Наркозалежна в 14 років. Репортаж з місця, де починають жити заново

• “Спробувала наркотики, бо запропонував хлопець”. 
• “Підсіла на траву”, бо посварилася з батьками.
• “Закурив - тому, що почалася війна”. 
• Побували в центрі біля Хмельницького, де люди починають жити заново.
• Читайте та дивіться репортаж. 

Залежні від алкоголю, наркотиків чи ігромани. Людей із такими проблемами не меншає під час війни. У Хмельницький залежні приїжджають і з інших регіонів. Тут вони проходять спеціальний курс лікування, що допомагає забути про те, від чого їм складно відмовитися. 

Місце, де живуть залежні, розташоване в Олешині, що неподалік Хмельницького. Це “Хмельницький центр здорової молоді”, що знаходиться у двоповерховому приватному будинку. Подвір’я біля нього нагадує дім, де мешкає щаслива сім’я. Однак за його дверима ховається десятки людських доль, які вчаться жити заново. Наразі в закладі близько 20 людей. Найбільше тих, хто страждає від алкоголю чи наркотиків. Найменше - ігроманів. 

Наймолодшій залежній - 14

На годиннику близько 15-ої. На кухні пораються двоє чоловіків. На вигляд їм близько 30 років. Обидва у фартухах. Один миє посуд, інший старанно витирає тарілки. Кажуть: “Ми сьогодні чергові”. Один з них прибув сюди з алкозалежністю. Інший - “сидів” на наркотиках.

Окрім них, на кухні їдять двоє жінок. Побачивши журналістку, вони піднялися й залишили кімнату. Причому так поспішали, що одна з них забула свою книгу, сторінки якої уважно гортала за обідом.

Тим часом у коридорі самотньо сидів чоловік із густою бородою. Весь час він лише зиркав очима - туди-сюди. Не видавав ні пари з вуст. То вставав, аби пройтися. То знову сідав, на своє місце біля крутих сходів, що вели на другий поверх будинку. Пізніше працівники закладу розповіли: цей пацієнт має певні психологічні проблеми й завдавав фізичного болю своїй матері. 

Усі, хто мешкає у величезному будинку, потрапили сюди за власним бажанням. Вони чи їхні родичі в якийсь момент набрали номер гарячої лінії закладу. Далі - реабілітація, яка й передбачає проживання у домі.

Понад тиждень тому в будинок прибула наймолодша пацієнтка. Їй 14. Вона наркозалежна протягом трьох років, тобто з 11. Дівчина живе в кімнаті з іншими жінками. Всі за неї старші ледь не вдвоє. Проте історії мають схожі. Мешкають вони у кімнаті, на другому поверсі. Там є двоярусні та звичайні ліжка. Біля одного з них у рамці стоїть світлина маленької дівчинки. Це донька однієї з пацієнток. 

Іще одна мама, яка має 7-річну дочку, вже пройшла курс лікування. Вікторія раніше страждала від наркоманії. Тепер же - працює в закладі волонтером. Каже - допомагає таким, якою була сама раніше. Мовляв, відчула на собі, що таке залежність. Відверту розповідь Вікторії про її наркозалежність, дивіться на відео.

- Рік тому я вперше сюди потрапила. Вживала наркотики - психоактивні речовини: амфетамін і солі. Я розібралася зі своїми проблемами, вилікувалася. Тепер допомагаю іншим із цим розібратися. 

- У заклад потрапляє багато хлопців і дівчат різного віку. Я сама мама. У мене є дочка. Їй буде 7 наприкінці літа. Зараз у закладі лікується 14-річна дівчина. Вона вже 2 чи 3 роки вживає наркотики. Вона така маленька і тендітна. Я постійно думаю, як вона може бути залежною від них. 

- Є багато хлопців, яким 16-17 років. Вони вживали з раннього віку, десь з 12 років. Я, наприклад, почала вживати у 17. Зараз я не розумію, що їх змушує сидіти на наркотиках, - каже Вікторія.  

У хмельницькому закладі від алкоголізму лікується переселенець

Допоки ми спілкувалися з Вікторією, до однієї з кімнат будинку стали заходити пацієнти. Вони зайняли місця на стільцях, що стояли у формі кола. У цій невеличкій кімнаті у залежних проходять заняття. Тут вони говорять про свої емоції: гнів, сором, смуток, страх або радість. Або ж обговорюють програму лікування. Одна із них під назвою “12 кроків”. 

- Ми визнали, що були безсилі перед залежністю, що наше життя стало некерованим. Ми повірили, що сила, могутніша, ніж наша власна, може повернути нам здоровий розум. Ми склали список усіх людей, кому ми заподіяли шкоду і стали готовими відшкодувати всім їм завдані збитки, - слова з обговорень на заняттях із залежними. 

До щоденного графіка пацієнтів входить трудотерапія, духовно-моральна освіта, особистий час, група взаємодопомоги та написання підсумку дня. Кожен має змогу відвідати лазню, що є в будинку, відпочити на свіжому повітрі чи зайнятися спортом. Саме за останнім вдалося застати чоловіка, який має проблеми з алкоголем. Це 23-річний Захар. Він родом з Миколаївщини. Під час війни його евакували в Хмельницький. 

- Я сам з Миколаївщини. Близько 2,5 місяців проходив реабілітацію у Миколаєві. Пішов лікуватися, бо мав алкогольну залежність. Згодом розпочалася війна. Пам’ятаю, було 5 ранку. У нас почали тремтіти вікна. Стали розлітатися уламки. За 50-100 метрів від нас став підійматися чорний дим. Були обстріли. Декілька діб ми сиділи у підвалі. Згодом мене забрали додому батьки. Коли війна почалася - я закурив, бо мені стало важко від всього, що відбувається. А от випити ще не встиг. У березні мене привезли сюди, в Хмельницький. Зараз мені абсолютно не хочеться вживати. Вранці, перед зарядкою, я йду займатися на турнік. Потім на сніданок. В обід працюємо на групах. Постійно у нас йде робота із собою, - каже Захар.  

Наркоманія помолодшала

Керівник відділу профілактики “Центру здорової молоді” Максим Павлов розповідає: наразі наркоманія помолодшала. З цією залежністю до закладу потрапляють навіть підлітки. Скажімо, 14-річна дівчина, про яку йдеться вище в тексті. Натомість алкогольною залежністю здебільшого страждають люди старшого віку. Максим Павлов говорить - серед пацієнтів були і пенсіонери.

- Курс психосоціальної реабілітації складається з двох частин. Перша триває від місяця до пів року. Та є випадки, коли треба більше часу. Наприклад, якщо людина вживала “солі”. У таких більше травмована психіка. Тож деяким потрібно до 9 місяців реабілітації. Вже після цього запроваджується інша частина лікування - ресоціалізація. Це плавний вихід в соціум. Однак при цьому діє “правило трьох”. Тобто по одному ніхто не ходить. Пацієнти постійно перебувають під наглядом співробітників центру. Також ми співпрацюємо з багатьма благодійними фондами. Залучаємо людей до різних справ, щоб вони були корисні суспільству, - каже Максим Павлов. 

Допоки керівник розповідав усі деталі лікування, на задньому дворі будинку зібралися залежні. Це були переважно чоловіки. Вони взялися грати у волейбол. Брали участь в цьому пацієнти різного віку. При цьому керувала усім процесом хмельницька волейболістка Віта Рудик. Її запросили у заклад для проведення профілактичної бесіди із залежними. І, звісно, для проведення майстер-класу.

Віта Рудик навідується в “Центр здорової молоді” вже вчетверте. Розповідає, що їй подобається спілкуватися з пацієнтами. Мовляв, вони говорять на відверті теми. При цьому спортсменка розповідає про деякі складнощі зі свого життя. Каже, ділиться цим, аби вони розуміли: всі мають непрості періоди. Однак важливо пережити їх, рухатися далі й не опускати руки.

Працівниця закладу Анастасія виокремлює 5 причин, через які їхні пацієнти починають вживати. Серед них - невміння виплескувати свої негативні емоції. Анастасія каже: коли людина не в змозі подолати власний негатив, то приглушує це вживанням наркотиків чи алкоголем. Крім того, часто до цього призводять непорозуміння з родичами, вплив друзів чи знайомих. Також залежність може “прокинутися” через спадковість. 

Чи то підліток, переселенець чи пенсіонер - усі проживають певний період свого життя в одному місці. У двоповерховому будинку. Вони живуть за одним графіком й на якийсь час є “відрізаними” від соціуму. Таким чином люди намагаються переродитися й розпочати жити заново. 

Читайте також: “Хочеться кричати, щоб почув весь світ”. У Хмельницькому рятують маленьку Софійку

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.