37-річна Наталя Гончарук: “Здоров’я мені не повернеш, але я хочу довести вину лікарів”

Наталя у свої 37 не може самостійно вийти з дому. Через біль і слабкість ледь пересувається на милицях. Щодня у неї німіють ноги. З самого дитинства перетерпіла три десятки операцій. Зізнається, майже зневірилась. Життя для неї розділилось на до і після операції.  Три роки тому оперативне втручання проводили лікарі в ортопедичному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Наталя Гончарук переконана, що саме після цього їй стало гірше і називає операцію лікарською помилкою. Її вона і хоче довести.
- Ніякої компенсації від них мені не треба. Здоров’я це мені не поверне. Я просто хочу довести, що лікарі винні, щоб хоч пробачення попросили. Так, я інвалід, не маю грошей. Але я мама і мені теж є заради кого жити, - говорить жінка. 

Мама носила в школу на руках
Наталя Гончарук живе у Чорному Острові, неподалік Хмельницького. У неї дисплазія, простіше кажучи, деформація кісток. З самого дитинства має першу групу інвалідності. До 10 років самостійно не ходила. 

 - Мама несла мене до школи в перший клас. Потім після двох уроків забирала додому. Возила мене до багатьох лікарів. Майже всі казали, гарантії, що я буду ходити, немає. Першу операцію зробили в дитинстві на стегні, пам’ятаю як лежала загіпсована по пояс. В 10 років вперше почала сама ходити. Навіть збереглась фотографія.  Після операції пройшов рік, як нога знову почала викривлятись, - говорить 37-річна Наталя. 

Жінка розуміла, що працювати не зможе - присвятила себе сім’ї. Зараз її стимул і сенс життя - 17-річна донька. Колись лікарі навіть відмовляли Наталю народжувати.
Мені лікарі не радили народжувати. Казали, що в дитини буде патологія. Але Бог врятував. Моя донька - це мій дар, - каже Наталя. 

Наталя каже, що донька Марина - її Божий дар і порятунок

Хотіла накласти на себе руки
Важко уявити, але у свої 37 жінка перенесла вже 30 операцій. З діагнозом дисплазія зараз шукає лікарів, які візьмуться за неї.  Зізнається, аналогічна хвороба була у її батька і бабусі. У нозі зараз металевий протез. 

- Захворювання це від народження. Це коли кришаться кістки, через це відбувається викривлення. Лікарі казали, що повністю позбавитись від хвороби неможливо, я буду жити з цим. Але операція треба для підтримання стану, щоб хвороба не прогресувала, - пояснює нам Наталя. 

Оперувати її на стегновій кістці почали ще в шкільному віці. Але через деякий час хвороба знов давала про себе знати.  Три роки тому жінка потрапила в обласну лікарню. Там їй мали зробити остеотомію - виправити деформацію кісток. Наталя каже, що після операції їй стало гірше. Переконана, ця фатальна помилка коштувала їй можливості ходити. 
- Мені пояснили, що це ювелірна операція. В нозі у мене вже був фіксатор. Він ставиться, коли ламають кістку, вирівнюють ногу, а тоді складають знов. Коли зробили цю операцію, була шокована, що мені поставили фіксатор набагато більший, ніж в мене був. Вже через тиждень після операції в мене заніміла нога, - говорить Наталя і додає, після того стало ще гірше.

За останні роки самостійно йти так і не змогла. Зізналась, навіть хотіла накласти на себе руки.

Не знають, що зробили не так
Журналістам vsim.ua вдалось поспілкуватись з лікарем, який три роки тому оперував Наталю в обласній лікарні. Каже, ситуацію пам’ятає, але не згоден з тим, що то була медична помилка.
Дійсно, оперував три роки назад, виправляли їй кінцівки. В жінки прогресуюче захворювання. Що можна сказати? Я не розділяю її поглядів, що це я зробив гірше. Можливо, так співпало - прогресування хвороби з післяопераційним періодом. Так сталось. Їй сказали, що зробили щось не те, а що саме, я не знаю. Зараз дзвонить до мене, жаліється і плаче. Що я можу зробити – прикладу трубку до серця, щоб їй стало легше? В неї хронічне захворювання, яке прогресує саме по собі. Незалежно від того, втручаємось ми чи ні, - так прокоментував ситуацію лікар-ортопед Андрій Машевський.

Потрібні гроші на протезування
Наталя Гончарук впевнена, то була лікарська помилка. Каже, можна було обійтись без операції. Зараз вину медиків хоче довести. Чому тільки через три роки?
- Я надіялась, що щось зміниться. Мені стане краще або ж лікарі захочуть виправити ситуацію і поставити мене на ноги. 

Для того, щоб вирішити, що робити далі, потрібне обстеження. Жінка зверталась вже до багатьох лікарів. Ті кажуть, що необхідно замінити протез. Зараз у неї металевий тазо-стегновий і колінний. Потрібен інший, їй порадили чеського виробництва. У Хмельницькому каже, таких немає. Обійтись він може в межах 70 тисяч гривень, плюс підтримуючі препарати.

- Я радилась з лікарями, вони кажуть, що вже краще змиритись, аніж ставити безкоштовний протез. Він в мене не приживеться, - каже Наталя.
Жінка живе разом з мамою і донькою на пенсію і соціальну допомогу. Жаліється, грошей катастрофічно не вистачає. Щомісячно лише тисяча гривень йде на ліки для підтримання організму - протизапальні, кальцій, вітаміни. На волонтерів чи депутатів не сподівається. Бо відмовляли. Минулого року зверталась за допомогою до управління соцзахисту. Говорить, що отримала одноразову грошову допомогу в півтори тисячі гривень.

Для допомоги:
ПриватБанк 5168 7573 0972 8832 - отримувач  Гончарук Марина (донька).

Прогнози давати бояться

Олександр Мартинчук, лікар-ортопед

- Раніше треба було робити МРТ. Але враховуючи те, що в Наталі вже стоїть металевий протез, зараз бажано робити комп’ютерну томографію. Хоча б поперекового відділу хребта. Тоді можна буде побачити, за рахунок чого йде оніміння. В неї важка вроджена патологія. Якщо об’єктивно, то вона дуже складна. Треба виконати КТ, а тоді вирішувати. Можливо потрібна буде допомога нейрохірургів, або ортопедів, які займаються операціями на хребті. Весь опорно-руховий апарат в Наталі ушкоджений. Вона була моєю пацієнткою рік тому. Каже, що після операції їй стало гірше. Та я думаю, що лікарі робили все правильно. Складається враження, що це не від операції, а за рахунок змін в хребті, які в неї відбуваються. Зараз в неї німіє і ліва, і права кінцівка. Якщо операцію робити на одній нозі, то мають зміни відбутись на одній нозі. А тут вони відбуваються одразу в двох. Це не за рахунок операції. Навіть у здорової людини з віком починається явище остеохондрозу. А у неї вроджена патологія. Поки жодних прогнозів робити не можна. Потрібне обстеження. 

«Треба вирішувати проблему поступово»

Анатолій Савчук, голова Хмельницького обласного товариства всеукраїнської організації інвалідів

- Гроші, на які живе ця сім’я – це десь від сили до двох тисяч гривень. Звісно, такий дохід дуже маленький. Треба виховувати і вчити дитину. Можливо, треба було у раніше бити у дзвіночки. Зараз є вихід – говорити про це, витягувати Наталю на різні телепередачі. Потрібно набратись для цього сміливості. Зрозуміло, що в один момент потрібну суму зібрати нереально. Треба йти покроково. Можна від голови ОДА отримати гроші, від голови обласної ради. В Департаменті соцзахисту можна отримати допомог. Це копійки, але їх теж треба правильно залучити. 

«Лікарську помилку довести майже неможливо»

Богдан Ткачук, адвокат адвокатської контори «Місяць і партнери»

Для того, щоб відшкодувати завдану шкоду - необхідно звертатись до суду. При цьому, на цю жінку як позивача буде покладено обов’язок довести, що саме неправомірними (умисними, чи недбалими) діями лікаря (ів) було завдано їй шкоду у вигляді втрати можливості самостійно пересуватися. В такому випадку, такий факт доводиться проведенням судової медичної експертизи. І якщо у висновку експерта буде вказано про те, що втрата можливості самостійно пересуватися є наслідком недбало (неправильно)  проведеного лікування - тоді можна говорити про відшкодування шкоди. Якщо ж експертиза не зможе цього встановити, або встановить, що між проведеним лікуванням і подальшою втратою можливості самостійно пересуватися немає причинно-наслідкового зв’язку - тоді й не буде відшкодування шкоди. Все залежить від висновку експерта. Лікарську помилку довести майже неможливо. Все залежить від експертизи. В практиці нашого об’єднання (5 адвокатів, працюємо понад 8 років) - жодної такої справи не було.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.