Як не посивіти під час війни: поради від хмельницьких психологів

• Почуття ненависті, злості й навіть сорому через спокійне життя.
• Все це сьогодні відчуває чимало людей.
• Як боротися із подібними станами, аби не посивіти?
• Підготували для вас поради хмельницьких психологів. 
• Вони розповіли, як поводитися під час війни тим, хто перебуває у тилу.

Війна та трагічні новини. Все це змушує багатьох зіткнутися зі стресовими станами. У людей виникають різні почуття: від агресії та злості до сорому й провини. Останні найчастіше притаманні тим, хто перебуває у тилу, тобто в регіонах, де не ведуться бойові дії. 

Чимало й тих, хто перебуває в стані невідомості, невпевненості в завтрашньому дні та відчаї. Психологи кажуть: відчувати все це є нормальним явищем під час війни. Проте як не посивіти та зберігати бойовий дух? Саме з такими питаннями журналістка vsim.ua звернулася до двох психологів з Хмельницького. Фахівці дали актуальні поради, які конче потрібні сьогодні багатьом українцям.

Зібрали все це в одному матеріалі й підготували інструкцію в картинках, яка допоможе вам, вашим друзям та знайомим. Читайте, переглядайте їх та поширюйте, аби всі разом впевнено наближалися до нашої перемоги.

1. Трагічні фото з окупованих міст та селищ в Україні. Саме ці матеріали призвели до найбільшого шоку серед населення. Згвалтовані жінки та діти, закатовані чоловіки та сотні мертвих тіл на території нашої держави не залишили осторонь нікого. У соцмережах чи не кожен зробив репост собі на сторінку. Однак саме це за словами фахівців є помилкою. Ось що відповідають психологи:

Руслан Юшкевич: 

• Ці емоції дуже важко стримувати і зрозуміло, що і не потрібно. Є таке поняття, як травма свідка, яка означає що люди, які є свідками трагічної події, страждають не менш ніж сама жертва. Свідок отримує психологічну травму, бо він все бачив, але не міг цьому протидіяти. Оминати ці фото в мережі, не дивитися і не розповсюджувати - це важливо. Це небезпечно з тої причини, що кожного разу коли ми дивимося знову й знову - це додаткове травмування для нашого мозку. 

Психолог Тетяна Олексюк додає наступне: 

• Якщо ви не є співробітником медіа або публічною особою, яка робить огляд новин, не поширюйте такі світлини. Повірте, ваші знайомі підписані на велику кількість пабліків. Якщо вони вже бачили шокуючі кадри та отримали травму, своїми діями ви підсилюєте ефект. Якщо ні - саме ваш допис може стати відправною точкою для чиїхось нічних жахів. А здоровий сон - це дуже важливо, тим більше зараз. При будь-якій можливості, давайте організму відпочинок. Оскільки усі сили зараз організм направляє на боротьбу зі стресом, тож втомлюється швидше. Перед сном, обмежте перегляд і читання новин. Подихайте свіжим повітрям, зробіть дихальну гімнастику, спробуйте розслабитись. 

• Є хороша техніка релаксації “обійми метелика”. Згадайте ситуацію, момент, коли вам було добре, коли було спокійно, коли ви були щасливими. Закрийте очі. Обійміть себе руками за плечі й робіть ритмічні постукування долонями по плечах, так, ніби це тріпочуть крила метелика. Це зніме напругу та відрегулює гормональні викиди. 

2. Почуття ненависті. Сьогодні про це кажуть чимало українців. Чи можливо й чи потрібно цього позбутися?

Психолог Руслан Юшкевич:

• Почуття ненависті - це нормально. Це норма, що ми ненавидимо того, хто приніс війну на нашу землю. Позбуватися ненависті - це абсолютно безперспективно. Важливо, щоб ця ненависть не була спрямована на ближніх, а лише проти конкретних злочинців, проти ворожих солдатів та ворожого керівництва. 

Тетяна Олексюк радить наступне: 

• Емоції гніву, злості, ненависті  в тілі відчуваються на фізичному рівні. Найкраще їх вивільняти фізичними діями, тобто робити якісь фізичні вправи: присідати, відтискатись від підлоги, бігати, качати прес, просто ходити. Якщо фізичними вправами займатись немає можливості, стисніть сильно кулаки на декілька секунд і потім розслабте руки. Це слід повторювати декілька разів, поки не відчуєте, що емоція знизилась. 

• Не забувати також про дихання. Вправи з диханням допомагають при стресових ситуаціях та тривожному стані. До прикладу,  уявіть, що перед вами свічка, або кульбаба, вам треба задути свічку, здути кульбабу. При таких вправах видихи мають бути довшими ніж вдихи. 

3. Хмельницький в тилу. Як не карати себе за спокійне і буденне життя у порівнянні з іншими регіонами країни, де тривають бойові дії?

• Тут мова йде про синдром вцілілого, - каже психолог Тетяна Олексюк. Тобто коли людина відчуває провину, за те, що знаходиться у відносній безпеці. Цією провиною вона ще більше виснажує свій організм, психоемоційний стан і своє життя загалом. Запам'ятайте: якщо ви здорові, ситі, виспані та спокійні, ви можете принести набагато більше користі, ніж коли ви в поганому стані. Якщо ви все ж таки відчуваєте сором і провину – напишіть список того, як саме ви можете допомогти зараз тим, кому важче. Робіть те, що можете і вмієте. 

Відчуття сорому за спокійне життя Руслан Юшкевич називає нормальною реакцією. Фахівець додає: 

• Не потрібно карати себе за спокійне життя, а бути вдячним воїнам, які задля цього зараз гинуть і воюють, щоб частина населення мала змогу бути в спокої, жити буденним життям і радіти чомусь. Важливо з вдячністю цим користуватися. Наші посмішки та хороший настрій - це підтримка наших солдатів. Бо вони знають що, якщо вони воюють, то десь їхні рідні можуть спокійно спати і висипатися. Це дуже важливо для солдата, який боронить землю. А якщо вони чують, що в тилу хтось не спить і не радіє - для них це означає, що вони не справляються. Саме тому карати себе за спокійне життя немає сенсу. 

4. Чимало людей не оминають дописи росіян, які радіють біді українців чи стверджують про відсутність війни. Як реагувати на це і чи можна виплескувати на нелюдів свої емоції?  

Руслан Юшкевич відповідає: 

• росіяни - це ті, хто живе із викривленою реальністю. Чим більше ми агресуємо і гидимо, скажімо, у них в коментарях - тим більше ми доказуємо їм, що ми погані. Їм треба надсилати фото вбитих москалів чи російську розбиту техніку. Оминати спокійно дописи росіян не варто. У нас йде війна, в тому числі на інформаційному фронті. Потрібно нищити, скаржитись, блокувати їхні сторінки, завалювати їх спамом з їхніми втратами. Хтось воює кулями, інші - словом. 

Психолог Тетяна Олексюк стосовно цього говорить так:

• Якщо ви точно знаєте, що вам стане легше від того, що ви відреагуєте на їхні дописи - реагуйте. Бо реакція і прояв злості у коментарях, то теж є одним з видів прояву емоцій. Та якщо до цього у вас були проблеми з критикою і реакцією на хейтерів, то краще не робіть цього. Попийте краще води. Подихайте. Погладьте кота, погуляйте з песиком, Обійміть дітей, поприсідайте, покричіть. Емоції потрібно вивільняти. Різними шляхами. Але тут важливо пам'ятати: виплескувати гнів треба на ворога, а не на рідних. 

5. Страх невідомості й нестабільності. Як бути впевненим у завтрашньому дні та чи можна жити ілюзією?

Психолог Руслан Юшкевич пояснює: 

• Страх невідомості - це нормальний страх. Бо війна це порушення будь-яких меж і кордонів. Це хаос. Тож само собою ми губимось, ми боїмося, бо не маємо на що опертися. Для впевненості в завтрашньому дні важливі щоденні ритуали. Тобто те, що ми можемо контролювати. Наприклад, я можу вмитися - я вмиваюся, я причепурююся. Змінюйте свій одяг на інший, якщо можете з’їсти щось смачненьке - робіть це. Якщо залишилася можливість займатися хобі - треба це робити. Щоденні ритуали, які в нас були за мирного часу, дають змогу зараз закріпитися, отримати точки, на які можна опертися. 

• Жити ілюзією завтрашнього дня можна тільки в тому контексті, що в нас йде війна. Минулого життя вже немає. Треба це усвідомити й прийняти. Зараз можемо фантазувати, наприклад, що будемо робити після перемоги. Таким чином будувати короткотривалі плани. 

Про повернення до рутинних справ та щоденних обов’язків каже і Тетяна Олексюк. Також психолог радить:

• Протягом дня треба викреслювати виконані завдання. Так мозок отримуватиме “допамінове підкріплення” і відчуття досягнутого результату.  Доглядати за собою, слідкувати за своєю зовнішністю. Акуратний вигляд підтримує впевненість. Спілкуватися з друзями телефоном і через соцмережі, усміхатися. Крім того, дзеркальні нейрони працюють — ваша усмішка може підтримати інших. Потрібно отримувати невеличкі задоволення. Наприклад, купувати смаколики у найближчій кав’ярні. Дати собі відповідь на запитання: “Що я отримаю, якщо повернусь до нормального життя?” І повертатись до життя. 

6. Куди діти енергію, якщо залишився без роботи та можливості занять хобі?

Руслан Юшкевич каже:

• Направляти енергію потрібно у позитивне й креативне русло. Треба щось творити. Якщо цього робити не дає можливість агресія, тоді треба використовувати свою енергію у корисних справах - колоти дрова, наприклад. Зараз є безліч справ, які потрібні на підтримку військовим чи волонтерам. 

Психолог Тетяна Олексюк говорить і про те, що варто намагатися віднайти нові захоплення чи хобі. Загалом важливо займатися різними справами: від вирощування квітів на підвіконні до медитацій. “Робіть будь-що, що дозволяє відволіктись, повернутись до мирного життя хоч на деякий час, а також будьте корисним собі та своїм близьким”, - додає фахівець. 

7. Про що слід думати, коли особливо накриває негативом і сумом за життям до війни?

Тетяна Олексюк пояснює:

• Треба пам’ятати, що так, як було до війни, більше не буде. У нас не тільки війна в політичному аспекті, але й у внутрішньому, психологічному. В кожного з нас відбувається внутрішня війна. Кожен займе свою сторону, кожен зробить висновки. Тут важливо розуміти, що нести відповідальність за будь-який вибір у житті треба самому. Необхідно перемістити фокус думок не на те, що буде після війни, а в першу чергу відбудовувати свою внутрішню основу. 

Читайте також: Московський патріархат на Хмельниччині: скільки церков перейшли і що кажуть священники

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.