Ворожіння на Андрія: хмельницькі звичаї, цікавинки та рецепти

Галина БІЛЕЦЬКА

Картина Пимоненка "Ворожіння", 1893 рік

Дівчата ворожили на судженого, але до чарів вдавалися рідко.
Хлопцям на Андрієвських вечорницях відводилася особлива роль.
Вони стрибали на коцюбі та кусали калиту.
А ще бешкетували від душі. Як саме, дізнавайтеся в нашому матеріалі.

Десятки років тому зима у Хмельницькому та околицях міста була дуже активною. В цей час завершувалися всі господарські роботи. Для представників робочих спеціальностей влаштовували різноманітні свята. Серед молоді дуже популярними були вечорниці. Розпочиналися вони на початку грудня від свята Катерини, яке відзначали 7 грудня. Влітку вечорниць не було, розваги для молоді в період польових робіт називалася “вулицею”. Переважно на “вулицю” збиралася молодь і під гармонь співала пісні.

Зимові вечорниці були більш масштабні та обрядові. Розпочиналися вони від смеркання і тривали до опівночі. Все, що було після 00:00 називалося “досвітки”. Катерина Великомучениця вважалася покровителькою дівочої долі. Тому перші ворожіння на судженого робили саме на Катерини. Незаміжні дівчата варили кашу, виходили на вулицю та закликали свою долю.

Новини Хмельницького - фото з Ворожіння на Андрія: хмельницькі звичаї, цікавинки та рецепти — Фото зі сторінки Галини Барабаш у Facebook

Дівчина зверталася до долі з такими словами: “Доле моя доле, прийди до мене кашу їсти”. І, якщо вона чула звідкись звуки, то вважалося, що скоро вона вийде заміж. Якщо, наприклад, загавкав десь собака, то дівчина тішилася, що в неї незабаром з’явиться чоловік, який буде дуже вірним та роботящий. Якщо співав півень, то це говорило, що чоловік буде багатий. Ще дівчата зрізали на Катерини гілочки вишні й ставили їх у воду. Якщо вони до Маланки зацвітали, то дівчина цьогоріч виходила заміж. Якщо віточка всихала, то дівчина на Покрови мала довго молитися і проводити певні ритуали, щоб на наступний рік піти під вінець. Це був такий своєрідний початок дівочих ворожінь, які потім продовжували на Андрія. Саме Андріївські вечорниці були найцікавішими та найпопулярнішими серед молоді, - розповідає директор музею історії міста Хмельницького Галина Барабаш.

Відео дня
/li>

Гуляло і село, і місто

“Містичні” дійства на Андрія проводили з 12 на 13 грудня. Дівчата на околицях міста збиралися ввечері, як тільки стемніє і йшли до визначеної хати. На вулиці було кілька таких будинків. Збиралася молодь у паніматки або самотньої жінки чи вдови. Було, що приймали на вечорниці дівчат та хлопців бездітні пари. У самому Проскурові, зазначає краєзнавиця, теж проводили Андріївські вечорниці. За її словами, традиції міста нічим не відрізнялися від сільських. Хіба, що для забави молодь влаштовувала ігри з калитою у самому центрі. Звісно, такі дійства були куди масштабніші.

Своєрідною особливістю Андріївських вечорниць на Поділлі було те, що в один будинок на гуляння не ходили рідні брати чи сестри. Також обирали простору хату, де було як розвернутися. Дійства із калитою могли проводити навіть у центрі. Однак надовго вони не затягувалися. Далі також ішли ворожити малими компаніями по домівках, - розповідає краєзнавиця.

Андріївські ворожіння на Хмельниччині, за словами Галини Барабаш, носили жартівливу ігрову форму. Магічними речами, каже краєзнавця, наші прабабусі не займалися. Для цього були відуючі люди. До них зверталися у крайніх випадках. При таких обрядах, зазвичай, використовували три елементи: люстерко, свічку та воду.

Спочатку в домі паніматки дівчата готували вечерю. А потім сідали ворожити. Це робили задля того, щоб побавитися, посміятися. Хоча десь в глибині душі дівчина таки сподівалася, що ворожачи вона дійсно отримає бажане. Серйозними ворожіннями дівчата не займалися. Якщо дівчина чула якісь магічні елементи ворожінь, то вона не мала ними користуватися, - зазначає директор музею.

Кусали калиту та стрибали на коцюбі

Деякі моменти Андрієвських вечорниць, за словами пані Галини, це переплетення язичницьких і православних вірувань. Період від 1 листопада до 22 грудня (день зимового сонцестояння) у наших давніх предків язичників, вважався періодом позачасовості. Вони вважали, що в цей час ми знаходимося найближче до Нави - місця перебування померлих предків. Тому намагалися не турбувати їх зайвий раз, щоб не накликати біду. Натомість світле божество сонця намагалися задобрити. Звідси й пішов традиційний обряд Андріївських вечорниць - кусання калити.

Кажучи сучасною мовою, язичники вірили, що в цей час відкриті портали в інші світи. У них це був період богині Мари, яка могла перешкодити народженню нового світла-сонця. Дівчата боялися накликати біду, тому були дуже обережними. А хлопці виконували обряд, який нібито допомагав народженню світла-сонця. Звідси в Андріївських вечорницях з’явилася забава пов’язана з калитою, - розповідає Галина Барабаш.

На Хмельниччині був особливим і сам обряд випікання калити, зазначає краєзнавиця. Готували її дівчата із білого борошна. Прикрашали калиту сушеними вишнями та медом. Далі з калитою проводили різноманітні забави.

Традиційною була забава із калитинським та коцюбинським. Калитинський тримав калиту і намагався перешкодити коцюбинському її вкусити. Останнього так називали, бо дострибнути до калити він мав верхи на коцюбі. До речі таке дійство відрізнялося не лише в окремих регіонах, а й у селах на Хмельниччині. Так в одному калиту чіпляти до дерев’яного держака і калитинський підіймав її поки коцюбинський намагався вкусити. В іншому калиту чіпляли на стрічці до гачка на стелі. З іншого боку стояв калитинський і тягнув за стрічку в момент, коли коцюбинський наближався до неї з метою вкусити, - пояснює краєзнавиця.

Рецепти ворожіння від прабабусь:

1. “Балабушки”

Галина Барабаш розповіла, що зранку 12 грудня, дівчата пекли балабушки. Для тіста потрібно було набрати з криниці води вдосвіта. При чому наносити її дівчата мали ротом. Було це не просто. Адже у справу втручалися хлопці.

Хлопці виставляли варту біля кожної криниці. Вони перешкоджали дівчині донести воду. Намагалися розсмішити її. Одягали кожуха навиворіт. Розповідали небилиці. Коли дівчатам таки вдалося наносити води, вони випікали балабушки. Потім кидали їх на подвір’ї та випускали пса. Перед цим його зачиняли й не годували кілька днів. Вважалося, що дівчина, чию балабушку першою брав собака, першою і піде під вінець.

2. “Півень”

Ще одне схоже ворожіння проводили за допомогою домашнього півня. На подвір’ї ставили мисочку із зерном, водою та клали люстерко. Далі дивилися, що насамперед півень клюне. Якщо це була пшениця, то чоловік у дівчини буде добрий та хазяйновитий. Якщо півень перше пив воду, то говорили, що чоловік буде п’яницею. Якщо дивився у люстерко, то обранцем дівчини нібито ставав самозакоханий та ледачий парубок.

3. “Чобіток”

Ще одне цікаве ворожіння, яке використовували подільські дівчата було пов’язане з чобітком. Панянки збиралися в одній кімнаті й виставляли свої чоботи по периметру, чий чобіток виявлявся найближче до порогу, та дівчина, за повір’ям, і виходила заміж найшвидше.

4. “Слухалка”

У вечір 12 грудня дівчата ходили попід вікнами та прислухалися до розмов. Якщо, до прикладу, мама посилає свого сина піти води принести, то дівчина робила висновок, що скоро також піде, але вже не за водою, а під вінець.

5. “Патички”

За словами краєзнавиці, дівчата наламували в садку чи у лісі різноманітного гілля і складали його у мішок. Потім по черзі витягували звідти по гілочці. Якщо прутик був рівненький із молодого дерева, то дівчина мала вийти за бравого парубка. Якщо ж витягувала старий кривий патик, то її судженим був вдівець або вже немолодий чоловік із проблемним здоров’ям.

В той час, як дівчата ворожили, хлопці - бешкетували. При цьому, розповідає краєзнавиця, за пустощі їх не карали. Хоча іноді ті були досить пакосними.

Могли навіть воза на дах хати винести чи ворота або хвіртку у дворі зняти. Потім господарі знаходили свої речі за селом, у лісі або навіть в ополонці. Бувало, що мастили ворота смолою або дьогтем. Батьки, у яких були дівчата на виданні, пильно слідкували, не спали ночі, бо знали, що хлопці щось можуть зробити у їхньому господарстві, - розповідає Галина Барабаш.