"Король", дантист і заможні купці: хто жив і працював на Проскурівській

Проскурівська - вулиця, яку в Хмельницькому неофіційно вважають центральною. До речі, не дарма. Адже найменування “центр міста” отримала вона задовго до сучасності. Сталося так після чіткого поділу міста на вулиці у 1824 році. Відтоді Хмельницький наділили двома основними вулицями. Серед них Кам’янецька і Проскурівська. Остання тоді мала зовсім іншу назву. Про її історію йдеться в книзі Сергія Єсюніна “Прогулянка Проскуровом”.

Майже три століття ця вулиця зберігає неофіційний статус центральної. Раніше тут перетиналися дві головних магістралі: дорога на Кам’янець-Подільський і Летичів. Кам’янецька зберегла свою назву й до нині, а Проскурівська тоді називалася Олександрівською. 

Зовні центр Проскурова майже нічим особливим не відрізнявся від інших вулиць. “Ті ж самі одно і двоповерхові будиночки, яких по всьому місту було безліч”, - розповідається в книзі. Тож сприймати Кам’янецьку і Олександрівську за центральні вулиці дозволяли лиш деякі споруди, що вважалися життєво важливим для містян. Наприклад, собор, в’язниця, казначейство і торгові ряди. Розташовувалися вони на перехресті двох основних вулиць. 

Минули роки. Тепер центр міста для багатьох хмельничан - це “стометрівка”. Так називають пішохідну зону на Проскурівській. Сьогодні тут є безліч закладів, установ і магазинів. Вздовж вулиці, як і десятки років тому, все ще стоять ті самі “будиночки”. У їхніх приміщеннях сьогодні вирує зовсім інше життя, аніж колись. У стінах одного з них працювала купецька сім’я, яка зробила важливий внесок у розвиток міста. А в стінах іншого - мешкав заможний і почесний громадянин. Його помешкання із роками стало місцем для знищення багатьох людей. Що відомо про тих, хто раніше жив й працював на Проскурівській, читайте на нашому сайті. 

Про “короля шипучок” й власників найкращих магазинів міста

Одну з перших будівель, що зустрічається на “стометрівці”, спорудив Соломон Барак у ХІХ столітті. Кошти на будівництво він отримав від продажу газованої води. Цю особу в Проскурові називали “королем мінеральних вод”. Він був власником підприємства, яке виготовляло воду під назвою “Король”, а також содовий і сельтерський напої. Назва останнього походить від джерела природної мінеральної води в містечку Сельтерсе у Пруссії. 

У той період Соломон Барак привіз до міста перший сатуратор - апарат для насичення рідини. Він організував ціле виробництво штучних мінеральних газованих вод. Такі напої тоді називали “шипучками”. Виготовлялися вони у цеху, на місці сучасного Дитячого світу. 

• У цеху, що нагадував звичайний сарай, підготовленою водою наповнювали циліндри з червоної міді, які були занурені в дерев’яних баддях із льодом. Після охолодження, воду газували, розливали у спеціальні пляшки, та розвозили по крамницях і ресторанах, - йдеться в книзі “Прогулянка Проскуровом”.

Води Соломона Барака користувалися особливою популярністю в Проскурові. Тож його прибутки лише зростали. В результаті - він збудував на Проскурівській двоповерхову будівлю. На першому поверсі міщанин відкрив магазин газованих напоїв й кондитерських виробів. Другий поверх він здавав в оренду. Згодом, Соломон Барак став досить заможним і власне виробництво газованої води він припинив. Натомість будівля, де продавалася популярна “шипучка”, досі стоїть на своєму місці.

Історія цього будинку пов’язана із розвитком торгової справи у Хмельницькому. Адже його стіни у минулому - це найкращий гастрономічний магазин Проскурова. Йдеться про будівлю з червоної цегли, в якій з часом з’явився відомий тоді магазин Журавльової. 

Сім’я Журавльових володіла крамницями у багатьох містах, у тому числі і в Києві. Відкрити магазин у Проскурові вирішив Василь Журавльов. Сталося це наприкінці 1879 року.

Загалом магазинів Журавльових було у місті кілька. Один із них - на місці сучасного майданчика поблизу кінотеатру Шевченка. Інший - неподалік художнього музею.

Пізніше власницею бізнесу стала донька Журавльова, Віра. З того часу всі торгові заклади отримали назву: “Магазини Журавльової”. А в 1903-1905 роках вона збудувала той самий будинок з червоної цегли, що нині є на Проскурівській. 

• На верхньому поверсі була влаштована власна квартира, а нижній відведено під торгові площі нового гастроному, над входом якого з’явилась вже добре знайома проскурівчанам вивіска — “Магазин Журавльової”, - йдеться в книзі “Прогулянка Проскуровом”. 

“Магазини Журавльової” вважалися найкращими у місті. В асортименті товарів був широкий вибір вітчизняних, імпортних, бакалійних і гастрономічних товарів. 

Про дантиста й власника аптечного бізнесу

Власником наступного будинку був відомий в Проскурові дантист Лев Хаселев. У 1895 році він був одним із небагатьох зубних лікарів у місті. До слова, тривалий час і конкурентів не мав. 

На той час відкрити свій стоматологічний кабінет було не так вже й просто. Потрібне для цього устаткування було досить дороговартісним. Саме Лев Хаселев став одним із тих, хто відкрив найкращий стоматкабінет у місті. Знаходився він в одній з будівель на Проскурівській. 

• У 1898 році дантист Хаселев завершив будівництво прибуткового будинку на центральній вулиці міста — на першому поверсі він обладнав найкращий на той час стоматкабінет, на другому облаштував власну квартиру, а іншу частину будинку здавав квартиронаймачам, - йдеться в книзі “Прогулянка Проскуровом”.

Із часом вигляд будівлі став гіршим. Зокрема, втратилася частина ліплення та мансардний поверх із балконом й куполами. Нині у стінах знаходиться кафе і магазини. 

На Проскурівській знаходиться ще одна будівля із цікавою історією. Побудував її Людвіг Деревоєд у 1890 році. Чоловік був фармацевтом і власником аптечного бізнесу. Саме в цій триповерховій будівлі знаходилася найкраща і найбільша аптека в Проскурові. Розташовувалася вона на першому поверсі. 

• Предметом особливої гордості нового закладу стало спеціальне приміщення для фармацевтичних робіт, що вимагають гарячого настоювання і відварювання, а також лабораторія. До того ж нова аптека мала: сухий підвал, комору, льодовик для збереження препаратів у холоді, “трав’яну кімнату” - приміщення для висушування трав, квітів, коренів рослин. Для відвідувачів була влаштована простора “рецептурна кімната”, до якої клієнти заходили для оформлення замовлення і придбання ліків. Маючи таке приміщення й устаткування, аптека Дєрєвоєда стала найкращою в місті, в якому на той час працювали ще 3 приватних аптеки при лікарнях і 10 аптекарських магазинів, - розповідається в книзі Сергія Єсюніна.

Інші поверхи будівлі займала комерція. Таким чином Людвіг Деревоєд був одним із найбагатших людей в місті. 

У радянські часи цей будинок був націоналізований і аптека зачинилася. Сам будинок змінив чимало господарів. Крім того, пережив кілька ремонтів й перебудов. Та будівля таки зберегла свою оригінальну архітектуру. 

Про власника друкарської справи й заможну родину Маранців

Наступна будівля на “стометрівці” пов’язана із започаткування видавничої справи у місті. Знаходилася у ній перша в Проскурові друкарня. Так, історія цього будинку на Проскурівській пов’язана із кількома власниками. Одними із них є представники родини Маранців, які мала деякий вплив на всі сфери життя у місті.

У 1890 році будівлю побудувала родина Маранців. Згодом її успадкував купець Янкель Маранц. Та вже наступного року будинок продали міщанину Давіду Левіту. “Він і був власником однієї з найбільших у місті типо-літографій”, - йдеться в книзі “Прогулянка Проскуровом”.

Саме його друкарня й була першою в Проскурові. На початку 20 століття Левіт реконструював будинок на Проскурівській, добудувавши там ще один поверх.

До списку будівель із історією відноситься сучасне приміщення театру ляльок. У минулому - це особняк Соломона Маранца, найвідомішого чоловіка із роду Маранців. Він був власником цукрозаводу й почесним громадянином міста. Поміж тим, чоловік вважався одним із найбагатших у Проскурові.

• Цукровий завод став до ладу у 1891 році, і на той час став найбільшим у Проскурові – на ньому працювало 470 людй, - розповідається в книзі Єсюніна. 

Його двоповерховий особняк побудували у 1880-х роках. Розташовувався він серед мальовничого саду. Пізніше частину свого будинку Соломон Маранц віддав для потреб Проскурівського земського зібрання. А з перших днів радянської влади будинок опинився в розпорядженні штабу окремої кавалерійської бригади політичного діяча Григорія Котовського. 

Згодом в особняку Маранца знаходились різні радянські і військові установи. До 1938 році там було окружне відділення НКВС. Під час “сталінських репресій”, у прилягаючих до будівлі підвалах, були знищені тисячі людей. Їх рештки знайшли у 1966 році, при спорудженні розташованого поруч центрального універмагу. 

Вигляд більшості історичних будівель міста приховується за вивісками сучасних магазинів. Аби зберегти їхню цінність, був затверджений дизайн-код Проскурівської. Відповідно до нього, мають змінити зовнішній вигляд вулиці. Більше про це ми писали раніше. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.