Герой у 17. Згадуємо про наймолодшого добровольця Назара Якубовського з Хмельницького

Анастасія БЕВЗ

Фото - Книга пам'яті полеглих за Україну

Він – воїн з Хмельницького, який загинув 11 років тому.
Зараз б Назару було 30, якби не війна…
В пам'яті він залишиться наймолодшим добровольцем, який віддав життя за Україну.
Цього дня згадуємо про 17-річного Героя.

«Шкода, що зараз до армії не беруть, я б пішов», – говорив Назар, ще будучи підлітком, коли навчався у гімназії.

Юний, відважний, з вогником в очах. Таким згадують хлопця його близькі, друзі, однокласники і знайомі.

Рівно 11 років тому загинув Назар Якубовський. Один з наймолодших добровольців Хмельницького, який віддав життя за Україну. Зараз йому б виповнилось 30, але він назавжди залишився 17-річним Героєм. Зібрали спогади і розповіді про захисника.

Збрехав про вік, аби піти на війну

Назар народився 20 грудня 1996-го. У Хмельницькому провів своє дитинство. Близькі розповідали: ще змалечку він був мрійником, але цілеспрямованим і дуже допитливим. Ще тоді батьки пророкували синові долю військового.

Хлопець навчався у гімназії №2. Був старанним, активним учнем. Брався абсолютно за все, починаючи від шкільних заходів до спортивних змагань.

Вже після загибелі юнака вчителі пригадували: «Напевне, він просто спішив жити, спішив усе встигнути…».

Під час Революції Гідності у вихідні разом із друзями їздив на київський Майдан. Навіть коли почали стріляти, рвався до Києва. Мати не пускала, а він пообіцяв: «До вузу вступати не буду, піду до армії».

Коли почалась війна, Назарові було 17. Він вже рвався захищати країну на Сході, але його відмовляли, адже був неповнолітнім.

– Назар дуже просився до мене в групу, йому декілька разів відмовляли, тоді 17-річний хлопець приписав собі ще два роки й урешті-решт до нас потрапив, пішов воювати, – пригадує командир групи батальйону «Айдар» Михайло з позивним «Борода».

Військовий каже, що саме завдяки таким юнакам-добровольцям як Назар влітку 2014-го вдалось стримати ворога в зоні АТО.

«Я сказала йому, що не пущу…»

Вже навесні 2014 року Назар вирушив в зону бойових дій. Мамі сказав, що поїде до Києва на роботу. Ще тоді в голові у юнака був чіткий план і сходити зі свого шляху він не планував. Матір насторожила його поведінка. Пригадує, як того дня син поїв і помився після роботи, а потім поспіхом почав збирати рюкзак. Закинув на плечі і сказав, що поїде в Київ. Мовляв, там його вже чекають.

– Це мене насторожило, і я заявила, що не пущу. Та Назар був дуже рішуче налаштований, почав казати, що домовився про роботу в Києві й не може залишитись, бо його там чекають. Він пообіцяв щодня телефонувати й пішов. А через кілька хвилин зателефонував і попросив мене вийти у двір. Я вийшла, запитую, що сталося. А він так якось поглянув на мене і відповів, що хоче востаннє подивитися на мене. Від цих слів стало моторошно. Пізніше я дізналася, що Назар перед від’їздом приходив до всіх родичів попрощатися, – згадує мама Інна Ігорівна.

Це був серпневий день, коли син пішов на війну. Більше він не повернувся. Назару було всього 17…

Назар Якубовський виконував бойові завданні на рівні з дорослими та досвідченими військовими. Через вік він не був офіційно оформлений у батальйоні.

На початку вересня зв’язок з хлопцем обірвався. Він перестав відповідати на телефонні дзвінки, а рідні не могли повірити, що 17-річний Назар міг опинитись на війні.

5 вересня військова колона, де перебували наші хлопці у складі 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», потрапила в засідку ворога на трасі Луганськ – Щастя. Це сталося поблизу селища Весела Гора на Луганщині. Російські диверсанти напали на українських бійців. З того часу Назар вважався зниклим безвісти.

Спочатку хмельничанин був похований як невідомий Герой. Лише в березні 2015-го тіло воїна змогли ідентифікувати за експертизою ДНК.

З ним прощались на Майдані Незалежності у Києві, а 26 березня – у Хмельницькому. Перепоховали Героя у Шаровечці.

Вже посмертно Назара Якубовського нагородили нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту», відзнакою «Народний Герой України» та «Мужність і відзнака». Про це розповіли у міській раді.

За виявлену мужність, героїзм, незламність духу в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України воїнові присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» від 26 жовтня 2016 року.