Дев’ять місяців воював за Бахмут. Історія лісівника зі Славути, який став військовим

Тут і далі фото Подільського лісового офісу

• Петру Поліщуку нещодавно виповнилося 60 років. 

• Майже півтора роки він захищає країну на найскладніших напрямках. 

• Які жахи бачив на війні та яке бажання загадав на ювілей — розповідаємо далі. 

Петро Поліщук – кранівник філії «Славутське лісове господарство». Цій роботі від віддав понад 20 років свого життя. Але війна все змінила — професію, територію перебування, домашній побут. Історію захисника розповіли в Подільському лісовому офісі. 

— Мені подобалося працювати вантажником на крані: погрузка деревини, завантаження вагонів. Добре було робити, якби тільки не війна, — зізнається лісівник. 

У березні 2022 року Петра мобілізували. Він став старшим сапером-гранатометником 53-ої окремої механізованої бригади. Захищати кордони довелося у найгарячіших точках. Дев’ять місяців боронили державу у Бахмуті. Далі на Вугледарському та Авдіївському напрямках.

— Складно. Особливо в Бахмуті. Відступали. Техніки не було. Обстрілювали страшно. Просто виходили групами по 10-15 людей. Оскільки я був кулеметником, доводилося прикривати своїх. Інколи залишався сам. Кому тут може бути не страшно? Жити ж усі хочуть! — каже Петро Поліщук.

Рота, у якій служить воїн-лісівник, займається замінуванням та розмінуванням позицій. Працюють на «нулі» в складних умовах. Потрібно бути уважним і все точно знати, від цього залежить життя бійців.

— Коли дивишся на все те, що вони тут наробили, бере жах. Вони ж все просто розвалили. Що вони зробили з містами, з людьми, дітьми. Тут не жаліли нікого. Думаєш, як прийдуть до нас, то що буде? У мене ж і самого внучка, — додає захисник.

На війні для кожного знайдеться робота: і для молодшого, і для старшого, каже пан Петро. Молодшим побратимам легше фізично, а старші мають досвід і можуть багато чого підказати.

— Тут доводиться бути батьком, братом, другом. Часто підходять молоді хлопці, є й такі, що навіть мін ще бояться. Усім все розповідаю, навчаю. Треба, щоб когось слухали, комусь довіряли. До кожного потрібно підійти, поспілкуватися, іноді розрадити. Якщо є порозуміння, то це допомагає проходити випробування, — пояснює військовий. 

На свій 60-річний ювілей, який відзначив нещодавно, загадував лише одне бажання: щоб закінчилась війна, настала Перемога, вдалося повернутися додому і жити спокійно. На нього чекають дружина, донька, онучка. Зять також на передовій.

Читайте також:

• Рятувальників Хмельниччини нагородили за відсіч агресору та розмінування України (СПИСОК, ФОТО)

• Ветеран війни з позивним "Альпініст" переміг на чемпіонаті зі стрільби з лука (ФОТО)

• “Немає страшнішого за смерть”. Як торговий агент з Кам’янця стала кухарем у армії

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.