ставили. Господиння підкочувала рукава і бралася до справи. Традиційними по всій країні були дві страви: кутя та узвар. Всі інші - готували відповідно до місцевих звичаїв. На Хмельниччині були дуже популярні голубці, - розповідає Галина Барабаш.

Що готували на святвечір

Голубці, за словами краєзнавиці, значно відрізнялися від сучасних. З рисом тоді не готували. А капусту квасили заздалегідь. 

• Голубці обов’язково готували на квашеній капусті. Квасили цілу головку. Начинка була із пшона та грибів. Я навіть досі пам’ятаю смак тих голубців, які готувала моя бабуся. Також обов’язковою стравою були вареники. Їх робили відразу кілька видів. Це могли бути вареники з капустою, картоплею, із сиром, грибами. Дуже добре пам’ятаю, як моя бабуся готувала юшку. Вона була із квасолі, сушених грибів та сушеної риби. Також господині ставили на стіл заливну рибу, - розповідає краєзнавиця. 

Були на столі й традиційні різдвяні салати. Це винегрет та салат з квашеної капусти із соленими огірками та свіжою цибулею. На Святвечір готували картоплю, її змащували олією та додавали товчений часник. Любили хмельницькі господині побалувати гостей і пісними дерунами. На стіл також ставили гречану, горохову або кукурудзяну кашу. Їх поливали конопляним молоком.

• Коноплі використовувалися нашими предками, як соус. Я пам’ятаю, як моя бабуся пекла пироги з горохом і їх тоді вмокали в конопляне молоко із часником. Це дуже смачно. Полюбляли ставити на стіл і пироги із чорносливом. На десерт були печені яблука з медом та горіхами. Обов’язковим атрибутом різдвяного столу були калачі, - розповідає Галина Барабаш.

Ритуали на Святвечір

Крім традиційних наїдків із Святим вечором та Різдвом було пов’язано багато вірувань. Наші пращури вірили в те, що це свято обов’язково потрібно зустріти в родинному колі. Не можна було також сваритися та ночувати деінде. 

• Казали, якщо в цю ніч заночувати не вдома, то весь рік по світу буде шатати і прихистку людина ніде не знайде. Потрібно було помиритися з ворогами, щоб було мирно в хаті і поза хатою. Коли сонце ховалося за обрій, господарі готували домашній вівтар. Господар вносив до хати сніп жита - дідух. І переступаючи поріг, він мав привітатися з дружиною і дітьм так, ніби вперше в житті їх бачить. Побажати здоров’я та достатку. Дідуха потрібно було пронести над столом та поставити на покуті під образами. Також в хату господар вносив сніп сіна та соломи, стелив їх на підлозі та ставив на них ладан, щоб дім наповнився різдвяними пахощами. Також на сіно під стіл клали залізо та знаряддя праці. До них мали доторкнутися діти тричі, щоб були міцними, як залізо, - розповідає Галина Барабаш.

Потім господар та господиня разом із святочним хлібом, медом та маком обходили двір. За словами краєзнавиці, господарі за стіл не сідали поки не нагодують худобу. Господар брав хлібину та миску, в яку по ложці накидали 12 наїдків.  Першим ішов до собаки. Бо він доглядав господу весь рік. Далі ішов до хліва і ставив там миску зі стравами на вікні. А сам із хлібом ішов до корови, коня, вола і тричі торкався ним до їхнього чола. Також мазав медом хрестик їм на лобі. Так закликали достаток в дім та відганяли від господи нечисту силу. 

• Господиня, коли накривала на стіл, по чотирьом кутам під скатерку клала по головці часнику, щоб він відганяв злу силу. Сама вечеря, приготована на новому вогні ставала джерелом сили на достаток та проти злих очей. Також значну увагу приділяли місцю на покуті. Туди дитина, якій не виповнилося 7 років, клала три калачі, грудку солі та велику воскову свічку. Мати ставила на стіл вечерю, а на сіно на покуті ставили горнятко з кутею та горщик узвару. Потім батько урочисто сповіщав, що на небі засяяла перша зірка і час запросити гостей. Гостем був мороз. Його запрошували на кутю та святу вечерю. Потім господар казав: “Як не прийдеш, то не йди і на жито пшеницю та всяку пашницю”, - розповідає краєзнавиця. 

Далі господар заходив у хату і щільно зачиняв двері. Вся родина сідала за стіл і поки вечеря не завершиться, ніхто не міг встати із-за столу. Також не можна було відчиняти двері, навіть, якщо хтось прийшов. За словами Галини Барабаш, наші предки вірили, що на Святвечір на гостину приходять усі мертві та зниклі родичі. На вікнах для них залишали узвар та кутю. По кутках розкидали боби, а на столі залишали немиті ложки та миски. 

• Коли сідали на стілець, мали подути тричі, бо вважалося, що туди могли сісти померлі. Господар звертався з молитвою про всіх зниклих та незнаних родичів. Їх потрібно було обов’язково вшанувати. Також кожен мав помолитися за себе та подякувати Богу. Потім вечерю починали із куті. Але перед тим, як почати їсти, три ложки куті підкидали над столом. Після вечері господарі носили їжу та ділилися нею з родичами, - розповідає Галина Барабаш. 

Обов’язково в цей вечір ділилися з бідними. Як пояснює краєзнавиця, вечерю носили в ті родини, які не мали з чого її приготувати. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.