Лікар до 30. Інтерв’ю з гінекологом, яка переїхала в Хмельницький з Харкова

• 26-річна Марія Білоцька веде прийоми в поліклініці, що на базі Хмельницької обласної лікарні.

• Також лікарка здійснює огляди пацієнток в селах Хмельниччини.

• Що розповідає про свою роботу?

• Дізнавайтеся про неї більше в рамках проєкту “Лікар до 30”.

“Лікар до 30” -  проєкт, що існує вже понад два роки. У ньому знайомимо хмельничан із молодими медиками. Такі взялися за роботу, щойно закінчили навчання в університеті. 

У рамках проєкту ми вже знайомили вас з лікарями різних спеціальностей. Зокрема - з сімейними лікарями, педіатрами, патологоанатомом, офтальмологом, стоматологом, хірургом, психологом та іншими. Переглянути інтерв’ю з фахівцями можете в матеріалах за посиланням. 

Цього разу знайомимо вас із 26-річною гінекологинею - Марією Білоцькою. Вона перебралася у Хмельницький з Харкова. Сталося це під час повномасштабної війни. Медик вже рік працює у поліклініці, що на базі Хмельницької обласної лікарні. Крім того, вона веде огляди жінок, які живуть в селах Хмельниччини.

Марія Білоцька навчалася та проходила інтернатуру в рідному Харкові. Там набула першого досвіду, як лікар. Стикалася з різними ситуаціями, які допомогли їй визначитися із планами на майбутнє. А саме - опанування нових спеціалізацій, таких, як рання профілактика безпліддя. Цю проблему серед жінок лікар вважає однією з найпоширеніших. 

Детальніше про Марію Білоцьку, її роботу, пацієнток та історії, що запам’ятаються назавжди - переглядайте в інтерв’ю.

Чому медицина, зокрема гінекологія, стали частиною вашого життя?

- Серед моїх родичів немає медиків. Проте я чомусь вирішила, що хочу бути лікарем. Спершу я не знала, яку саме спеціальність обрати. Пізніше вже визначилася, що буду гінекологом. Насправді мені дуже подобаються вагітні жінки. Мені хочеться їм допомогти та оберегти. Подобається їх заспокоювати, розмовляти. Жінки в кабінеті гінеколога можуть бути значно відвертішими, ніж зі своїми близькими навіть. Тому мені дуже хотілося бути тією людиною, яка буде допомагати пацієнткам. Аби в результаті - вони були щасливі. 

Де ви навчалися на лікаря й отримали свій перший досвід?

- Я сама з Харкова. Навчалася в Харківському національному медичному університеті. Після цього проходила інтернатуру в Медичному центрі акушерства, гінекології та репродуктології, що в Харкові. Тривало це протягом 2,5 років. Вже після повномасштабного вторгнення я переїхала в Хмельницький. 

Тож, ви переселенка. Чому переїхали саме в Хмельницький?

- Я переїхала в Хмельницький із мамою та сестрами в березні 2022 року. У Хмельницькому живе мій чоловік. Ми разом навчалися в університеті. Я мала до нього переїжджати з Харкова, проте пізніше. Повномасштабна війна прискорила цей процес.

Під час російського вторгнення свідком яких подій в Харкові ви були?

- Страшно було. Не хочу навіть згадувати. І вибухи чула, і, як літали літаки. Як просто чули звуки вибухів - не так було страшно. А от коли над головою літало, то відразу думки, що щось можуть на нас скинути. Страшно. 

- Тоді дуже багато лікарів повиїжджали. У медзакладі залишилося декілька інтернів та медсестри. Наша завідувачка під обстріл потрапила, ми не могли з нею вийти на зв’язок. Та, на щастя, вона була в порядку.

За яким графіком ви працюєте в поліклініці у Хмельницькому?

- Моя робота - це прийоми в поліклініці та виїзди на огляди жінок по всій області. Це відбувається через день. У кабінеті я приймаю з 9 до 15 години. На виїздах - з 10 і до останньої жінки. У поліклініці до мене записуються через реєстратуру. Все у форматі живої черги. 

Розкажіть детальніше про ваші виїзди. З якими ситуаціями стикаєтеся?

- У рамках цих поїздок ми надаємо допомогу жінкам, які не мають можливості поїхати на огляд до гінеколога. Тобто, у різні села, в тому числі й віддалені. Ми проводимо огляд, робимо УЗД, беремо мазки. Це для жінок безкоштовно. Наразі ми працюємо з селами, які поблизу Дунаївців. 

- Стикаюся з різними ситуаціями. От в мене нещодавно була жінка, 1945 року народження. У неї вже така ситуація, що треба тільки займатися підтримкою її стану здоров’я. Трапляються такі жінки, які до огляду й не знали, що вони вагітні. У мене була з терміном 12 тижнів. Також була пацієнтка, в якої стояла спіраль 15 років. Коли я її оглянула - побачила чіткі ознаки раку. 

- Отож, є жінки, які дуже нехтують своїм здоров’ям. Це дуже засмучує.

Що вас найбільше вражає на практиці?

- Після теорії на практиці мене найбільше вразила запущеність. От навіть що стосується жінок, яких ми оглядаємо під час виїздів. Вони дуже себе запускають. Потім виявляємо в них випадіння матки, рак чи передраковий стан. Вони так до себе ставляться, що якщо народили дитину - то все. Дбати про себе не потрібно. Або кажуть, що не мають часу поїхати до гінеколога, бо треба стежити за господарством. Молодші за віком жінки серйозніше до цього ставляться. А зі старшими - важче. Тому я вважаю, що змалку обов’язково варто дбати про сексуальне виховання. Ба більше - треба навіть пояснювати, як правильно мити статеві органи. 

Назвіть 5 поширених проблем, з якими до вас приходять жінки в поліклініку.

- До мене може приходити різна кількість пацієнтів за день. Найбільше - до 16. У всіх різні питання і проблеми. Однак 5 поширених серед всіх я можу виокремити: 1. Порушення менструального циклу, що виникає з різних причин. 2. Підбір контрацептивів. Наприклад, спіралі чи КОКи. З цим питанням звертаються пацієнти, віком 20-30 років. 3. Кровотечі в жінок. 4.Постменопауза. Такі жінки звертаються із питаннями “приливів” чи “сухості”. 5.Безпліддя.

Що вам, як лікарю-гінекологу не подобається у вашій роботі?

- Мені не подобається, що жінки себе не люблять. Вони не хочуть цікавитися ні своїм здоров’ям, ні анатомією. Буває, що навіть не дотримуються гігієни і приходять на огляд. У такі моменти складається враження, що в людей відсутня етика поведінки. 

- Як лікарю, мені не подобається, коли я пишу рекомендації, а їх просто в сумочку кидають і забувають. Або, як я кажу, що за деякий час треба прийти, наприклад, на УЗД. А це просто ігнорують. 

Чи були на вашій практиці історії, пов’язані з пацієнтками, які ви запам’ятаєте на все життя?

- Так. Це історії, пов’язані з ЕКЗ. Класно було, як дівчата не опускали руки й продовжували намагатися завагітніти. Траплялося, що в них навіть наступала вагітність природним шляхом. І це попри численні спроби штучного запліднення. Було, коли жінка шляхом ЕКЗ завагітніла відразу двома дітьми - хлопчиком і дівчинкою. Це все - спогади з моєї інтернатури. Також я дуже тішуся, коли дівчата дякують за лікування. Скажімо, вони приходять до мене з якоюсь проблемою. Я призначаю лікування і воно є ефективним, за що й отримую численні подяки.

Які у вас плани на майбутнє, як у молодого лікаря?

- Звісно, я планую багато вчитися. Хочеться пройти навчання по різних спеціалізаціях. У тому числі - УЗД. Планую розвиватися й більше дізнаватися про ранню профілактику безпліддя. Щоб всі проблеми в жінок виявляти раніше. Адже дуже боляче спостерігати, як вони потім встають в чергу на різні програми. Як вони морально за все це хвилюються. Жінкам дуже важко, коли вони не можуть завагітніти. Найгірше, що я бачила, це як в жінки наступала вагітність, а згодом - зривалася. У таких випадках навіть психіатри працюють з пацієнтками. 

Як переселенка, що можете сказати про Хмельницький?

- Хмельницький - дуже компактне місто. Тут все поряд. Парки, магазини, школи, лікарні. Це дуже зручно. Також я помітила, що тут дуже спокійні люди. Навіть ті, хто працює у сфері послуг - спокійні. Перехожі ходять повільно вулицями. Я звикла, що в Харкові все дуже швидко роблять. А тут люди ніби насолоджуються моментом. Це круто.

Читайте також: У кого найбільше пацієнтів? Склали рейтинг сімейних лікарів Хмельницького

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.