“Поки він живий, я не здамся”: мама маленького Максима із Хмельницького благає про допомогу

Всі фото в матеріалі з родиного архіву Лесі Хіміч

Максиму Хімічу всього 2 роки і 10 місяців. Ще такий маленький, але дуже сильний хлопчик. Він народився із термінальною внутрішньою гідроцефалією. В народі хвороба більш відома, як водянка головного мозку. Вже на сьомий день життя хлопчик переніс першу операцію. Йому поставили систему, яка викачує рідину з мозку. Відтоді дитина більшість часу проводить по лікарнях. 

Вагітність і вірусний менінгіт

А почалося все, коли малюк був е в утробі матері. На 5 місяці вагітності Леся Хіміч захворіла на вірусний менінгіт (запалення кори головного мозку). Жінка потрапила до інфекційної лікарні. Їй повідомили про складний процес лікування. Леся згадує, що в той момент в голові була лише одна думка: “Тільки було б усе добре з малюком”.

• Лікарі запевняли мене, що з дитиною все буде гаразд. Я в це вірила понад усе. Перенесла 2 пункції спинного мозку. Потім 1, 5 місяці отримувала курс найсильніших антибіотиків. Після виписки ми побігли робити УЗД, бо був вже сьомий місяць вагітності і почули страшний діагноз - "У Вашої дитини прогресує гідроцефалія" Вже пізно було робити зайві кроки і ми все прочитавши про хворобу вирішили народжувати, - розповідає Леся.

Пологи були планові. Лесі зробили кесарів розтин, а в операційній на її маленького хлопчика  вже чекала група неонатологів разом з нейрохірургом. Максим народився з внутрішньою вродженою прогресуючою гідроцефалією. На 5 день зробили перше МРТ. А на сьомий день життя, Максим переніс першу операцію по встановленню шунтуючої системи. 

• Дренаж з голівки вивели в черевну порожнину. Майже 2 місяці ми провели в лікарні. А як виписалися, всі рідні раділи, що система працює і Максим може бути звичайним хлопчиком. Однак наше щастя було недовгим. З’ясувалося, що система була погано встановлена. На третій місяць життя довелось лягати на операцію по ревізії шунта, - згадує Леся. 

“Весь час кричав від болю”

Під час другої операції, зі встановлення нового імпланту, нейрохірург залишив частину старого  (вентрикулярний катетер) в голові хлопчика. За словами Лесі, в подальшому це спричинило інфекцією-стафілокок. 

• Ми постійно хворіли і не знали від чого лікуватись. Максим весь час кричав від болю, а ми навіть подумати не могли про таке. Лише на 5 місяць життя дізнались, потрапивши  знову на операційний стіл, як сказали - оперують утворення спайок. Але Максиму після операції стало ще гірше. І нас з Хмельницького швидкою, коли Максим вже не приходив до тями, був у поверхневій комі, відправили в Київ в Охматдит. Де, як виявилось, у Максима вже гнійний перитоніт, абсцеси по всьому кишківнику, - пояснює Леся.

Операція тривала 5 годин, хірург вирізала ножицями спайки, чистили гній. Разом з операцією на кишківнику була паралельно зроблена ще одна операція - видалення шунта. Його замінили на зовнішній дренаж, адже в голові дитини виявили стафілокок, який спричинив перитоніт. 

• На цьому все не закінчилось, після діагностики КТ в голові виявили залишений лікарем імплантант( вентрикулярний катетер), і нас знову терміново оперували. Провели ендоскопічне видалення вентрикулярного катетера. Операція була складна, бо прийшлося вирізати той катетер, який обріс білком та судинами. Максим провів 9 днів в реанімації, сам не дихав, але Бог почув мої молитви. Майже 2 місяці ми лікували стафілокок в голові,  залишаючись на зовнішніх дренажах, лікували пневмонію, бронхіт і в результаті нам знову поставили шунтуючу систему, але дренаж з голови вивели в передсердя серця через яремну вену. 

За рік 12 операцій

Леся розповідає, що з лікарні йшла додому щасливою. Жінка була сповнена надії, що в рідних стінах потроху реабілітує свого хлопчика. Але за 2 тижні хлопчик знову впав у кому. У дитини вже не було імунітету в Максима, а стафілокок на пару з грибком знову засів в голові немовляти.  

• Я вже не описую, як без свідомості нас ганяли по лікарнях Хмельницького. У Максимчика почалась гіпертензія мозку.  Але наші лікарі з Охматдиту нас не покинули в біді, приїхали та прооперували тут на місці і через 2 місяці реанімації забрали в Охматдит. В результаті всього цього ми лягали раз за разом на операційний стіл, - згадує Леся. 

За перший рік життя Максим переніс 12 операцій: 2 хірургічні і 10 нейрохірургічних. Внаслідок перенесеного, Максим втратив зір. У нього діагностували повну атрофію диску зорового нерва. Після 12-ї операції дитину відправили додому на реабілітацію.

• За півтора року вдома ми з Максимчиком пройшли 14 курсів реабілітацій по різних методиках. Медикаментозне лікування по 9 препаратів вдень. Зняли майже повністю судомний стан. І раптом знову біда. Через підвищення ацетону пішла інтоксикація мозку і Максим на 2 тижні знову впав в кому. І знову на нас чекали дві операції по встановленню імплант, резервуар і заміна на шунтуючу систему через лікворею.

“Його серце б’ється. Я не здамся”

Максим прожив в реанімації 43 дні. Весь цей час мама не відходила від нього. Диво сталося на Різдво. Хлопчик прийшов до тями та посміхнувся до матусі. 

• Нарешті після Різдва Христового ми знову разом. Весь цей час тримається температура. Лікарі не можуть з'ясувати її причину і причину, яка спровокувала стрибок ацетону. У сина зараз по 50 разів на день судоми кінцівок. Проблеми з імунною системою. Постійні проблеми з перистальтикою кишківника, а на сьогодні вже й сеча не виводиться як слід. Ми чекаємо на виписку і вже готуємось до боротьби самотужки. 

Леся каже, що ця страшна хвороба, не хоче відпускати її янголятко. У лікарні родині знову виставили рахунок. В день на лікування дитини йде близько 12 тисяч гривень. Самотужки родина вже не справляється. Крім Максима у сім’ї ще 3 дітей. А годувальник лише один - тато, адже мама весь час не відходить від свого хлопчика. 

• Чоловік колишній учасник АТО. Зараз служить у 8 полку спецпризначення. Коштів не вистачає, ми вже витратили все, що мали, обмежуємо себе в усьому. У синочка лишилось тільки 10% мозку. Та він так прагне жити, не дивлячись, що життя - це постійний біль. Тому поки б'ється його серденько - я буду робити все, щоб він відчував мою найсильнішу любов. Я продовжую, як завжди боротись за нього, - каже Леся.

Наразі Максим переніс уже 16 операцій. Леся вірить, що її синочок одужає. А попереду у нього лише світле майбутнє. 

“Його серце б'ється! І поки він живий - я не здамся”, - наголошує жінка.

Допомогти Максиму Хіміч можна перерахувавши кошти на картку Приватбанку, яка належить його мамі Лесі. 

Реквізити (Приватбанк): 4731 2191 1457 6022 - Хіміч Леся.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.