“Я одружився на армії”: історія загиблого на Донеччині воїна Михайла Гаврилюка

• Він твердо вирішив пов’язати життя з військової службою ще 20 років тому. 
• Жартома казав рідним: “Я одружився на армії” і мирного життя не уявляв.
• Михайло Гаврилюк загинув на Донеччині минулого року. Розповідаємо історію мужнього захисника з Хмельниччини. 

Ніхто не створений для війни. Це слова, які звучать з вуст чи не кожного українця, хто відпустив своїх рідних та близьких захищати країну. Одним з них був Михайло Гаврилюк. Він пов’язав життя з військовою службою ще в юності. Був українських миротворцем в Косово, боронив країну в часи АТО і не зміг залишатись осторонь, коли почалась повномасштабна війна. Рідні кажуть, Михайло час від часу пробував повертатись до цивільного життя, але воно наче виштовхувало його і повертало до війська. Воїн загинув 24 жовтня минулого року на Донеччині. Ділимось історією 40-річного захисника з Хмельниччини. 

“Це був його шлях”

Михайло Гаврилюк родом із невеличкого села Мухарів, що у Шепетівському районі. Тут закінчив сільську школу, а згодом вступив до професійно-технічного училища на тракториста. Спогадами про захисника із журналісткою vsim.ua поділилась його рідна сестра. Жінка каже, їх у сім’ї було двоє. Батько працювали у колгоспі. Дитинство Михайло було таким ж як у більшості сільських дітей - веселощі і допомога батькам. 

У 2001 році хлопець пішов до армії. Саме з цього часу і розпочався його шлях воїна у лавах Збройних Сил. 

• Мабуть, його з дитинства тягнуло до військової служби. Кожна прочитана книга була про війну. Напевно це було його покликання. Після служби в армії Михайло якийсь час працював на різних роботах, зокрема й в лісництві. А в 2006 підписав контракт і поїхав в Косово миротворцем. Після того, як закінчився контракт, брат старався повернутись у цивільне життя. Так було до війни 2014, - розповідає Галина Мартинюк. 

Далі в житті Михайло Гаврилюка був захист країни в зоні АТО. Сестра каже, він ні хвилини не вагався. Попри застереження рідних, прохання, все одно стояв на своєму. 

• Для війни в нього вже не було того здоров’я, але він не дивився на це. Скільки ми не просили, казали, може йому це не потрібно, але він не слухав. Казав: “Якщо не я, то хто?”. Не послухав і зробив по-своєму, - додає сестра загиблого військового. 

“Я одружився на армії”

Після закінчення антитерористичної операції, Михайло знову повернувся до цивільного життя. Працював на різних підприємствах. Шукав себе, заробляв гроші і був підтримкою для матері. 

Коли почалось повномасштабне вторгнення, наступного дня із сільським товаришами вирушив до військкомату. І вже 27 лютого був при частині у повній готовності. 

Сестра розповідає, брат був дуже спокійним і надійним. Ніколи ні з ким не сварився, а бійки були для нього - табу. Відтак багато хто зі знайомих дивувався, як він може бути військовим. Та Михайло твердо знав, де він має бути. 

На фронті Михайло Гаврилюк служив у складні мінометного батальйону, мав звання сержанта. 

З кінця лютого чоловік із побратимами вже виконував завдання поблизу селища Нью-Йорк, що у Бахмутському районі. Згодом ніс службу на Харківщині, звільняв від окупантів населені пункти. Близьким не любив розповідати про війну. Завжди заспокоював коротким “все добре”. 

• “Міша, як ти?”, - запитували в нього. Питала, чи може йому щось треба. Завжди відповідав, що все добре. У них все є і всього вистачає. Ніколи не скаржився, - пригадує сестра. 

Востаннє Михайло бачився з рідними у червні минулого року. Планував повернутись після перемоги і будувати своє мирне життя. Мовляв, потрібно було лише трохи почекати і довести справу до кінця. Про це він мріяв найбільше. Власної сім’ї чоловік не мав, не встиг. 

Рідні пригадують, як важко було відпускати після відпустки Михайла на фронт разом з товаришами. 

• Його побратим теж був у відпустці, з яким служив на одному напрямку. Я кажу: “Хлопці, вам би одружитись, сім’ю створити і жити спокійно”. Слова Михайла були: “Я одружився на армії”. Він просто не уявляв вже мирного життя без війська, воно все одно його повертало туди, - каже Галина. 

Востаннє мама й сестра чули голос Михайла 24 жовтня, у день його смерті. Про війну і пережите він не розказував. Був дуже обережний і скупий на слова. 

Після дзвінка з мамою, сестрою та її сім’єю, військовий попрощався і пообіцяв передзвонити. Але більше не виходив на зв’язок. 

Михайло Гаврилюк під час бойового завдання 24 жовтня минулого року. Трапилось це в районі Костянтинівки на Донеччині. 

Герой назавжди повернувся додому на щиті 31 жовтня. З Михайлом прощались у рідному селі, де і поховали захисника. 

Читайте також:

• Олександр Окарський та Вадим Станіславський — загинули двоє воїнів з Хмельниччини
• Під Бахмутом загинули троє військових із Хмельницької області

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.