“Must have” 90-х: хто і як вигадав славнозвісну “кравчучку”

Фото з сайту музею історії міста Хмельницького

Звичайна металева рама із двома колесами - саме ця конструкція стала справжнім “must have” на початку 90-их років. Адже без цього ручного візка не обходилися ані торговці, ані дачники. Зручний у використанні винахід тягали за собою ледь не всюди. Ще б пак! Адже він витримував до 100 кілограмів. Згодом візок наділили кумедною назвою: “кравчучка”, що походить від прізвища тодішнього президента - Леоніда Кравчука. Та як і будь-яка річ з часом “кравчучка” втратила свою популярність. Втім, згадують той візок продавці на ринках й до сьогодні. Гортайте далі та читайте про історію “кравчучки”.

На речовому ринку “кравчучками” користувалися через відсутність контейнерів

Користувалася популярністю "кравчучка” і в Хмельницькому. Особливо серед підприємців. Адже ручний візок допомагав загрузити й розгрузити товар. Незамінною ця річ була і під час закупок за кордоном.

Так, пані Валентина працює на речовому ринку 26 років. Починала жінка з продажу жіночого одягу на старому ринку. Тоді, каже Валентина, без “кравчучки” було не обійтися. Адже можливості зберігати товар у контейнерах не було. Тож доводилося грузити його на візок. 

• Раніше речовий ринок не був такий як зараз, з контейнерами. Тоді були просто прилавки й не було куди дівати товар. Його привозили саме на “кравчучках”: розвішували чи розкладали, а  після роботи назад все клали на візок і їхали додому. Адже в руках носити те все було важко. А на “кравчучці” - дуже зручно. Коли я їхала за товаром у Туреччину чи Польщу, то теж брала із собою “кравчучку”. Тоді так робили всі. Перестали ними користуватися вже тоді, як на речовому ринку з’явилися контейнери - розповідає Валентина. 

У місяць випускали 10 тисяч візків

Попри те, що активно користуватися візками стали на початку 90-х, перший екземпляр розробили значно раніше. Згодом їх стали виготовляти на заводі “Антонов”. Офіційно перші “кравчучки” мали назву: «Джміль» ТУ У 13449227.002-94 Візок для перевезення ручної поклажі”. Про це кажуть в музеї історії міста Хмельницького. 

Втім перша конструкція “кравчучки” належить рукам інженера-конструктора Київського авіазаводу Олексія Сергєєва. Поміж тим, поява візка пов’язана з його станом здоров’я. 

• Якось на початку 1983 року Олексія Сергєєва спіткала неприємність - через хворий хребет інженеру не можна було піднімати важких предметів, але потрібно було якось відбудовувати дачний будинок, перетягувати сотні кілограм матеріалів. До чужої допомоги Сергєєв вдаватися не став. Він звик все робити сам. Взявши в руки лінійку, папір і олівець, конструктор спочатку накидав креслення майбутнього шедевра, а потім змайстрував прообраз кравчучки - йдеться на сайті музею історії міста Хмельницького. 

Вже в 1991 році на заводі “Антонов” поставили візки на виробничий потік. Вони були виготовлені з надлегкого авіаційного алюмінію і витримували навантаження до 100 кілограмів. Для виробництва “кравчучок” використовували найсучасніші на ті часи електронні роботизовані лінії. Тоді завод бив усі рекорди зі штампування товару: випускали 10 тисяч візків на місяць. 

До слова, винахідник “кравчучки” Олексій Сергеєв є автором й інших речей, що користувалися популярністю в радянські часи. Серед них: пральна машина “Либідь” й дитячий візок “Мальвіна”. Все це випускав один і той самий завод - “Антонов”. 

Нині “кравчучка”, як експонат, зберігається в фонді музею історії міста Хмельницького.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.