У Зеленського просять дати звання Героя загиблому Тарасу Садовніку з Хмельницького

-
Тарас з 18 років став на захист України.
-
Він боровся з окупантами на Київщині, Миколаївщині та Харківщині.
-
Під час останнього бою його група потрапила в засідку.
-
Усі розвідники загинули, але їхній вчинок дозволив “нашим” пробитися на Куп’янськ.
Ще зі школи хотів захищати Україну
Тарас Садовнік навчався в Хмельницькому НВК №4. Полюбляв подорожувати та мріяв побувати в різних куточках України, що неодноразово робив із товаришами та учителями школи.
Згодом вирішив присвятити своє життя військовій справі та продовжив навчання в академії прикордонних військ України. Та спроба була невдалою, тому Тарас одразу подав документи до міського військового комісаріату для проходження військової служби за контрактом. Починаючи з жовтня 2016, став військовослужбовцем ЗСУ за контрактом у військовій частині А3215.
Зі слів сестри Дарини, Тарас Садовнік вперше вирушив у зону АТО ще в 18-річному віці. Це підтверджує допис його батька — Ігоря Садовніка — офіцера десантно-штурмової бригади.
У грудні 2016 року виїхав для виконання бойових завдань у зону проведення антитерористичної операції. Свій перший бойовий досвід отримав вже у лютому 2017-го. Потім вступив до академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. А далі Тарас Садовнік здійснив чимало хоробрих бойових вчинків. Про це розповідає сестра в тексті петиції, яку створила на сайті звернень до Президента.
Захист Київщини та порятунок побратимів
— Перше бойове зіткнення Тараса з окупантами було зранку 24 лютого на теренах Київської області. Підрозділ Тараса з маршу, вступивши в бій, зупинив просування броньованої колони противника, а згодом і зовсім розгромив її. Під час цього бою лейтенант Садовнік, командуючи механізованим взводом свого батальйону, особисто знищив танк та два БТР росіян, — йдеться у тексті петиції.
Після того підрозділ Тараса стримував просування броньованих колон росіян, які заходили з території Білорусі. Він брав активну участь у звільненні Бородянки та Макарова. Сестра зазначає, що тоді лейтенант Садовнік неодноразово рятував поранених побратимів з підбитої та пошкодженої техніки, особисто витягував лейтенанта Віталія Сапила з палаючого від авіаудару танка.
Отримав поранення та повернувся в бій
У середині березня підрозділ Тараса перекинули на Миколаївщину. Там, у бою Тарас отримав поранення середньої тяжкості. Тарас Садовнік пройшов курс лікування та реабілітації і одразу повернувся в підрозділ. В червні йому присвоїли військове звання «старший лейтенант ЗСУ».
— У серпні 2022 року разом зі своїм підрозділом стримував просування російської навали на Бахмутському напрямку, де неодноразово доводив силу і міць Збройних Сил України в протистоянні російській орді. У тяжких боях підрозділ старшого лейтенанта Садовніка Т.І. з честю та гідністю виконав наказ щодо захисту своєї ділянки фронту, — зазначає сестра Дарина.
У кінці серпня підрозділ перекинули на Харківщину. У перший день наступу на Куп’янському напрямку Тарас разом з групою розвідників висунувся до села Залізничне та попав у засідку. Група одразу втратила кількох побратимів, але прийняла бій.
— На жаль, під час запеклого бою вся група загинула, але їхній вчинок дав змогу основним силам бригади продовжити наступ у напрямку міста Куп‘янськ, — повідомляють у петиції.
Удостоїти званням Герой України
Тарас Садовнік загинув 6 вересня. Незадовго до того 24-річний захисник встиг одружитися. Його поховали в Хмельницькому на Алеї Слави.
Батьки загиблого захисника звернулися до президента України Володимира Зеленського. Вони хочуть, аби їхнього сина (посмертно) удостоїли званням Герой України.
— Звертаємося до всіх, хто знав Тараса, до всіх небайдужих до долі України громадян, аби ця інформація не залишилася поза увагою нашої влади. Віримо, що Герої, які поклали заради України найцінніше — життя — назавжди будуть жити у пам’яті людській, — зазначено в проханні.
Станом на 29 вересня петиція набрала 591 голос з 25 тисяч необхідних. До кінця збору підписів залишився 81 день.
Читайте також:
-
"Вони не розуміють, чия ракета може в мене влучити". Історія росіянки — вдови азовця Максима Квапиша
-
«Там всім страшно, але хто, якщо не ми». Історія загиблого на війні морпіха Володимира Кремінського
-
“Схуд на 25 кілограмів”. Інтерв’ю із дружиною “азовця”, якого звільнили з полону
-
82 дні героїчно захищав Маріуполь: у російському полоні перебуває азовець Ярослав Отрок з Кам’янця
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Тетяна Леньо
Вера Пухниченко
Лариса Кімпіцька
Таня Степанюк