“Пишаюся, що я алкоголік”: хмельничанка розповіла про боротьбу із залежністю

“Пишаюся, що я алкоголік”: хмельничанка розповіла про боротьбу із залежністю
Тут і далі фото ілюстративні
  • Як це залишатися тверезою, коли у тебе “немає стопу”.

  • Черговий раз обіцяти, що це було востаннє, а зранку знову прокидатися з похміллям.

  • Про анонімних алкоголіків та власний досвід боротьби із залежністю хмельничанка розповіла журналістці ВСІМ.

Вони вечеряли після робочого дня. Аромат трав і смажене м'ясо чудово доповнювало червоне напівсухе. Він випив два келихи, а вона пляшку. Він пішов спати, а вона випила ще одну. Зранку їй стало погано. Тоді вона випила ще.

Моя співрозмовниця - молода приваблива жінка. Така ж, як сотні жінок у нашому місті. Вона хороша дружина й турботлива мама, донька, подруга та сестра. Її можна зустріти у перукарні чи попросити притримати двері у під'їзді. Можна милуватися тим, як вона поливає квіти чи сміється з вдалого жарту. Та навряд чи комусь спало б на думку, що за цією посмішкою ховається тривала боротьба… з алкоголізмом.

У мене немає “стопу”

З Наталею* ми зустрілися одного серпневого дня у дворі хмельницької багатоповерхівки. Там вона розповіла про своє досягнення - два роки тверезості. А ще про діагноз, який у суспільстві викликає лише осуд та зневагу. Про десятки спроб, сотні невдалих обіцянок самій собі й падіння, які вона топила у черговій пляшці.

Сімейні проблеми, сварки та побої не дозволяли їй почуватися безпечно. Відсутність підтримки, невпевненість у собі та комплекси через зайву вагу штовхали до чарки.

Коли зараз це згадує, розуміє, що не могла зупинитися. Їй було добре, коли вона пила й це “добре” хотілося закріпити. Тоді додавала ще й напивалася.

Думала, що ніхто не здогадується

Раніше товариська й відкрита, Наталя перестала спілкуватися з друзями. Не хотіла, щоб вони дізналися про її залежність. Думала, що вони про це не знають. Вільний від роботи час жінка проводила в обіймах “зеленого змія”.

Алкоголь допомагав їй, ні, не вирішити проблеми, а забути про них на якийсь час.

Коли на ранок головний біль не давав встати з ліжка, жінка почала заливати спиртним і погане самопочуття.

Через зловживання Наталя розірвала стосунки, згодом втратила роботу. Тоді усвідомила, що може залишитися без копійки в кишені й вирішила почати все з чистого аркуша. Ні, не кинути алкоголь. Повернутися додому.

Доньку та сестру, яка все втратила, прийняли рідні. Та їхня жалість і співчуття замість допомогти зробили тільки гірше. Наталя впевнена, що вдома всі дружно плекали її алкоголізм. Це призвело до чергової гулянки.

Від своїх проблем завжди тікала

Щоб хоч якось заспокоїтися, жінка знову залишила все. Чергове місто, чергова робота, де спиртне під суворою забороною, зарплата й знову запій. Цього разу підтримка рідних її врятувала.

Усвідомлюючи, що сама проблему не здолає, Наталя наважилася на зустріч у групі анонімних алкоголіків. Там вперше за роки дізналася, що таке тривала тверезість. Коли прийшла вперше, то мовчала, бо соромилася про себе розповідати. Але згодом зрозуміла, що не одна така.

Зустрічі анонімних алкоголіків відбуваються регулярно. Новачкам радять приходити якнайчастіше. Учасники розпочинають з правил групи, бо часто потрібно когось ознайомити з ними. Потім спілкуються за темою зборів. Вона відрізняється на кожній зустрічі. На тему кожен за бажанням може висловитися, поділитися тим, що болить чи приносить радість

Наприкінці зібрання учасники разом моляться про душевний спокій. За словами Наталі, це інколи відлякує людей, бо вони думають, що в групі поклоняються Богу. Та  насправді це не так. Єдина духовна пропозиція - визнати, що є сила, яка могутніша від них самих. Та й до цього ніхто не змушує. 

Після зборів алкоголіки залишаються, щоб поспілкуватися один з одним. Не хочуть повертатися у ті середовища, де пили. А тут стають друзями. Моя співрозмовниця вийшла заміж за чоловіка, який також ходив на зібрання.

Фінансують групу самі учасники. При цьому кожен жертвує за власним бажанням стільки, скільки може.

Алкоголізм - це хворобливий егоїзм, коли постійно себе жалієш

Жінка зізналася, що боїться зірватися. Триматися їй допомагає зміна оточення. Тепер вона зрідка буває в компаніях, де надмірна випивка - це норма. А ще пам'ятає, з якого дна піднялася й повертатися туди не хоче.

Другий крок - визнання того, що могутня сила може допомогти залежному повернути здоровий розум. Хтось називає її Богом, хтось природою чи ще як завгодно. Важливим є розуміння власного безсилля.

Наталя впевнена, що програма дванадцяти кроків дозволяє духовно розвиватися. Завдяки цьому алкоголік не лише залишається тверезим, а й вчиться будувати здорові відносини з іншими людьми.

Кожен учасник спільноти дотримується правил - не пити першу чарку, жити сьогоднішнім днем та відвідувати зібрання групи. Жінка додала, що важливо також ділитися добром. Вона переконана, якщо робити добро, воно повернеться. 

У суспільстві норма - це пити

За словами Наталі, проблему алкоголізму у суспільстві чомусь не помічають. А про неї треба “кричати” всіма можливими способами. Бо це смертельна хвороба.

За даними Державної служби статистики, в Україні минулого року від хвороб, спричинених алкоголем померла 8791 людина. Серед них - 548 жителів Хмельниччини.

Це більше ніж від ДТП, утоплень, пожеж та отруєнь разом узятих. До того ж ця статистика не враховує нещасних випадків, що сталися з людьми у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому МОЗ наголошує, що безпечної для здоров’я дози алкоголю не існує. Навіть якщо людина намагається пити “помірковано”, алкоголь діє на кожну клітину її тіла й шкодить їй. Що більше спиртних напоїв людина вживає, то вищим стає ризик раку, деменції, серцево-судинних хвороб, гіпертензії та абдомінального ожиріння.

Вдячна, що її дно було не таке глибоке

Наталині два роки без алкоголю - це чотири зустрічі щотижня. Це один день тверезості. А завтра ще один. Це підтримка таких самих алкоголіків. Жінка й надалі відвідує групу за кожної можливості.

Наталя зізналася, що зараз вже не бачить сенсу пити. Вона щаслива дружина й мама, і її життя наповнене яскравими фарбами.

Товариство анонімних алкоголіків діє у Хмельницькому близько трьох років. Його учасники збираються в орендованій кімнаті чотири рази на тиждень. Детальну інформацію можна дізнатися на сайті чи за номером телефону 096 592 49 79.

*З метою збереження анонімності ім'я героїні змінене.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Коментарі

14:44 Як безпечно користуватися генераторами та не отруїтися чадним газом: поради фахівців 13:33 “Нас били так, що деякі втрачали свідомість”: захисник Азовсталі розповів як пережив російський полон play_circle_filled 12:26 Скільки хмельничан одружилися та народилися за 9 місяців війни 11:24 Біля Теофіполя легковик застряг в снігу: в салоні була мала дитина Від читача 20:47 Уряд змінив порядок формування та виконання місцевих бюджетів в умовах воєнного стану 10:30 Кабмін пропонує звільнити від ДПА випускників 2023 року 09:26 Як вимикатимуть світло 27 листопада на Хмельниччині 22:57 На Хмельниччину прибув перший евакуаційний потяг з Херсону (ФОТО) 21:37 Кохання сильніше за темряву: одружився військовий з Хмельниччини 20:03 У Хмельницькому оприлюднили карту водорозбірних колонок 19:17 Фільми про Голодомор: дивитися, щоб пам’ятати 19:11 Зеленський нагородив селищного голову з Хмельниччини орденом 18:53 Рибам – робота, Близнюкам - стрес: гороскоп на тиждень 28 листопада – 4 грудня 18:01 “Розкопав могилку і ховав там зерно, бо забирали всьо”: історії очевидців голодомору на Хмельниччині play_circle_filled 16:12 До Хмельницького приїде відомий харківський художник
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up