Будні хмельницьких копів: Юрій Сердуніч врятував життя хворих на епілепсію

Не ДТП єдиними. Іноді від роботи копів залежить і чиєсь життя. У хмельницькій патрульній працює 256 поліцейських. Нашим першим героєм став 30-річний інспектор, якому медична освіта допомогла врятувати життя трьох хмельничан. 

 

Юрій каже, за майже рік патрулювання кілька разів доводилось надавати домедичну допомогу. Пригадує, коли разом з напарниками рятували хворих на епілепсію. Таких випадків у практиці патрульного було три. Про всі розказує, як і годиться поліцейському, стримано і беземоційно. 

 

- Це сталося в березні. Під час патрулювання на Хотовицього побачили, як чоловік на тротуарі раптово впав. В очі зразу кинулись характерні конвульсивні рухи. Ми підбігли. Чоловікові було зле, в нього закривались повіки. Швидко і негласно ми розподілили ролі. Колега зателефонувала в «швидку», інший патрульний звільняв чоловіка від тісного одягу. В цей час я намагався розтиснути хворому щелепи, які вже були зажаті намертво. Пригадав, що треба забезпечити доступ повітря, щоб не були заблоковані дихальні шляхи. На щастя, це вдалось зробити підручними засобами, - розповідає патрульний. 
 

Після того, як чоловік оклигав, поліцейський зателефонував дружині потерпілого. Її номер був в останніх набраних.  Вже потім хворого передали медикам. 

Про цю ситуацію інспектор Сердуніч каже, іноді достатньо опинитись в необхідний час і в необхідному місці. Каже, саме це і врятувало життя. 

Поліцейський зізнається, в таких випадках треба діяти рішуче. Усілякі сентименти чи емоції заважають. Немає і стресу. Мовляв, аналогічних випадків може бути багато. Тому треба швидко перелаштуватись, щоб жодна ситуація не вибивала з колії. Вирішив розповісти Юрій про ще один випадок. На щастя, все теж закінчилось благополучно. 
 

- Під час патрулювання у Книжківцях помітили як автомобіль зробив різкий маневр, об’їжджаючи правий бік. Хоча візуально наче нічого не було. Потім побачили, що на узбіччі лежить людина. А її голова знаходиться практично на межі проїжджої частини. В хлопця був епілептичний напад. Діяли по тій ж схемі, що в попередній ситуації. Коли прийшов до тями, зрозумів, що ми поліція і йому нічого не загрожує. Хлопець сам зателефонував мамі, яка забрала його додому. В принципі, своєю роботою були задоволені, - каже патрульний. 
 

У патрульній Юрій Сердуніч з першого дня. Спершу хотів стати медиком, піти по стопам старшого брата. Після того, як отримав спеціальність фельдшер, зрозумів – це не його. 

- Такі ідеали були на той час. Після того пробував себе у дуже багатьох сферах. Був монтажником, менеджером. Ще здобув юридичну освіту. Як тільки почалась реформа, слідкував за набором поліції у Києві. Так хотілось бути учасником тих всіх змін, а не просто спостерігати за цим. Рідні дуже підтримували. Розумію страхи своєї мами, хвилювання, але вона не стояла в мене на шляху, а навпаки, підтримувала. Окреме слово про наречену. Вона просто надихала, окриляла під час відбору. Вірила в мене більше, ніж я сам. Завдяки їй я пройшов успішно відбір, - з посмішкою каже патрульний.