Був у самому пеклі. Спогади про 26-річного Павла Гуменюка, який загинув на Донеччині

• Він працював сомельє й мав безліч мрій і планів на життя. 
• Але воно обірвалось на Донеччині - Герою було 26. 
• Вдома у захисника залишились мама і бабуся. 
• Розповідаємо історію військового з Хмельниччини Павла Гуменюка.

“Від побратимів ми дізнались, як там було важко. Але Паша нам ніколи не поскаржився…”, - близькі досі оговтуються від трагічної звістки. У самому пеклі на Донеччині загинув Павло Гуменюк. Йому було всього 26.  Хлопець мав багато мрій і планів на життя. Був єдиним сином в сім’ї - опорою для матері і бабусі. Воювати він пішов добровольцем. Історією молодого захисника поділились його рідні. 

Нікуди не йшов без книги

Павло народився у Хмельницькому. До 2013 року жив у селищі Загродське, що в Кам’янець-Подільському районі. Отримав освіту юриста в Національному авіаційному університеті Києва. 
Родичі пригадують, як під час навчання Павло брався за будь-яку роботу: був офіціантом, працював у клінінговій компанії й розклеював листівки. Міг підпрацьовувати на трьох роботах одночасно. Кажуть, старався для того, аби забезпечувати не лише себе, а й допомагати мамі та бабусі. 

Останнім часом у столиці Павло працював сомельє. Брат захисника Роман Гуменюк каже: це була його справжня пристрасть. 

• Його хобі були - історія, філософія і література, він прочитав багато сотень книг. Якщо він кудись йшов з сумкою, то в ній обов'язково була книга. Займався фізкультурою і медитацією, стояв на цвяхах - казав що це гартує тіло і дисциплінує. До початку війни Павло мріяв відвідати виноградники Грузії та Франції і в довгій перспективі відкрити винний магазин чи бар, - розповідає Роман Гуменюк. 

Нікому не казав, як було важко…

Павло Гуменюк став на захист країни добровольцем. Як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення, пішов до найближчого військкомату, аби приєднатись до територіальної оборони. Щоправда, через великі черги це вдалось не одразу. Рідні говорять, він зміг записатись лише за кілька тижнів. Потім чекав дзвінка. Близько за пів року хлопець підписав контракт й поїхав навчатись до Великобританії. 

Після навчання Павло потрапив у 36-ту бригаду морської піхоти. Був кулеметником. Також закінчив курс на оператора зенітно-ракетного комплексу. 

Захисник воював на одному з найпекельніших напрямків на фронті. Відомо, що там він виконував завдання з розвідки, штурму ворожих позицій і допомагав піхоті в захисті.

Своє рішення взятись за зброю Павло озвучив близьким не одразу. Мовляв, знав, що будуть сльози матері та бабусі. 

• Він знав, що вони будуть плакати. Він один у мами. Бабуся часто казала, що після Паші вже можна не говорити. Бо, мовляв, як він сказав, так і буде, - розповідає тітка захисника Олена. 

Павло Гуменюк загинув від осколкових поранень у  Донецькій області. Це трапилось 26 січня під час виконання бойового завдання. Брат воїна Роман пригадує останню розмову:

• Останній раз зв’язувався з ним 25-го, спитав як ти, відповів - потихеньку. Вже від побратимів ми дізналися - як там важко, але він нам ні разу не поскаржився, - каже Роман.

Побратими відгукуються про нього як про сміливого й ініціативного бійця, на якого можна було покластись у будь-якій ситуацій.

Герой назавжди повернувся додому. З ним прощались 2 лютого у рідному селищі Загродське, що в Новоушицькій громаді. Захиснику було 26…

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.