Чому занепав ринок у Хмельницькому, на якому раніше «купалися в грошах»

Хмельницький речовий ринок: вересень 2025 vs 90-ті роки

• За понад 40 років роботи речовий ринок пережив як злети, так і падіння. 

• «Туча» продовжує працювати, однак вже не є такою популярною. 

• Що стало причиною занепаду ринку — у матеріалі.

У 90-х тут вирувало життя. Люди з’їжджалися з усіх куточків України, щоб придбати необхідні речі. Сюди везли товар поляки, а потім приїжджали закуплятися білоруси. У натовпі серед рядів легко було загубитися, а товар розбирали настільки швидко, що торговці не встигали поповнювати прилавки. Продавці ринку мало не купалися в грошах і не знали куди їх подіти. 

Однак золоті часи пройшли. Речовий ринок все ще працює та не має тієї популярності — товкучка занепадає. Та це не сталося одного дня, до цього призвела низка факторів, серед яких інфляція, висока конкуренція, цифровізація торгівлі. Про те, чому «затухає» речовий ринок розповідаємо у матеріалі. 

Головні чинники   

Китай був дешевшим за Туреччину 

Ми вже розповідали вам, якою була «туча» на своєму пікові, який припав на середину 90-х. Продавці їздили за товаром в інші країни й кожен мав свій певний «ексклюзив». Як розповів журналістці ВСІМ хмельничанин Олександр, який раніше торгував на базарі, перший час суттєвої конкуренції не було. 

— Коли з’явилися контейнери, то конкуренція не була велика, бо люди торгували різним товаром. З часом конкуренція виросла. Але кожен мав свого клієнта, який приводи знайомого, а ті своїх знайомих і так продавали. 

Взуття із Польщі, сукні із Туреччини — за словами самих продавців це був ексклюзив. І коштували ці речі не мало. А потім ринок став активно заповнювати китайський товар, який був значно дешевший. Щоб витримати конкуренцію, продавці змушені були знижувати ціни на свій асортимент. Відповідно заробіток був нижчим, брати «якісне та дороге» не було вигідно через низький попит. Та і їздити за кордон за цим товаром стало дорого. 

Інфляція 2008-2009 років 

Найбільше на ринок вплинула інфляція 2008-2009 років. До цього банки почали масово видавали кредити. Коли почалася світова криза (восени 2008 року), фінансування з-за кордону зупинилося, банки припинили видавати позики. Почалися проблеми з поверненням: курс долара злетів із 5 грн до 8 грн, і ті, хто мав кредити у валюті, опинилися в пастці. Багато людей мали позики саме у доларах, адже відсоткові ставки були вигідніші, однак доходи були у гривнях. 

— У 2008-му люди стали навіть контейнери кидати і йти на роботи. Багато людей продавали навіть квартири, щоб погасити борги, — пригадує хмельничанка Ганна. 

Тому люди не могли дозволити собі купувати речі, в торговців продажі різко впали, а ті, які мали кредити — змушені були розпродавати товар за безцінь, щоб покрити борги. 

— Пік був десь до 2008 року, а потім торгівля впала, бо людям стали видавати кредити: на квартири, машини й видавали під малий відсоток. А потім різко виріс долар і люди віддавали все за безцінь або банки забирали. Сильна інфляція пішла. І тим людям перестали платити зарплати, давали товаром й базари почали падати, — додав Олександр. 

Інфляція → Падіння доходів → Падіння купівельної спроможності → Занепад торгівлі → Відтік продавців і покупців із ринку. 

Роздрібна торгівля стала вигіднішою 

Як ми вже розповідали, найбільше заробляв «старий базар» — ринок із якого і почалася «туча». За словами Олександра, товар розбирали настільки швидко, що іноді однієї поїздки в тиждень на закупи було мало. Тому ходили до «оптовиків» брали ящик-другий товару, щоб дотягнути до наступної поїздки. 

— Китай задавив ще. Десь з 2000-х це почалося. Вони (товари китайського виробництва, – прим.автора) й до того були, але торгували лише гуртівнею. Це до нас білоруси їздили — до помаранчевої революції їздили, після перестали. Тому й «оптовики» стали торгувати в роздріб. 

До того ж «оптовики» теж постраждали від інфляції, тому, щоб втриматися на плаву, почали торгувати в роздріб за нижчою вартістю, що створило неабияку цінову конкуренцію на ринку. 

— На алейці, по Геологів, стали привозити взуття з Одеси, з Польщі, Китаю і стала велика конкуренція. Тоді, як ми на «старому базарі» продавали дорожче, на алейці було дешевше, — каже Ганна. 

Торгівля онлайн та конкуренція із ТЦ 

Цифровізація спричинила певний «бум» на ринку торгівлі. Частина перейшла в онлайн, що стало вигідно покупцям: замовити ту ж куртку або взуття можна було не виходячи із дому. Згідно із дослідженнями Promodo, у 2024 році обсяг продажу товарів і послуг онлайн в Україні склав 239 млрд грн, що на 25% більше порівняно з 2023 роком. 

У місті з’явилося багато торговельних центрів та магазинів, де часто ціна на товари така ж як і на ринку, іноді — дешевше. 

— Так, а для чого мені стояти на картонці на холоді, якщо я можу в теплі поміряти необхідні речі в роздягальні?, — про це журналістці ВСІМ сказала хмельничанка Марія, яка шукала собі домашній одяг в одному із магазинів в ТРЦ «Оазис». 

— Я живу неподалік. Мені ближче прийти сюди й не витрачати ще гроші на проїзд до «товкучки”. Та і ціни тут не сильно відрізняються від «тучі», — каже Марія. 

COVID-19 

Свою лепту внесла і пандемія, коли у 2020 році був введений локдаун через підвищення захворюваності на коронавірус. У магазинах — обмеження кількості покупців, у громадському транспорті теж. Певний час навіть ринки не працювали. Усі постійно були в масках та і страх захворіти не спонукав до походів у місця з великим скупченням людей. 

Наразі бачимо, що ринок — напівпустий. Кіоски або зачинені, або масово здають в оренду. На сайті OLX все більше оголошень про здачу місць. 

Прогнози щодо майбутнього «тучі» 

Ринок продовжує працювати. Хоча й немає уже такої популярності та обігу, але люди все ще їдуть сюди за товаром, як от Людмила. Жінка із Дніпропетровської області. В рідному місті має свій магазин, де продає одяг, постільну білизну й різні корисні речі для дому. Закупляється або на «7 кілометрі» в Одесі, або на речовому ринку в Хмельницькому. Журналістці ВСІМ розповіла: зараз ринок вже не такий, як у 2000-х, коли вона тільки починала свою справу. Однак все ж тут дешевше, ніж закупляти товари з-за кордону. 

— Звісно це витрати на дорогу, а ціни на бензин ростуть чи не щодня. Потрібно витратитися і на харчування по приїзду. Але все ж тут я знаю, де що купити. В мене є свої люди, з якими я співпрацюю роками й вони віддають мені товар оптом за привабливою вартістю — в інтернеті таких цін не знайдеш. Та і з-за кордону везти дорого — там половину вкладених в товар грошей ще податків треба сплатити. 

— Видно, що базар потрохи вмирає. І рано чи пізно його час прийде. Але поки він ще працює — я їздитиму, — резюмувала Людмила. 

Деякі хмельничани вважають, що ринок на Львівському шосе чекає така ж доля, що і «ринок-привид» на Ружичній. 

— Я думаю він вже не вернеться. Там ще вистроять торговельні центри, які просто «витіснять» речовий ринок, — там вважає Ганна. На її думку, базар чекає та ж доля, що і ринок «Поділля» на Ружичній, який зараз розбирають на металолом.

— Вберегла мене доля від того, щоб не купити там місце, — резюмувала Ганна. 

Згідно із інформацією управління економіки Хмельницької міської ради про виконання заходів Стратегічного плану розвитку Хмельницької міської територіальної громади на 2021-2025 роки за 2021-2023 роки, згадуються окремі ринки на базарі та про те, що там проводилися роботи з благоустрою. 

Наразі конкретних заходів щодо можливого відродження речового ринку немає. Основні ресурси бюджету скеровують на Збройні Сили України, а також більш нагальні питання. Однак продавці на речовому ринку продовжують працювати і по можливості покращують умови для того, аби дати потенційним покупцям не лише товар, але й комфортні умови для його купівлі.  

Читайте також: 

«Займали місце з ночі»: забута історія хмельницького речового ринку

Як хмельничани багатіли на «тучі»: спогади продавців про буремні 90-ті

Кому належить земля хмельницького речового ринку

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.