Без тата залишився чотирирічний син. Історія Миколи Залужного, який загинув поблизу Бахмута

• Микола Залужний захищав країну з перших днів повномасштабної війни. 
• Вдома його не дочекались батьки, кохана дружина і маленький син. 
• Розповідаємо історію 33-річного захисника з Хмельниччини.

Він з перших днів пішов захищати країну і майбутнє свого сина. Микола Залужний був родом з Шепетівщини. Відбивав атаки ворога на Бахмутському напрямку. Вдома його не дочекались батьки і дружина, а 4-річний син більше не обійме батька. Розповідаємо історію 33-річного воїна 

Від пасічника до військового

Микола був родом із села Прислуч, що на території колишнього Полонського району. Їх у сім’ї було двоє. Хлопець навчався на лісника, а до повномасштабної війни працював кочегаром у школі. Про це журналістці vsim.ua розповідає його сусідка. Жінка знала його з дитинства. Миколу вона пригадує як надзвичайно щирого і доброго хлопця. Каже, їх з братом виховали справжніми чоловіками, які були опорою для рідних. 

-  Хлопчина дуже добрий. Завжди був привітний, ніколи нікого не обманював і не сказав поганого слова. Дуже працьовитий. Шанував батьків і допомагав їм. Мама в нього вчителькою працювала, батько займався пасікою. Зараз обоє на пенсії, - каже Лариса Онопрійчук. 

Микола останнім часом жив у рідному селі. Займався господарством і любив бджільництво. П’ять років тому одружився з коханою. У них народився син. 

Знайомі кажуть, захисник був хороший батьком і прикладом для наслідування.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Миколу Залужного мобілізували. Він був офіцером запасу. А далі була служба на Донецькому напрямку. 

Односельчани кажуть, сім’я Миколи займалась сільським господарством і пасікою. Цю справу захисник і планував продовжити після перемоги, мріяв про розмірене життя. Та останнім часом став частіше замислюватись, аби залишитись в армії і після війни.  

“Спіть спокійно, все буде добре…”

 Далі було навчання, після якого Миколу відправили на Донеччину. Чоловік разом з побратимами виконував бойові завдання у найгарячіших точках, мав звання старшого лейтенанта. 

В цей час вдома на воїна чекали його близькі - батьки, кохана дружина і син. Йому нещодавно виповнилось чотири роки. Односельчанка каже, саме на день народження до дитини Микола зміг приїхати додому на кілька днів. Це був останній раз, коли вони бачились.

-  Батьки дуже переживали за нього. Казали, що не сплять ночами. Хотіли, щоб пошвидше закінчилось це жахіття. А син завжди виглядав тата, чекав його з нетерпінням. Коли приїжджав сюди, то Микола не говорив про війну, не жалівся і майже нічого не розповідав. Тільки заспокоював: “Спіть спокійно, все буде добре”, - каже пані Лариса. 

Востаннє рідні спілкувались з Миколою напередодні його загибелі. Дружину він попередив, що вирушає на бойове завдання. А далі був один день тиші, другий…

Микола Залужний загинув 5 грудня внаслідок артилерійського обстрілу під час бойового завдання. Він отримав поранення, несумісні з життям. Відомо, що трапилось це біля населеного пункту Хромове Бахмутського району на Донеччині. Старшому лейтенанту назавжди залишилось 33 роки. 

“Все село плакало за ним”, - кажуть сусіди і знайомі. В рідному Прислучі з Героєм прощались 12 грудня. 

-  Його всього заклали квітками. На кладовищі годину просто стояли, бо кожен хотів підійти до нього і попрощатись. Все село проводжало його. Дуже тяжко було. Бо це дійсно золота дитина, - каже Лариса Онопрійчук. 

Військового поховали на місцевому кладовищі в селі Прислуч. У Миколи Залужного залишились дружина, син, батьки і брат. 

Читайте також:

• Попрощалися з Іваном Грисюком, дівчину якого шукали в Хмельницькому
• “Я одружився на армії”: історія загиблого на Донеччині воїна Михайла Гаврилюка

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.