Отримав серйозні травми й пережив 11 операцій: історія заробітчанина з Волочиська

Тато В’ячеслав, мама Іванна та їхня 7-річна донечка Віолетта - звичайна сім’я з Волочиська. Вони будували щасливе майбутнє, потроху йшли до своїх мрій і, звісно, накопичували кошти. Тоді Іванна працювала продавцем-консультантом в магазині спортивного одягу. Віолетта вперше познайомилася із шкільним життям. А тато В’ячеслав відправився на заробітки. Досвід роботи в інших країнах чоловік уже мав. 

Цього разу він поїхав до Польщі. Там офіційно працевлаштувався й став виконувати будівельні роботи. Регулярно зідзвонювався із дружиною та донькою. Тож сім’я завжди перебувала разом, хоч в режимі “онлайн”. Тоді ніхто з них не здогадувався, що доля внесе свої корективи і їхнє життя зовсім скоро зміниться.

В’ячеслав провів 3 тижні в комі

Все сталося 30 вересня минулого року. В обідній час пані Іванна розмовляла із чоловіком телефоном. Після тривалих теревень, всі повернулися до своїх справ. А от наступний дзвінок між парою так і не відбувся. Жінка не могла зв’язатися із коханим і вже тоді запідозрила, що сталося лихо. Згодом їй повідомили: В’ячеслав впав і отримав важкі травми.

Чоловік разом із колегою впав із третього поверху будівлі, у якій тривали роботи. Обидва опинилися на землі, та при свідомості залишився тільки один із них. В’ячеслав знепритомнів, а з його вух та голови лилася кров. Пізніше про це Іванні розповіли очевидці подій. 

На місце пригоди прибули поліцейські та “швидка”. В’ячеслава госпіталізували й провели оперативне втручання. Адже чоловік отримав черепно-мозкову травму, перелом ключиці та інших кісток.

• Коли я дізналася, що трапилося з моїм чоловіком,  на наступний день виїхала до Польщі. Доньку залишила на рідних. Прибувши на місце, я довго шукала лікарню, в якій знаходиться мій чоловік. Тоді він був у комі й мене пускали до нього лише на пів години. У комі він знаходився три тижні, - розповідає Іванна. 

На одній операції все не закінчилося. Були ще, і ще. Жінка розповідає, що під час однієї з них В’ячеславу занесли інфекцію. В результаті - з голови постійно сочився гній. Тож регулярні медичні втручання стали частиною життя заробітчанина. 

Влаштувалася медсестрою в лікарню, де лежав її чоловік

Згодом чоловіка перевели на лікування до реабілітаційного центру. Там В’ячеславу стало надто гірше, тож польські медики відправили пацієнта назад. Втім приймати його знову в закладі не дуже й то хотіли. За словами Іванни, лікарі стверджували про “проблемність” В’ячеслава, як пацієнта. Мовляв, той здатен швидко підхоплювати інфекції. Після тривалих благань Іванни, її чоловіка все ж прийняли на лікування до нейрохірургічного відділення. 

У зв’язку із спалахом COVID-19, дружину В’ячеслава не хотіли пускати в палату. Аби бути поряд із коханим, Іванна була готова на все. У “турбо-режимі” вона вивчила польську мову та влаштувалася медсестрою саме в те відділення, де лежав її чоловік. 

• Я мусила влаштуватися працювати в лікарню, бо в зв’язку з коронавірусом мене не пускали до чоловіка. У мене є медична освіта і я змогла влаштуватися на роботу медсестрою, щоб допомагати В’ячеславу і плюс - фінансово триматися на плаву, - каже Іванна. 

Не пам’ятає ні падіння, ні лікування

Як розповідає Іванна, після однієї з операцій, стан В’ячеслава значно погіршився. Чоловік знову опинився в комі. А медики повідомили: “Шансів на життя 1% зі 100”. Одна з перших думок, що виникла тоді в Іванни - “Що я скажу нашій дитині?”

• Я молилася і згодом чоловік став приходити в себе. Наразі в нього є дефекти мови й проблеми з очима. Проте йому значно краще, - каже Іванна. 

Залишатися за кордоном вони більше не мали змоги. Тож В’ячеслав продовжує лікування в реабілітаційному центрі на Львівщині. Туди чоловіка привезла “швидка”, яка виїхала з України. 

Загалом в Польщі чоловіку провели 11 операцій. Він перебував за кордоном протягом 11 місяців. За цей час батьки не бачили своєї доньки. Тож коли зустрілися - не могли стримати сліз. 

Наразі В’ячеслав пересувається на інвалідному візку. Він може говорити, проте не пам’ятає ні свого падіння, ні лікування. За словами Іванни, медики роблять втішні прогнози. Кажуть, чоловік має шанс встати на ноги. Та для цього необхідна тривала реабілітація. Також на В’ячеслава чекає серйозна операція по встановленню пластини замість розтрощеної кістки черепа.

Віддали все, що заробили, і навіть більше

Всі операції, що випали на долю сім’ї були дороговартісними. Частину покрило страхування, що В’ячеслав оформив перед працевлаштуванням. Втім решта витрат залишилися за пацієнтом. Загалом, каже Іванна, на лікування пішло близько 300 тисяч доларів. Допомагали рідні, знайомі та всі небайдужі люди.

Наразі на сім’ю чекає нове матеріальне випробування. Сума, що необхідна для відновлення В’ячеслава, є непід’ємною для них.

• Все, що я заробила, в Польщі вже витрачено. Також закінчилися всі заощадження. Польський роботодавець зі свого боку оформив не всі документи правильно. Бо згідно з страховкою ми мали право лікуватися в польському реабілітаційному центрі якийсь час безкоштовно. Та страховка мого чоловіка не покривала лікування там. Тож проходити реабілітацію ми маємо своїм коштом. День перебування в реабілітаційному центрі, що на Львівщині, коштує 4 514 гривень. Нам потрібно там перебувати мінімум 2 місяці. Сума, що вийде, є надто великою для нас, - каже жінка. 

Щоб допомогти сім’ї, Іванна надала номер своєї банківської картки та виписку із польського медичного закладу. Із українського реабілітаційного центру документи на руки ще не отримали, оскільки чоловік поступив на лікування кілька днів тому. 

4149 4390 0273 2075 - Іванна Любец-Біда 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.