Без батька залишилися двоє дітей: у Хмельницькому попрощалися з Олександром Захаркевичем

• Захисник вважався зниклим безвісти понад рік. 

• ДНК-експертиза підтвердила його загибель. 

• У нього залишилися дружина, двоє дітей, батьки, бабуся.

У Свято-Георгієвському храмі провели в останню дорогу Олександра Захаркевича. Народився 13 липня 1990 року. Хмельничанин жив та працював у Хмельницькому. Одружений, у нього двоє дітей: старша донька та молодший син. 

Попрощатися із захисником пройшли сусідки полеглого захисника Надія та Неоніла. Жінки знали його з дитинства: їхні діти разом з Олександром зростали. 

— Дома рядом і діти наші разом гралися: менша дочка моя і він. Гарний завжди, усміхнений, привітний. Добра дитина, з доброї сім’ї. 

— Якщо є на світі доброта, щирість, сердечність та людяність і простота — це було все в ньому. Це була надзвично позитивна дитина. Він виріс в моєму будинку, дружив з моїм сином меншим — це дуже велика втрата для нас. Ми дуже всі його любили. Нам дуже шкода, що так сталося. Він справжній герой, — розповіли журналістам ТРК «Місто» Надія та Неоніла. 

Всі, хто знали Олександра, кажуть: він був неймовірно доброю та життєрадісною людиною. 

— Вона розповідала, що у неї внук — золота дитина. Дуже добрий, дуже лагідний. На його фото навіть подивишся — воно таке добряче, — поділилася колега бабусі захисника Галина.  

— Я його з дитинства знала, бо мій син виріс з ним. Він працював зі мною 4 роки в одній організації. Це був дуже чуйний хлопець, добрячий, хороший. Я дуже співчуваю його батькам, рідним, близьким, його жінці, діточкам. Бог давйому двох дітей. Дуже щаслива, що він має дітей, — каже Тетяна. 

Олександр служив в одному з підрозділів Повітряних Сил ЗСУ. Під час виконання бойового завдання на Луганщині зник безвісти. Рідні до останнього сподівалися, що він живий, що десь у полоні. Однак ДНК-експертиза підвтердила загибель захисника. 

—- Був безвісти зниклим більше року. Ми його чекали з полону, надіялися, але бачите, вийшло так.

— Він був для мене найкращим дядьком. Займався різним, працював, жив, просто жив для себе, для сім’ї, для батьків, бабушки — радував усіх.  Дуже був доброю, гарною людиною. Завжди був веселим. Він не заслуговує на таку смерть. Ніхто не заслуговує на таку смерть. Залишилося двоє діток. Він сина свого навіть ні разу не бачив, — розповіла племінниця Героя Алевтина. 

Захисник загинув 13 травня 2025 року. У нього залишилися дружина, двоє дітей, батьки, бабуся. Поховали захисника на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також: 

На Хмельниччині попрощались із 19-річним Нікітою Кармашем: історія воїна

Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google