“Мамо, не вбивай мене”: як на Хмельниччині рятують дітей від смерті

• У Писарівці на Хмельниччині є Дім захисту життя.

• Там можуть оселитися матері у скруті та їхні діти.

• Хто там живе зараз, що їх в цей дім привело та як матусі в ньому проводять свій час?

• Журналістка ВСІМ навідалася в гості.

Коли ти вагітна, а цьому ніхто не радіє, коли батько дитини тікає від відповідальності й ніхто тебе не підтримує, коли не маєш даху над головою з немовлям на руках, життя здається безнадійним..

У Писарівці, за 50 кілометрів від Хмельницького, є місце, де з таких ситуацій допомагають знайти вихід. Там функціонує Дім Захисту Життя. В ньому можуть оселитися жінки, які тікають від нерозуміння та насилля чи просто хочуть зберегти життя своїй дитині.

Опікуються ним католицькі монахині зі згромадження сестер Канонічок Святого Духа та настоятель місцевого храму - отець Роман Казмєрчик. Він розповів, що будинок призначений перш за все, для вагітних жінок, дітям яких загрожує аборт. Тут вони можуть жити деякий час до пологів й деякий час після них.

Сестри Вацлава та Альма й отець Роман на подвір'ї Дому

Проживання - безплатне, Дім функціонує коштом пожертв. 

В ньому породілля в спокійній і турботливій атмосфері може прожити з малюком перші місяці його життя. Впродовж цього часу вона звикне до своєї нової ролі й навчиться самостійно дбати про дитину. Мати може перебувати в Домі впродовж року, але за потреби цей строк можуть продовжити.

За 14 років притулок тут знайшли понад 200 людей

Отець Роман розповів, що ідея створити таку оселю виникла у місцевих жителів ще на початку 2000-х. Тоді прихожани передали у власність місцевої парафії ділянку землі, де хотіли збудувати жіночий монастир. Але згодом змінили своє рішення.

• У 2001 році, коли Україну відвідав папа Йоан Павло ІІ, у Львові відбувся конгрес, присвячений захисту життя. Наші прихожани брали в ньому участь. Там вони дізналися, що в Україні шляхом аборту офіційно вбивають мільйон дітей на рік. А щоб дізнатися справжню кількість, цю цифру треба помножити на три. Прихожани були вражені. А особливо тим, що Україна є однією з перших країн в світі, яка експортує тіла абортованих дітей. Їх потім використовують для виробництва косметики та ліків, - сказав отець Роман.

Це надихнуло мешканців Писарівки на будівництво Дому Захисту Життя, щоб тут, в Україні, рятувати жінок від трагічних рішень, а зачатих дітей - від загибелі.

У 2007 році в будинку оселилися перші мешканці. Відтоді притулок тут знайшли 99 мам та 103 дитини.

Матері потрапляють сюди з різних причин. Когось із них спонукали до аборту власні батьки, чоловік чи лікарі. Приходили жінки, які вже мали дітей, але між ними і їхніми чоловіками сталися непорозуміння. Після того вони не могли або не хотіли жити разом. Бувало, що жінки приходили, бо чоловік з якоїсь причини вигнав їх з дому. Вони не мали куди піти зі своїми дітьми, бо не могли знайти таку роботу, щоб оплатити помешкання і харчування. Були й такі випадки, коли соціальні служби самі направляли матерів у Дім. В їхніх помешканнях були такі жахливі умови, що дітей могли забрати.

Готують матусь до самостійного життя

Зараз у Домі працюють дві католицькі монахині. Вони живуть у цьому ж домі на третьому поверсі. Для жінок з дітьми на другому поверсі є чотири кімнати з усіма умовами. Також у їхньому розпорядженні кухня, кімната відпочинку та каплиця. 

Настоятелька сестра Вацлава розповіла, що часто сюди потрапляють дівчата, які самі не можуть впоратися з життєвими викликами. Вони росли у кризових сім'ях або дитячих будинках, тому не мають уявлення, як правильно дбати про дитину. Черниці вчать їх готувати, прибирати, вести домашнє господарство.

Приймають всіх, хто потребує допомоги й якщо є місце. Головна умова, щоб стан здоров'я жінки не загрожував здоров'ю інших мешканців будинку. Ніяких довідок не вимагають. Сестра Вацлава сказала, що навіть якщо вагітна жінка в потребі просто постукає у двері - її також приймуть.

Зараз в тут живе дві матусі й троє дітей. В однієї - донька й син п'яти та шести років. В іншої - восьмимісячне немовля. Тут з міркувань приватності та на їхнє прохання не називатиму імен.

Одна з них живе тут, бо самотня й не має з ким залишити дітей.

• Я сюди потрапила вже вдруге. Вперше приїхала на початку листопада. Не могла тоді зайти роботу. В мене двоє дітей й не було з ким їх залишити. Знайома з Городка запропонувала сюди приїхати. Я побула тут п'ять місяців, згодом знайшла роботу, переїхала до Хмельницького. й віддала дітей в садочок. Але коли у дітей розпочалися канікули в садочку, знову не мала з ким їх залишити. Попросилася сюди вдруге, - розповіла дівчина. - Буду тут тимчасово, бо скоро донька має піти в перший клас, а син - в садочок, та й мені потрібно працювати.

Інша мати розповіла, що в будинку опинилася через складні умови життя.

• Я дізналася про цей дім, коли народила свого хлопчика. Мені про нього акушерка розповіла в пологовому будинку. В мене вдома не було умов, щоб повернутися туди з дитиною. Я вирішила зателефонувати до монахині. Просто сказала, що не маю де жити. Попросила, щоб вона за мною приїхала, якщо може. Вона приїхала і нас забрала, - сказала дівчина. - Я хочу назбирати кошти й купити окрему хату, без своїх рідних, без мами, без колишнього.

Перуть, прибирають, готують їжу

Життя в  Домі майже нічим не відрізняється від життя звичайних мам. Зі слів дівчат, вони кожного ранку наводять лад у кімнаті, готують сніданок для себе й для дітей. Впродовж дня прибирають будинок, перуть, працюють на городі, готують обід та вечерю. У другій половині дня зазвичай мають вільний час. Тоді відпочивають й приділяють більше уваги своїм дітям, можуть молитися у каплиці. Оскільки храм знаходиться за кілька кроків від дому, то разом з черницями ввечері йдуть на Службу.

Храм у Писарівці

Всю роботу, яка стосується їх самих та їхніх дітей, дівчата виконують самі. Монахині лише наглядають за тим, щоб пильнували дітей й дбали про порядок. Сестра Вацлава каже, що для неї важливо, аби матері навчилися бути самостійними, щоб після завершення строку перебування в Домі могти самі собі дати раду.

В Україні такий дім не єдиний. Є декілька подібних як державних так, і приватних будинків. Один з них знаходиться у Чорному Острові. Деякі з жінок по закінченню строку перебування в цьому Домі, можуть переїхати до іншого, щоб дитина підросла й її можна було віддати в садочок. Деякі залишилися у Писарівці. Мати, яка першою оселилася у Домі Захисту Життя, згодом вийшла тут заміж. Тепер разом з чоловіком виховує чотирьох дітей.

Аборт - це не вихід

Дім Захисту Життя - не єдине місце, де матерів та дітей рятують від абортів. Отець розповів, що з цією ж метою разом з парафіянами він їздив до старого пологового будинку в Хмельницькому. Там їм дозволяли молитися в приміщенні для медичних працівників. Там вони розмовляли з жінками, які хотіли позбутися вагітності. Згодом ставали свідками того, як деякі з них змінювали рішення.

• Один випадок був вражаючий. Лікар привела до нас вагітну дівчину з її мамою. Ми показали їм модель дитини, яка має 10 тижнів від зачаття. Нам вдалося запросити їх у наш Дім і вони погодилися, - розповів отець Роман. - Коли сиділи тут за столом, мама запитала свою вагітну доньку: “Ну і що будеш робити?”. Та усміхнулася й сказала: “Буду народжувати”. Через декілька місяців ця дівчина зателефонувала до водія після пологів і подякувала.

Він сказав, що часто вагітні дівчата, які опиняються у безвиході, не хочуть робити аборт. Та не мають жодної підтримки від своїх близьких. Розповів, як колись у Вінниці почув свідчення жінки, яка наважилася на аборт. Вона сказала так: “Я не хотіла вбивати цієї дитини. Але мій чоловік був проти народження, мої батьки були проти, його батьки теж, мої друзі, родичі, лікарі - всі були проти. І я здалася”. Вона казала, що якби хоча одна людина підтримала її, вона б ніколи цього не зробила.

• В Україні вбивають багато зачатих дітей. Є офіційна статистика, яку ще треба помножити в кілька разів, щоб була справжня. Існує таке фальшиве переконання, що аборт - це право жінки. І ЄС його активно пропагує. Наш дім заперечує це право, - сказав отець Роман.

• Аборт - це не вирвати зуб чи вирізати апендицит. Це вбивство людини. Бо ще перед народженням це людина й під час аборту вона страждає. А жінка, яка вбиває свою дитину, страждає подвійно. Впродовж усього життя. Вбивати дитину - це ніякий не вихід і не право жінки. Це злочин, який залишає на її серці страшну рану. А хтось за це отримує гроші.

Тож якщо ви або ваша знайома потребує підтримки, якщо ви залишилися сам на сам зі своїми проблемами, якщо вас спонукають до аборту - є місце, де вас приймуть й вам допоможуть.

Звернутися можна за контактами:

ДІМ ЗАХИСТУ ЖИТТЯ

вул. Єп. Яна Ольшанського, 12

с. Писарівка, Волочиський р-н, Хмельницька обл.

31250 Україна

+380673083382 - о. Роман

+380987996081 - с. Вацлава

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.