Заїкання, енурез чи думки про суїцид: хмельницькі психологи про поведінку дітей під час війни

Заїкання, енурез чи думки про суїцид: хмельницькі психологи про поведінку дітей під час війни
  • Події в Україні відображаються не лише на дорослих, а й на дітях.
  • Стресові ситуації можуть стати причиною майбутніх розладів.
  • Що слід знати про поведінку дітей під час війни та як поводитися батькам?
  • Про все це розповіли хмельницькі психологи.

Під час війни всі українці перебувають у важкому моральному стані. Переживання, стрес, панічні атаки, відчай чи навіть агресія - все це стало частиною кожного. Про те, як дорослим справлятися зі своїми почуттями, ми вже розповідали вам в матеріалі - Як не посивіти під час війни: поради від хмельницьких психологів.

Якщо ж дорослі можуть чітко висловлювати думки, говорити про свої емоції та переживання - то ситуація в дітей є іншою. Вже з пелюшок у малюків можуть спостерігатися прояви психотравми. Що й мовити про підлітків, які спостерігають за подіями у соцмережах чи навіть є їхніми учасниками або свідками. На що слід звертати увагу батькам та як запобігти розвитку майбутніх розладів у своєї дитини? Про все це розповіли дитячі та підліткові психологи з Хмельницького Тетяна Матвійчук та Ірина Атаманчук. 

Відео дня

Психологи кажуть - реакції на сьогоднішні події в країні у різному віці можуть проявлятися по своєму. Вони озвучили для батьків так званий гайд за віковими категоріями. Так, дорослі можуть розпізнати певні прояви стресу у своєї дитини.

Діти до 3 років

Діти від 0 до 3 років мають соматовегетативний тип реакції. Це проявляється у дратівливості, плачу, надокучливості чи навіть в агресивній поведінці. За словами психологів, у цьому віці діти активно реагують на різноманітні звуки та рухи. Крім того, такі малюки мають здатність “заражатися” станом своїх батьків. Саме тому попри події дорослі мають контролювати свою поведінку та власні емоції. У стресових ситуаціях малюкам у цьому віці потрібен тактильний контакт рідних та батьківська увага.

Дошкільний вік

Діти в дошкільному віці мають психомоторний тип реакції. Простими словами, активні малюки можуть стати пасивними і навпаки. У віці від 4 до 6 діти починають розуміти все те, що із ними відбувається. Психологи кажуть: якщо такі малюки стали свідками трагедій - не обійтися без кваліфікованої допомоги. Оскільки дитина буде досить важко переживати побачене. 

У дошкільному віці діти мають чітке розуміння загрози для них. Саме тому батьки мають із ними розмовляти й робити особливий акцент на наступних фразах: “Я завжди буду поруч із тобою”, “Я зроблю все, аби ми були в безпеці” тощо.  Як і найменші, дошкільнята добре піддаються батьківській поведінці та емоціям. Тож і тут дорослим варто не забувати про контроль над собою. 

Діти молодшого шкільного віку

У молодшому віці в дітей спостерігається так званий афективний рівень реагування на події. Він характеризується зниженням настрою та проявом негативу до всього. У молодших школярів стає нижчою потреба в пізнавальній активності і їм стає важко сконцентруватися на чомусь. Скажімо, на навчанні. 

У цьому віці також притаманні прояви надмірної активності та схильність до однозначних відповідей в комунікації. Тобто, діти не хочуть або не вміють говорити про те, що їх хвилює. Крім того, у них може проявлятися протестна поведінка. “Діти не хочуть займатися тим, що раніше їм приносило задоволення і було цікаво”, - додають фахівці.

Психологи розповідають: діти молодшого шкільного віку можуть реагувати на війну і на фізичному рівні. У них спостерігаються прояви енурезу, заїкання чи гикання. 

Поведінка підлітків

Підлітки переживають все на емоційно-ідеаторному рівні. Вони занадто “вмикаються” в роздуми про сенс життя. Психологи кажуть, що під час війни підлітки часто кажуть: “А сенс нам зараз навчатися?” або “Для чого нам це все, якщо ми не знаємо, що буде далі?” 

У підлітковому віці під час стресових ситуацій спостерігається посилення суїцидальних думок. Вони втрачають здатність до формування позитивної картини свого майбутнього. Фахівці говорять - життя травмованого підлітка зводиться до очікування небезпеки та загрози для існування. Все це, безумовно, впливає на формування емоційного фону підлітка.

У цьому віці дітям важливо знати, що є людина, якій вони можуть довіряти. Лише тоді вони зможуть озвучити все те, що відчувають. Відповідно тоді отримати підтримку. Психологи радять батькам намагатися, наскільки це можливо, повернути дітей до звичного для них ритму життя. Того, що був у мирний час. 

Підтримка та вправи

Враховуючи всі вище перераховані реакції, батьки мають спостерігати не лише за дитиною, а й контролювати власну поведінку. Лише так вони зможуть допомогти уникнути стресу своєму чаду. 

Під час війни фахівці радять приділяти дітям більше уваги. Дорослі мають бути поруч та надавати свою підтримку. Можна запровадити нові традиції. Скажімо, щовечора вкладати дитину спати. При цьому читати на ніч чи просто розмовляти. Також психологи нагадують щодо своєчасного надання фахової допомоги. Адже лише спеціалісти зможуть забезпечити уникнення майбутніх розладів у дитини на тлі стресу. 

Разом із тим, існує декілька вправ, які у своїй роботі з дітьми використовують працівники освітніх закладів. Батьки можуть скористатися ними і вдома. 

Одна з них - створення безпечного місця. Психологи розповідають: треба запропонувати дитині уявити місце, де вона б почувала себе в цілковитій безпеці. Нехай малеча озвучить, що саме уявляє та які емоції при цьому відчуває. Потім слід запропонувати зобразити це місце на малюнку. При цьому із дитиною варто розмовляти, аби вона розповідала, що саме малює.

Важливим є і те, щоб дитина завжди відчувала своє тіло. Тут допоможе вправа “Обійми метелика”. Треба покласти праву руку на ліве плече, а ліву - на праве, навхрест. Це і є метелик. Можна рухати по черзі долонями чи пальцями рук. Так метелик уявно обіймає та торкається “крильцями”. 

Також можна перехрестити великі пальці та зачепити їх ніби гачком. Іншими пальцями треба продовжувати рух, наче метелик тріпоче крильцями. Покласти свого метелика на груди так, щоб зчеплені великі пальці були на рівні ямки між ключицями. Долонями чи пальцями один за одним легенько плескати по шкірі. Можна змінити темп на швидший або навпаки.

Стрес - частина нашого існування та треба вміти його побороти
Вправа "Обійми метелика"

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (2)
  • Лилия Бортник

    Ми як переїхали до Білої Церкви відразу звернулися до дитячого невролога klinika-bilacerkva.com.ua/dytiachyi-nevroloh/ - обрали саме цю клініку за порадою знайомих. Дитина і до початку війни трошки заїкалася, тому займалися з логопедом. А від початку війні проблема із заїканням посилилася, тому вже знадобилася допомога невролога. Зараз стан дитині помітно покращився, тому раджу батькам не зволікати та звертатися до фахівців, бо наші дітки дуже потребують допомоги.
  • Новини Хмельницького на vsim.ua

    ‼️Коротко про головне — долучайся до нашого Telegram-каналу: https://t.me/vsimnews

keyboard_arrow_up