Був майстром на всі руки. У Хмельницькому попрощалися з Ігорем Плаксієм

- “Моє кохання!” - такі слова промовляла дружина захисника, стоячи біля його труни.
- Ігор Плаксій був добровольцем.
- Вони з сім’єю переїхали у Хмельницький з Луганська у 2014 році.
Сьогодні, 30 травня, у Свято-Георгіївському храмі на вулиці Івана Франка відбулася друга за день церемонія прощання з військовим. О 12 годині в останню путь проводили Віктора Бутенка. Вже о 14:30 біля храму знову стали збиратися люди. Усі прийшли віддати шану захисникові Ігореві Плаксію.
“Моє кохання!” - такі слова промовляла дружина загиблого. Жінка не стримувала сліз, коли дивилася на чоловіка у труні. Поруч стояли діти - дорослі дочка та син. Вони споглядали на батька, мовчки прощаючись із ним.
Ігореві Плаксію було 57 років. Вони з сім’єю переїхали у Хмельницький з Луганська. Було це у 2014 році. Саме тоді захисник вперше відправився добровольцем на війну. Згодом повернувся. Вони з рідними стали облаштовувати тут своє життя “з нуля”. Адже все, що мали, залишили в рідному місті на Сході країни.
- У них все залишилося в Луганську - квартира, будинок. Вони купили тут ділянку з хатою. Хотіли будуватися. У Хмельницькому все з нуля фактично починали. Також він раніше їздив за кордон, будівельними справами займався, - каже знайома сім’ї, Тамара.
У будинку, який придбала сім’я з Луганська, чоловік все робив своїми руками. Його рідні кажуть - Ігор мав гарну голову і золоті руки. Був і сантехніком, і маляром, і електриком, і будівельником. Вмів усе.
Вже під час повномасштабної війни Ігор Плаксій знову виявив бажання піти захищати Україну. Рідні розповідають, що він пішов до військкомату, а прийшовши сказав: “Тепер мені стало спокійніше”. На що дружина відповіла: “Зате мені ні”.
Дружина Героя завжди дуже хвилювалася за коханого. Переживанням ділилася з подругою - Світланою.
- Із 2014 року знаю його жінку. Ми познайомилися, коли покинули свої рідні міста. Вона Луганськ, я - Донецьк. Нас з’єднала біда. Ігор з першого дня пішов захищати свою країну. Був добровольцем в АТО. Це гідна людина і гідний син своєї країни.
- Під час повномасштабної війни він теж пішов добровольцем. Він приховував від дружини, що ходив у військкомат. Але він пішов захищати свою землю, бо дійсно дуже любив свою країну, - додає Світлана.
Дочка Героя, Ксенія, каже: тато пішов на війну, бо не міг залишатися осторонь того, що відбувається в країні. Мовляв, він у всьому був дуже старанним. А всім справам, які виконував, завжди віддавався сповна.
- Він захищав нас. Йому ніколи не байдуже до того, що коїться. Він будував будинок. Був дуже старанним у всьому. І в бою він таким же був. Він віддавав себе усього всім справам, які робив, - каже дочка Ксенія.
Ігор Плаксій загинув внаслідок поранення 24 травня. Його поховали на Алеї слави у мікрорайоні Ракове.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Vladimir Hovanov
Алена Феськова
Светлана Малюк
Yevgena Kozarenko