Плотницький — кращий волейболіст України. Він починав у Хмельницькому

• Завершилося голосування за кращого гравця року.
• Вдруге поспіль ним став Олег Плотницький, який перші кроки у волейболі робив у Хмельницькому.

Олег Плотницький - один з кращих волейболістів України в останні роки. Він успішно виступає за італійську «Перуджу» та національну чоловічу збірну. Його успіхи відзначили фахівці та вболівальники й визнали кращим волейболістом країни у 2023 році.

Голосування

Голосування проводилося серед 44 спеціалістів: по 10 експертів та журналістів, по 11 тренерів і капітанів команд Суперліги та національних збірних України . Вони називали трійки найкращих. За перше місце волейболіст отримував 5 очок, за друге – 3, третє – 1.

Також було Telegram-опитування серед уболівальників, у якому взяли участь 2442 особи. Троє лідерів – Володимир Мірчев, Олег Плотницький і Василь Тупчій – отримали відповідно 15, 10 і 5 очок. Про це йдеться у повідомленні Відділення НОК України в Хмельницькій області

Рейтинг 5 найкращих волейболістів України 2023 року:

• Олег Плотницький – 144 (20 перших місць – 11 других – 1 третє + 10);
• Василь Тупчій – 120 (14 – 14 – 3 + 5);
• Микола Рудницький – 23 (3 – 2 – 2);
• Юрій Семенюк – 23 (1 – 4 – 6);
• Володимир Мірчев – 22 (1 – 0 – 2 + 15).

Основні  минулорічні досягнення 26- річного Олега Плотницького:

у збірній команді України (капітан) :

• срібний призер Євроліги;
• бронзовий призер Кубка Претендентів.

у італійському к лубі “Перуджа” :

• переможець Суперкубка Італії;
• переможець клубного чемпіонату світу.

Індивідуальні відзнаки

• найкращий приймаючий чемпіонату Італії в сезоні 2022/23;
• найцінніший гравець клубного чемпіонату світу.

Починав у Хмельницькому

Олег Плотницький народився в селі Липівка на Вінничині. У трирічному віці переїхав до Хмельницького. Його батько, який був волейболістом, перейшов у «Новатор».

Займатися волейболом Олег почав саме у Хмельницькому. Наставником був його батько, Юрій Плотницький є заслуженим тренером України.

У Хмельницькому Олег Плотницький жив до 12 років. Далі він навчався у Харкові. Хоча цього могло не статися і його кар'єра могла не скластися так вдало.

«Мама взагалі не хотіла, щоб я грав у волейбол. То було моє рішення, хоча перед тим випробував три чи чотири різних види. Коли ж у мене почало виходити, мама не хотіла відпускати до Харкова в спортінтернат. Їй хотілося, щоб син більше уваги приділяв навчанню, виконував домашні завдання, писав на хороші оцінки контрольні. Якщо мені це не виходило, мене могли не пустити на тренування, змусити сидіти за підручниками. У сльозах, звісно, я благав, щоб випустили, - розповідав у інтерв'ю виданню «Главком» Олег Плотницький. - Та й взагалі виховували мене дуже суворо. Тоді мене це обурювало й ображало, але зараз розумію, що це мені допомогло. На мені порвали чимало зарядних пристроїв. Ремінці від батьків ховав регулярно, прибігав для цього швидше на 15-20 хвилин від тата й мами. Бо знав, що мені світить. Річ у тім, що щоденник у мене щодня був червоний. Записи починалися з «Шановні батьки!..» і далі по ситуації. Але якби то лише школа. Я ж міг також піти погуляти, нікого не попередивши. А часи тоді були непевні, різні історії траплялися. Ось і виходило, що я гуляю центром Хмельницького, а в батьків істерика від того, де ділася дитина. Одним словом, бити мене було за що».

У Харкові він виступав за «Юракадемію» та найсильніший волейбольний клуб в історії України «Локомотив». З ним двічі ставав чемпіоном України. Молодого українця помітили у Європі. Він переїхав до Італії. Спочатку виступав за «Монцу». Потім перейшов до «Перуджі», за яку грає досі.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.