‌Від‌ ‌села‌ ‌із‌ ‌“сухим‌ ‌законом”‌ ‌до‌ ‌сучасності‌ :‌ ‌історія‌ ‌мікрорайону‌ ‌Гречани‌

• У минулому - село, а сьогодні - частина Хмельницького.
• Історія Гречан налічує кілька століть.
• За весь час існування там панували різні люди та закони. 
• Якою була ця частина міста сотні років тому?

Всі мікрорайони Хмельницького, як маленьке місто. Адже в кожного є своя історія. Багатим на різні події є і мікрорайон Гречани. За час його існування там змінилося чимало: від мешканців до способу їх життя. 

Перша згадка про цю частину міста була зафіксована у 16 столітті в картах французького картографа Гійома Левассера де Боплана. Пізніше Гречани разом з селами Лезневим, Олешином, Шаровечкою, Мацьківцями, Заріччям та іншими стало входити до складу Плоскирівського староства (тепер це Хмельницький та його околиці).

За час свого існування мікрорайон Гречани змінив кілька ролей: від села до місця із суворим “сухим законом”.

Кілька століть тому...

Своє життя мікрорайон почав у 18 столітті. Тоді це було звичайне селище. Там жили люди, які населяли історичну область на сході Польщі - Мазовію. Звалися ті селяни мазури. Вони жили як у самому Плоскирові, так і в навколишніх територіях. Однією з яких і був мікрорайон Гречани. Про це відомо з офіційних документів 19 століття. 

• Зі східної сторони від міста заселені були ними (мазурами – прим.) село Заріччя, з західної – село Гречана, і там само, на п’ятиверстній відстані, села Шаравочка і Мацьківці. В цих селах, як і у Проскурові, вони досі не змінили свого природного типу. Вони одягаються у великопольський одяг, як чоловіки, так і жінки, розмовляють мазовецькою говіркою, волосся у чоловіків та жінок світло русяве, обличчям худорляві, очі сірі. Це справжній тип польських мазурів – їх і у нашій стороні називають мазурами», — М. Орловський, «Історичний опис повітового міста Проскурова Подільської губернії», 1863 рік.

У той час частина переселенців одержала землю на гречаних ланах. Знаходилися вони на заході від Хмельницького. На території Гречан працював млин та спиртово-горілчаний завод - гуральня. Все це орендували євреї. 

• Дерев’яна ґуральня проста на два котли, в якій виробляється горілка. Все це перебуває в оренді у євреїв за суму 450 сріблом. Селянські мазурські будинки розташовані нерегулярно з гарними невеликими при них городами - йдеться в “Камеральному і топографічному описі Проскурівського повіту”. 

Нещодавно в місті представили проект “Мазури. Живі історії.” Головними його героями стали мазурські родини. Про спосіб свого життя вони розповіли депутату хмельницької міської ради, який виступив у ролі журналіста, Ігорю Мельничуку. 

Дияк (Лоза) Ганна Станіславівна

• Мама з татом в сім’ї говорили польською, мазурською. В нас не чиста польська мова. Вона мішана. На приклад, в Шаровечці ще по іншому розмовляють. А на Заріччі ще по іншому. На нашій вулиці десь 5 хатин збереглися, в яких чиста мазурська мова. На Заріччі казали: “Poszłam na rudkę prać gałahudki” – “пішла на річку прати речі”. Це гречанські сміялися над тими, що на Заріччі, бо в них інша вимова.

Собко (Гурніцька) Станіслава Йосипівна

• В школу ходила в №12, спочатку в Дім Людовий, потім в «юннати». Навчання було українською мовою. Моя мама вчилася в польській школі і закінчила два класи, була ланковою, а тато бригадиром, але паю нам так і не дали… В домі спілкувалися тільки польською: своєю мовою. Українською почали говорити коли вже в школу пішли, в побуті спілкувалися лише польською. Пригадую як мене обрали піонери ланковою, то змушували носити краватку. То в школі її закладу, а як йду додому – скидаю.

Козіна Войцех Людвігович

• Я народився в Гречанах. Моя мати, Єва Мартинівна, 1903 р.н., була з родини Ченашів. То одна з найбільших родин в Гречанах, тут Ченашів багато живе. Мама трохи прожила, померла в 1989 році. Онуків он ще вибавила. Батько мій Козіна Людвік Дем’янович, 1901 р.н., навіть не знаю звідки був родом, мабуть теж з Гречан. Батьки поженилися десь наприкінці 20-х років. В 1930 народився мій старший брат, назвали в честь тата теж Людвіком. А я народився вже в 1935 році. Батьки були  простими селянами, тримали чимале господарство, з якого і жили…

Однією з культурних спадщин мазурів є історична будівля “Dom Ludowy”. Назва «Dom 1929 Ludowy» по сьогоднішній день прикрашає фасад цього будинку. Мешканці села Гречани будували його добровільно. За переказами,  з кожного подвір’я збирали по 5 карбованців на будівництво. Функціонувала у цьому будинку школа, бібліотека та магазин. Також були польські клуби та спортивні товариства. Під час політики Великого терору «Dom Ludowy», перестав існувати. Про це йдеться на сайті про Історію мазурів. 

“Сухий закон” у Гречанах

У  19 столітті село Гречани стало знаходитися “під крилом” поміщика Сергія Нахімова. Чоловік мав юридичну освіту, жив та працював у Москві, а літо проводив у своєму Гречанському маєтку. Він мав великий авторитет, як меценат підтримував медицину та освіту. Проте, найбільше Нахімов прославився своєю активною діяльністю у товаристві по боротьбі з алкоголізмом. Він ввів у селі “сухий закон”. На дорозі, що вела з Проскурова, поставив варту. Вона не пропускала селян, які поверталися з міста напідпитку.

Також за час керівництва Нахімова, у Гречанах з’явилася цегельня.

Та от іншим життя селян стало в 1913 році. Зміни прийшли після будівництва паравозного депо. Тоді станція Гречани стала досить важливим залізничним вузлом. Саме туди був направлений один з нальотів ворожої авіації, що стався під час Першої світової війни. Як йдеться на сайті міської централізованої бібліотечної системи, німецький літак скинув дві бомби на станцію, проте не влучив. Більше того, під час Другої світової війни Гречани були під “особистою” увагою окупантів. Натомість залізничники створили підпільну антифашистську групу. 

“Цей район особливий”

Частиною міста мікрорайон став більше 70-ти років тому. Відтоді Гречани стали поділяти на Ближні та Дальні. Мікрорайон розбудувався і в результаті став сучасним місцем для життя хмельничан.

Територія Гречан починається з парку імені Михайла Чекмана. Вона пролягає вздовж Південного Бугу, залізниці, до естакади вулиці Західно-Окружної та до західної околиці міста. Згідно з даними міської централізованої бібліотечної системи, у Гречанах є 24 вулиці та 13 провулків. 

Крім того, впродовж років у мікрорайоні функціонують різні підприємства. Серед них:

• Хмельницький комбінат будівельних матеріалів - заснований у 1964 році
• Приладний завод «Нева» -  заснований в 1978 році для виробництва радіоелектронної продукції та приладів для військово-промислового комплексу
• Компанія “Насолода” - заснована у 1996 році
• Відкрите акціонерне товариство "Термопластавтомат" - створене в 1968 році. Це єдине в Україні спеціалізоване підприємство з виробництва термопластавтоматів. 
• Спортивно-культурний центр "Плоскирів". Створений на базі широкоформатного кінотеатру "Восток", введеного в експлуатацію в 1962 році. 

Сьогодні в цій частині Хмельницького на повну вирує життя. Навіть в холодний осінній день на вулицях людно: гуляють матусі з візочками, пенсіонери і молодь. Тутешні мешканці на мікрорайон не нарікають. Кажуть, що Гречани - по-справжньому затишне місце. Чим сьогодні “живе” ця частина Хмельницького, дізнавалися журналісти vsim.ua. 

Юлія і Каріна, живуть у Гречанах більше двох років

“Найкраще, що є - це річка”

• Це затишний район. Тут немає такого руху, як в центрі чи на Виставці. Тут є багато кафе і піцерій. Тобто, є куди сходити. Ми часто ходимо в парк Чекмана гуляти, бо він тут поруч. Найкраще, що є в Гречанах - це річка. Влітку ми завжди туди на шашлики ходимо і засмагати. Єдине чого тут бракує - це маршруток. Звідси важко добиратися, особливо в сторону філармонії. 

Павло, живе у Гречанах 20 років

“Тут зручне розташування”

• Мої батьки - поляки і це зіграло велику роль, що я тут поселився. Бо я знав, що поляки живуть в цій частині міста. І я так собі облюбував Гречани. Цей район особливий. Особливий тим, що він розміщений з одного боку біля річки, а з іншого  - в самісінькому парку. Також поруч є ринок, там можна придбати все, що завгодно. Тут зручне розташування. Виїжджаєш на окружну - і по ній куди завгодно можна дістатись.

Лілія, живе у Гречанах з народження

“Є де з дитиною прогулятися”

• Тут  є багато скверів. Є і фонтан на вулиці Курчатова. В нас магазинів тут достатньо, і взагалі є де з дитиною прогулятися. Майданчики постійно оновлюються. Також я знаю, що на вулиці Вишневій і Вокзальній одні мазури живуть.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.