Хмельниччина втратила трьох Воїнів

• На війні загинув Павло Хміль з Хмельницького району.   
• Шепетівщина попрощалася зі Захисниками Леонідом Данилюком і Володимиром Сидоренком.

В останню путь проводжали Героїв 29 вересня Судилківська та Славутська громади. Аж – знову страшна звістка. Виконуючи бойове завдання, загинув Павло Хміль зі Старосинявської громади.

Загинув Павло Хміль з Хмельницького району

Страшна звістка чорним крилом суму накрила Старосинявську громаду. У результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вільшанка Дворічанського району, що на Харківщині, загинув командир бойової машини-командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, сержант Павло Хміль.

Ворожий обстріл обірвав життя Героя в 53 роки.

Родом Воїн – з Хмільника, що на Вінничин, однак зростав на Хмельниччині. Спільно з родиною переїхав до Гончарихи.

Навчався у Паплинецькій середній школі, а завершивши вісім класів – вступив до Хмельницькому ПТУ на електромонтера.

У 1987-му був призваний на строкову службу, яку проходив у Німеччині.

У 1991-му – одружився. Працював старшим механікам засобів централізованої безпеки, а 20 травня 2019-го - підписав контракт і пішов захищати територіальну цілісність України.

«Старосинявська селищна рада висловлює співчуття рідним та близьким учасника бойових дій – Ірині Степанівні Хміль, матері Олені Василівні Хміль, синам Богдану і Назару,  та родині захисника. Вічна пам'ять Захиснику Вітчизни! Герої не вмирають!» - йдеться у повідомленні селищної ради.

Славутська громада оплакувала Леоніда Данилюка

В останню путь у Славутській громаді 29 вересня провели солдата Леоніда Данилюка.

Героєві було тільки 39 років.

Родом Воїн зі села Рівки. Закінчив ЗОШ №6, вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування.

2 березня 2022-го був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

«За сумлінне виконання військового обов’язку Леонід Леонідович неодноразово заохочувався командуванням», - зазначають у виконавчому комітеті Славутської міської ради.

Останній свій бій Воїн дав 26 вересня поблизу населеного пункту Яковлівка, що на Донеччині.

І не дочекалися батьки сина, дружина - коханого, діти – татка.

Попрощатися зі загиблим Героєм прийшли мешканці громади, приїхали бойові побратими. І небо, здавалося, впало на труну спільно з рідними.

«На жаль, клята війна забирає найкращих… Жодними словами не вгамувати пекучий біль і не загоїти рани в душі від непоправної втрати. Світлий спомин про Леоніда Данилюка, вдячність за його подвиг назавжди житиме в наших серцях», - зазначили представники місцевої влади.

Поховали Леоніда Данилюка на «Новому кладовищі» із усіма військовими почестями.

У пам’яті близьких, друзів, односельчан він  зостанеться сміливим, життєрадіснім, надзвичайно доброзичливим, завжди готовим прийти на допомогу, справжнім Захисником та Людиною з великої букви.

 

Судилківська громада прощалася з Володимиром Сидоренком

У Судилкові провели в останню путь 29 вересня Володимира Сидоренка.

Останній свій бій Воїн дав 23 вересня.

Не обіймуть більше донька та син любого батька, дружина – коханого чоловіка, брат – мужнього брата, мати – дорогого сина.

Родом загиблий Герой із Чернівеччини, але більшу частину життя прожив у Судилкові, який став йому рідним.

Здобув вищу освіту у Київській академії внутрішніх справ. Уособлюючи в собі найкращі риси офіцера поліції, завжди стояв на сторожі Закону і охорони правопорядку. Брав участь в АТО (ООС).

«24 лютого, коли рф віроломно вторглася на територію України, капітан МВС Володимир Сидоренко пішов захищати наші села і міста від російського агресора, - наголошують у сільській раді. -Прекрасна людина, люблячий син, брат, батько, вірний побратим, надійний друг і товариш. Низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам‘яттю Героя України. Сьогодні одним ангелом стало більше… Вічна і світла пам’ять Герою України...»

Прощання відбулося в рідній домівці Захисника та у місцевому Свято-Дмитрівській церкві. Від хати до храму жителі села створили живий коридор шани Герою.

Розділити горе родини прийшли побратими, представники місцевої влади, колеги з районного управління поліції, з якими свого часу Володимир Дмитрович працював, друзі, близькі та знайомі.

Читайте також:

• У Зеленського просять дати звання Героя загиблому Тарасу Садовніку з Хмельницького
• Серце не витримало загибелі сина. Попрощалися з військовим Олександром Новіковим
• «Там всім страшно, але хто, якщо не ми». Історія загиблого на війні морпіха Володимира Кремінського

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.