• До великого християнського свята готувалися заздалегідь.
• Оселю та родину вбирали у нові світлі кольори.
• Паску пекли, зазвичай, мовчки.
• А у ніч перед Великоднем запалювали багаття.

Великдень - головне свято у календарі православних християн. До нього ставляться з особливим трепетом та готуються заздалегідь. В Україні Великдень почали святкувати після запровадження християнства в Київській Русі у 988 році. Відтоді свято почало “обростати” власними традиціями та звичаями. В кожному регіоні вони були різними. Деякі загубилися в історії, а деякі дійшли до нашого часу в переказах від бабусь. 

Як же святкували у нас? Про традиції та місцеві звичаї, розповіли в Музеї історії міста Хмельницького.

Жінки шили новий одяг

З давніх-давен Великдень вважали святом оновлення та відродження усього живого. На Проскурівщині існувала традиція зустрічати цей день у новому одязі. Він мав бути чистим та світлим. Також господині дбали про чистоту осель. Вони ретельно білили хату, всередині  розмальовували стіни та піч.

• Жінки самі шили вбрання на Великдень. Починали за кілька місяців, щоб встигнути до свята. Вбирали урочисто і себе і всю родину. Дбали і про чистоту оселі. Жінки займалися будинком, а чоловіки стежили, щоб порядок був у дворі, - розповідає завідуюча сектором Музею історії міста Хмельницького Марина Дябел.

Найактивніша підготовка до Великодня йшла у так званий «Страсний» або «Білий» тиждень. Протягом цього тижня люди згадували про страждання Ісуса Христа: його розп'яття на хресті, смерть та воскресіння. В передвеликодній тиждень заборонено було сваритися та ображатися одне на одного. 

• За традицією, у Великий понеділок день починався рано-рано. Ще до сходу сонця мати з дочками змащували жовтою глиною долівку на призьбі, потім мили оселю. Після обіду йшли на город, аби до Чистого четверга посіяти все насіння. У вівторок жінки золили, прали, прасували білизну. Якщо була гарна погода, виносили на двір постіль, покривала та інший текстиль та  готували до свята святковий одяг. Чоловіки тим часом оглядали поля й заготовляли дрова для випікання пасок, - говорить пані Марина.

Найцікавіше починалося у середу ввечері. Дівчата починали готуватися до розпису писанок: вибирали яйця, топили віск, готували кіцку (писало) та природні барвники. Найважливішим днем тижня був Чистий Четвер. 

• У Чистий четвер наші предки очищали душу і тіло. Існувало повір’я, якщо перед сходом сонця вмитися водою, де цілу ніч лежали вироби зі срібла, то це на цілий рік вбереже від нечисті. В Чистий четвер також стригли дітей — «щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла», - розповідає працівниця музею.

Паску випікали мовчки

Саме в чистий четвер починали готувати (колотити та місити) паски. Тут за справу бралися жінки із досвідом. В кожної були свої рецепти приготування, а от ритуали мали однакові. Місити тісто на паску треба було мовчки. Біля вироблених пасок також не можна було голосно розмовляти, тип паче, кричати. 

• Вважалося, що перед замісом тіста потрібно помолитися, очистити душу і простір, інакше паски не вийдуть. У Чистий четвер у церквах запалювали вогонь. Його потрібно було зберегти і донести до свого будинку. Вважалося, що ця свічка буде весь рік захищати будинок від пожежі, - розповідає пані Марина.

За чистим четвергом слідувала Страсна п’ятниця. Цей день вважали скорботним. У п’ятницю Великої Седмиці потрібно було повністю утриматися від їжі. Саме в п’ятницю господині починали пекти паски. 

• Щоб паска вдалася, треба було мати думки добрі та серце щире. Великоднє тісто мало бути м’яке та легке. Напалити в печі треба було знати як, аби паски не були глевкими та не підсмалилися. Тому й клопоталися господині коло печі, часто зазираючи в неї. Коли вже паски посадили в піч, то не бігали по хаті і не грюкали дверима, бо паски могли сісти і не піднятися. Готові паски виймали дуже обережно й клали на стіл чи на лаву, щоб охололи. - розповідає працівниця музею.

Великодньої суботи розмальовували писанки. На Проскурівщині було чимало ритуалів пов’язаних із цим дійством. В різних куточках області використовували власні ідентичні орнаменти. Переважно вони були рослинні на добрий урожай. 

• У ніч перед Великоднем парубки запалювали багаття, що символізувало очищення. Цьому дійству існувало народне пояснення. Воно відало, що «Вогнище під Великдень, то так, як Ісусові присвічували, коли Він мав воскреснути». Ще один цікавий факт - проти Великодньої ночі на Проскурівщині категорично забороняли спати. Бо інакше, вважалося, людина весь рік до наступної Пасхи буде кволою, а до цього додавалися ще й втрати у господарстві та неврожаї, - пояснює Марина Дябел.

На великодню службу до церкви збиралися всією родиною. Брали з собою кошик з писанками, паскою, ковбасою, маслом та хроном. Ідучи до церкви, треба було залишити вдома світло, а інколи й не зачиняти ворота. Вважалося, що в цей час на гостину може завітати Ісус Христос чи померлі родичі.

Святкування Великодня

Великдень на Проскурівщині зустрічали у родинному колі. За святковий стіл сідали відразу після церковної служби. Починали трапезу зі свяченого яйця. А після сніданку ходили у гості до друзів та родичів. 

• Святковий сніданок православні проскурівчани розпочинали зі свяченого яйця. Ділили яйця на всіх у родині, але за суворим порядком: від найстаршого господаря до найменшого дитинчати. З діда-прадіда і до нашого часу першого великоднього дня чоловіки ходили від хати до хати, вітаючи родичів та знайомих. Цей звичай залишився на Хмельниччині і побутує нині. вважається, що на Великдень першим до оселі має зайти чоловік - тоді буде удача увесь рік, - зазначає краєзнавиця.

Святкували Великдень на Проскурівщині, як і по всій Україні, три дні. Протягом них виконували зворушливий великодній звичай — «христосування». Вітаючи одне одного, тричі казали: «Христос Воскрес!». Натомість відповідали на привітання фразою: «Воістину Воскрес!». Також на Великдень співали гаївки та обливалися водою. Цей звичай зберігся на теренах області донині. 

Про давні рецепти пасок від прабабусь та про писанкарство на Хмельниччині, читайте у чергових матеріалах на нашому сайті. Слідкуйте за оновленнями. 
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.