Лікар до 30. Дитячий анестезіолог Артем Суглобов виконує операції новонародженим і лікує “п’яних” підлітків

-
Продовжуємо знайомитися з лікарями до 30 з Хмельницького.
-
Цього разу - дитячий анестезіолог Артем Суглобов.
-
Медик працює в Хмельницькій міській дитячій лікарні.
-
Що розповідає про наркоз, важкі випадки в реанімації та операції новонародженим й підліткам?
-
Дізнавайтеся в новому матеріалі у рамках проєкту “Лікар до 30”.
Проєкт “Лікар до 30” - це знайомство з хмельницькими медиками, які прийшли працювати після закінчення університету. Чи не в кожному медзакладі міста працюють такі фахівці. Саме тому журналістка vsim.ua розповідає вам про них більше.
Цього разу знайомимося із дитячим анестезіологом Артемом Суглобовим. Йому 30 років. Медик працює в Хмельницькій міській дитячій лікарні, у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Має досвід роботи 6 років. За цей час виконав чимало операцій та надав невідкладну допомогу тисячі пацієнтам.
Артем Суглобов працює із дітьми з 1 місяця й до 18 років. Іноді доводиться рятувати найменших від падінь з вікон. А старших - відкачувати зі стану важкого алкогольного сп’яніння.
Молодий лікар виконує операції різної складності, застосовуючи загальний наркоз. Аби діти добре переносили оперативні втручання, медик користується в роботі сучасними методиками лікування.
Що Артем Суглобов розповідає про важкі випадки в реанімації, операції новонародженим й підліткам та які міфи він розвінчує про наркоз? Відповіді на всі ці запитання шукайте далі, в інтерв’ю.
Що вплинуло на ваше рішення стати лікарем?
-
Чесно кажучи, я практично до кінця 11 класу не міг вирішити, з чим пов’язати своє життя. Але потім так трапилося, що я потрапив в лікарню. У мене був вивих плеча, який отримав під час тренування. Тоді я займався боротьбою. Мені виконували оперативне втручання і я переніс наркоз. І от, лежачи в лікарні, мені спала думка: чому б не спробувати себе в цьому напрямку?
Де ви навчалися і чому обрали анестезіологію та інтенсивну терапію для роботи?
-
Я навчався у Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова, на факультеті “Педіатрія”. Вчився на бюджеті. Був старостою групи. На той період “бюджетників” розподіляли за напрямками. І я потрапив в анестезіологію та інтенсивну терапію. Я вважаю, що мені дуже пощастило з цим. Бо не зважаючи на те, що це важка робота, вона й дуже цікава.
Все ж таки, чи задумувалися про те, аби обрати іншу лікарську спеціальність?
-
Так. Я розглядав варіант, аби бути лором чи педіатром. Але мені все ж хотілося робити щось руками. Адже в моїй спеціальності медики багато працюють саме руками. Треба дуже багато чого вміти, різних маніпуляцій.
Перший ваш лікарський досвід. Де та як його отримали?
-
Вперше я проходив практику в реанімації ще під час навчання в університеті. Після 4 курсу практикувався в Хмельницькій обласній дитячій лікарні, теж в реанімації. Мене вже тоді просто вразила робота лікарів. Під час проходження інтернатури почалося цікаве та інтенсивне навчання. Днями й ночами я був у лікарні. Я настільки був захоплений усім!
Чи пам’ятаєте першу операцію, до якої ви були залучені?
-
Пам’ятаю одну з перших операцій, до якої я долучився на інтернатурі. Оперували новонароджену дитину із вродженою патологією шлунково-кишкового тракту. Тоді я робив свою першу спробу інтубації трахеї. Дитині було необхідно провести цю маніпуляцію. В результаті - операцію провели вдало й все закінчилося добре. Також, коли я проходив практику в ЛОР-відділенні, там було дуже багато операцій.
Які функції ви виконуєте, як лікар відділення анестезіології та інтенсивної терапії?
-
У мене є чергування окремо по інтенсивній терапії та окремо по анестезіології, тобто коли я займаюся наркозами. Анестезіолог працює у реанімації. Я ходжу на операції, проводжу знеболення пацієнта. Аби він не відчував ніякого болю під час оперативного втручання. Щоб все проходило без негативного емоційного навантаження. Адже це відображається на загальному стані пацієнта. Крім того, в реанімації анестезіологи надають і невідкладну медичну допомогу. А також займаються інтенсивною терапією.
На якому етапі лікування ви залучаєтеся до роботи?
-
Я є черговим лікарем і практично відразу долучаюся до процесу, коли дитина до нас поступає на приймальне відділення. Я оцінюю стан пацієнта і починаю проводити лікувальні заходи. Також до нас можуть поступати діти з інших відділень. До того ж є деякі планові оперативні втручання, в яких може виникнути, скажімо, сильна кровотеча. Тоді також дитину направляють у наше відділення.
Загальна анестезія - чи завжди ви вдаєтеся до неї під час операцій?
-
Під загальною анестезією можемо виконувати не лише операції, а й різні обстеження. Наприклад, МРТ чи КТ. З новітніх методик під час операцій ми активно впроваджуємо регіонарні методи знеболення - це анестезія, яка викликає місцеву втрату чутливості. Це впливає на післяопераційний період й забезпечує більш комфортний процес відновлення дитини після операції.
Скільки найбільше операцій за чергування у вас було?
-
Я працюю на 1,5 ставки. Це приблизно 11-12 чергувань на місяць. У нас може бути, як 2-3 операції на день, так і більше. Скажімо, максимум у мене було 12. Сьогодні, наприклад, з 9 ранку станом на обідній час, було проведено 5 операцій.
Після яких подій чи ситуацій до вас, як правило, потрапляють пацієнти?
-
Ми займаємося лікуванням дітей від 1 місяця до 18 років. Є така тенденція, коли на свята у наше відділення потрапляють підлітки в стані важкого алкогольного сп’яніння. Це як хлопці, так і дівчата. Їм промиваємо шлунок, надаємо невідкладну допомогу. Влітку, на жаль, дуже багато підлітків потрапляють в ДТП, перебуваючи за кермом мотоцикла. Тому в нас, у лікарів, літо з таким негативним досвідом асоціюється.
-
Маленькі діти часто до нас потрапляють після того, як напилися побутової хімії чи медикаментів. Наприклад, якось до нас поступив хлопчик, який напився маминих парфумів. Йому було, здається, 3 роки. Промивали йому шлунок. Досить часто дітей привозять після падіння з висоти. Були випадки, коли малюки самостійно відкривали вікно, де стояла москітна сітка. На неї спиралися і просто випадали. Тож батьки завжди мають бути дуже уважними.
Що для вас, як для лікаря анестезіолога, є найважчим у роботі?
-
З професійної точки зору, найважчі операції - з дітьми, які мають велику крововтрату. Це можуть бути нейрохірургічні чи кардіологічні пацієнти. Наприклад, після травм живота чи з розривом селезінки. Діти у важкому стані чи з супутньою патологією. Це дуже важкі випадки.
-
З моральної точки зору, в інтенсивній терапії дуже багато важких пацієнтів. До того ж бачити батьків, які дивляться на свою дитину у важкому стані й нічим їй не можуть допомогти - це, звісно, боляче. І, на жаль, звикнути бачити сльози людей, які когось втрачають, не можливо.
Поговорімо про наркоз. Що найчастіше у вас запитують батьки пацієнтів та які міфи можете розвінчати?
-
Ви знаєте, є такий анекдот: “Лікарю, а правда, що наркоз віднімає роки життя? Лікар відповідає: “Так, він віднімає роки життя в пацієнта і передає їх анестезіологу.” Насправді якщо у людини немає проблем з нирками чи печінкою, тобто з органами, які метаболізують препарати й виводять їх потім з організму, наркоз ніякої загрози не несе. Саме тому перед процедурою ми ретельно збираємо анамнез. Тобто історію життя та хвороби пацієнта.
-
Є такий міф, що наркоз впливає на пам’ять пацієнта. І дійсно, є деякі препарати, які викликають антероградну амнезію. Тобто, людина забуває те, що відбувалося до того, як застосовують наркоз. Іноді є потреба у використанні таких препаратів. І в результаті - маємо таку побічну дію від них.
-
Також основне питання від батьків, яке я отримую - скільки часу буде тривати операція. Адже батьки хвилюються за свою дитину. І якщо сказати, що операція буде тривати годину, а проходить більше - починають себе накручувати. Тому, як правило, я відповідаю їм: скільки буде необхідно, стільки й буде тривати. Допоки лікарі не виконають свою роботу.
Прокинутися під час наркозу. Чи реально це?
-
З сучасним моніторингом стану пацієнта - це просто не можливо. Адже лікарі під час операції все контролюють - тиск, частоту дихання, пульс. Ми дивимося за показниками, наскільки пацієнт перебуває у глибокому сні, чи відчуває він біль й так далі. Можливо, раніше прокинутися під час наркозу пацієнт міг, оскільки не було таких сучасних можливостей у лікарів. Наприклад, у дорослій анестезіології використовують методи знеболення без сну. Тобто, регіонарну анестезію - коли знеболюється конкретна ділянка тіла. Відповідно пацієнти можуть взагалі не спати під час наркозу.
Які новітні методики ви використовуєте у своїй роботі?
-
Ми зараз почали займатися кардіохірургією. Віднедавна до нас в медзаклад стали приїжджати кардіохірурги й на базі нашої лікарні стали впроваджувати ці новітні можливості. За цей рік вже було 10 діток прооперовано. Раніше таких пацієнтів ми відправляли в Київ. Тепер маємо можливість робити це тут, у Хмельницькій міській дитячій лікарні. На жаль, є чимало дітей з серцевою патологією. Тож потреба в запровадженні кардіохірургії була.
Якими рисами має бути наділений лікар-анестезіолог?
-
Анестезіолог має бути кмітливим, має мати гострий розум. Бути співчутливим. Анестезіологи - це універсальні бійці. Ми маємо знати щось із кожної лікарської спеціальності. І, відповідно, вміти все робити. Адже в нас дуже різнопланові хворі. Саме тому лікарі мають весь час розвиватися. Отримувати нові знання й навички.
Як ви відволікаєтеся від роботи у вільний час?
-
Мене дуже відволікають подорожі. Це завжди супер відпочинок для мене. Також гарно розслабляє перегляд фільму чи серіалу з коханою дружиною. Або ж вечеря в якомусь атмосферному місці.
Ви вже обмовилися, що раніше займалися боротьбою. Чи продовжуєте зараз або ж маєте інше хобі?
-
Боротьбою я припинив займатися ще в шкільні роки. Раніше я закінчив музичну школу і займався грою на саксофоні. Грав ще під час навчання в університеті. На 1 і 2 курсі пробував грати в невеличкому оркестрі. Згодом вже стало менше на це часу, тож припинив. Зараз практично все моє життя крутиться навколо медицини. Друзі - медики, дружина - медик. Тож всюди мене оточує лікарська справа.
Читайте також про інших лікарів до 30 з Хмельницького за посиланням.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Ps. Моя дитина молодша ніж цей лікар і по спеціалізації нічого немає спільрого з військом- жіночий лікар, але чи буде він ним, чи дадуть дожити до перемоги!? Вчився теж на бюджеті...