20-річна Юлія Рахно: «Дуже мріяла зіграти Джульєтту, що назвала так свою собаку»

Юлію ми застали за телефонною розмовою. Дуже емоційно говорила і сміялась. У книгарні «Є» вона працює з першого дня. Її обличчя чомусь здається знайомим, можливо не тільки для мене. Серед книжкових полиць дівчина відчуває себе у своїй стихії. Важко уявити, але роботу тут ще недавно вона поєднувала з театром, копірайтингом, музикою і роботою няні. 

- Мені іноді здається, що з дітьми буває змістовніше і цікавіше, ніж з дорослими, - сміється Юля. 

У театральне не взяли

Юлія Рахно розповіла, що спочатку навчалась на вчителя музики і музичного керівника. Потім вирішила, що хоче пов’язати своє життя з театром. Були спроби вступити до університету імені Карпенко-Карого, але не пройшла. У Хмельницькому шукала себе на спеціальності “декоративно-прикладне мистецтво” і паралельно працювала з дітками. Але в якийсь момент зрозуміла, що виросла з цього і пішла працювати в книгарню. Любов до театру в дівчини з’явилась ще в дитинстві. 

- Колись я з мамою прийшла до неї на роботу в Гарнізонний будинок офіцерів, де була маленька театральна студія. Я була в захваті, але це було недовго. Три роки я туди ходила, а потім вона розформувалась. В якийсь момент батьки вирішили, що мені потрібна музика, - говорить Юля. 

А далі був хор, навчання у гуманітарно-педагогічній академії і музика. 

- Я рада, що мала можливість подивитись на мистецтво своїми дитячими очима, але з різних сторін, - додає. 

“За те, що взяли до театру, поклала квіти Чорноволу”

Юна продавчиня розповіла, як в дитинстві з подругою бачила вивіску на театрі Старицького про набір до театральної студї. Та як дівчатам було від сили по 12 років, вони планували, як прийдуть туди і скажуть, що їм 14. Саме з цього віку там був набір. Порослішали, подруга обрала модельний бізнес. А Юля, як і хотіла, у свої 15 пішла до театру.

- Був смішний момент, коли я переплутала Чорновола з Коцюбинським. Я думала, що в нас має бути пам'ятник Коцюбинському. Йшла на так зване прослуховування з шматком його "Intermezzo". Казала собі, якщо мене візьмуть, то прийду і покладу квіти до його пам'ятнику. Прийшла з квітами і зрозуміла, що це Чорновіл. Не знаю, як так можна було сплутати, - жартує дівчина. 

Собаку назвала Джульєта за любов до Шекспіра

Юлія Рахно грає в аматорському театрі "Дзеркало" два роки. Досі не визначилась з тим, яку ж роль мріє зіграти. Називає ті, які найбільше запам'ятались - королева у дитячій виставі "Принц та чудовисько", заєць і вистава "Шляхами міста". Говорить, перевтілюватись не важко, часто робить це інтуїтивно. Потрібно просто згадати щось і себе у цих ситуаціях. В дитинстві ж любила Шекспіра.

- Маленькою я мріяла зіграти Джульєту. В мене навіть собаку так звати, - сміється дівчина. 

Юля грає зайця у дитячій виставі

Віршувала навіть резюме

- Не має людини, яка не пробувала б щось писати у дитинстві з серйозним виразом обличчя, - з усмішкою каже Юля. Хмуриться, намагаючись пригадати свій перший вірш, який написала у третьому класі.  – Коли приходила недомуза, то могла щось написати раз на рік. Бо ж муза – вона химерна.

Дівчина каже, справжнє натхнення було тоді, коли навчалась в академії. Тоді ж почала пробувати себе на поетичних вечорах і «літературниках». Колись з подругою навіть організували один з таких в монотеатрі «Кут» з містичною назвою «Товариство мертвих поетів». Пам’ятає і перші поезії, які читала на публіку – про маму і про собаку.

- Я розуміла, що вже доросла і це не на табуретці читати, а перед людьми, які теж пишуть. Вони можуть казати погано або добре. Мене прийняли і я зрозуміла, що можу продовжувати далі. Одного разу мене попросили написати резюме і я зробила це у віршованій формі, - сміється дівчина. Зізнається також, рідко читає комусь вірші просто так, аби оцінили. Але першим слухачем завжди є мама.

«Купую книжки в маршрутку»

Дівчина зізнається, серед такої кількості книг неможливо не читати. Обожнює дитячу літературу. А для розрядки бере легку фантастику.

- Зазвичай купувала собі книги в маршрутку. Вибираю для себе легку фантастику, щоб вона була з хорошим кінцем. Можна, що був любовний мотив. Обожнюю Рея Бредбері, перечитую Станіслава Лема. Звісно, мрію, щоб мої книжки надрукувало «Видавництво Старого Лева», - розповідає Юлія Рахно.

Також дівчина зізналась, що не змогла б обрати між театром і літературою. Бо переконана, що ці два види мистецтва можуть існувати разом. Мріє, що колись може стати літературним діячем або ж видаватиме книги для малечі. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.