Двоє синів залишилось без батька. Спогади про воїна Сергія Самолюка з Хмельниччини

• Чоловік працював у логістиці й виховував з дружиною двох синів. 
• Коли розпочалась війна – потурбувався про безпеку рідних, а сам пішов до військкомату. 
• Сергій Самолюк «Броня» загинув на Покровському напрямку. Сім’я просить для нього звання Героя. 
• Розповідаємо історію воїна з Хмельниччини. 

 

Сергій Самолюк – військовий з Шепетівського району. Чоловік пішов захищати країну на початку російського вторгнення. Бачив, як йдуть воювати молоді хлопці й не хотів ховатись за їх спинами. 

Разом з побратимами Сергій з позивним «Броня» воював на Запорізькому напрямку, а загинув на Донеччині. Йому було 45. Спогадами про воїна поділилась його дружина. Сім’я просить присвоїти для захисника звання Героя України. 

«Я не можу ховатись за спинами дітей…»

Сергій родом із села Новоселиця, що у Шепетівському районі. Він був єдиною дитиною в сім’ї. У рідному селі закінчив школу, провів тут дитинство та юність. Його пригадують як доброго і товариського хлопця. Сергій мав багато друзів та знайомих. 

Після школи майбутній захисник вступив до Національного аграрного університету в Києві. Навчався на інженера-механіка.

У 25 років чоловік одружився. Разом з дружиною у них народилось двоє синів. Пара прожила у шлюбі понад 20 років. Проживали у Києві, де їх застала повномасштабна війна. 

На той момент Сергій працював менеджером з логістики. Коли розпочалось вторгнення – вирішив вивезти сім’ю на Хмельниччину, звідки родом. 

– Чоловік завіз нас до своїх батьків. Кілька днів був сумним, а 27 лютого сказав, що йде у військкомат, бо не може стояти осторонь всього, що відбувалось. На той момент старшому синові було 15 років. Чоловік сказав: «Зараз діти йдуть воювати, які трішки старші за нашого Богдана. Я не можу лишитись в стороні і ховатись за їхніми спинами», – пригадує ту розмову дружина Тетяна. 

Вже вранці наступного дня Сергій був біля ТЦК у Полонному.

«Не сказав, що їде в саме пекло»

Сергій Самолюк служив у складі 224-го окремого автомобільного батальйону. Був на посаді командира взводу роти охорони, а згодом здобув військове звання старшого лейтенанта. З червня 2022 року захисник разом з побратимами виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. 

За цей час його сім’я перебралась за кордон. Тетяна розповідає: саме чоловік наполіг, аби вони з синами виїхали. Додає, що під час перебування на фронті, Сергій мало що розповідав.

– Він нас оберігав і не хотів, щоб ми щось знали. Я намагалась піднімати питання, на що він відповідав, що розкаже, коли закінчиться війна. Ми часом навіть не знали, де він знаходиться. А коли виїжджав на гарячі точки, то дізнавались лише після того, як він повертався, – каже дружина. 

За час служби військовий двічі приїздив у відпустку до сім’ї. Востаннє це було в жовтні 2024-го. Коли залишив рідних і поїхав на службу, то повідомив дружині, що їх відправляють на Донеччину. 

– Всю їхню бригаду розформували й він перебував у складі 68-ї єгерської бригади. Сергій був командиром взводу, його одного з перших відправили на Покровськ. А згодом і його хлопців розкидали по різних гарячих точках, – говорить жінка. 

Тетяна пригадує, що востаннє спілкувалась з чоловіком напередодні загибелі. Тоді він сказав, що їде на навчання, а не бойове завдання. Рідних просив не хвилюватись.

– Ввечері набрав і сказав не хвилюватись. Мовляв, виїжджає на навчання і буде три дні без зв’язку. Не сказав, що їде в саме пекло…, – пригадує дружина. 

За словами Тетяни, вже вранці вона отримала дзвінок від ТЦК. Їм повідомили, що Сергій Самолюк загинув. Сталося це 15 листопада поблизу населеного пункту Григорівка Покровського району на Донеччині. Військовий загинув внаслідок мінно-вибухової травми. 

З 45-річним воїном прощались у його рідному селі Новоселиця на Шепетівщині. У Героя залишились дружина, батьки та двоє синів – 18 та 10 років. 

Близькі захисника зареєстрували петицію до президента. Просять, аби Сергію Самолюку присвоїли звання Героя України. 

«Сергій був людиною з великим серцем та незламною волею. Мужність, сміливість і відданість Україні стали прикладом для його побратимів. Він ніколи не зупинявся перед труднощами, завжди був там, де була найбільша небезпека, щоб захистити нас. Відданість військовій присязі, щире прагнення справедливості та незламна віра в перемогу зробили Сергія Самолюка гідним громадянином та справжнім Героєм для своєї Батьківщини», – йдеться у тексті звернення. 

Електронну петицію можна підписати за посиланням. 

Станом на сьогодні, 5 лютого, звернення зібрало понад 10 тисяч підписів. До кінця збору голосів залишається 71 день. 

Читайте також:

Йому було 19: у Хмельницькому попрощалися із Владиславом Підгайним

Молодшому було 20 років: рідним загиблих військових передали нагороди

У Хмельницькому попрощалися із поліцейськими Вадимом Королем та Віктором Зюбрієм

У громадах Хмельниччини попрощались з п'ятьма загиблими військовими

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.