Ходять на побачення, одружуються і народжують: що відбувається за стінами Хмельницького СІЗО

• Хмельницький слідчий ізолятор - це міні-держава. 
• Люди тут одружуються, ходять на роботу та народжують дітей. 
• Що відбувається за стінами архітектурної пам’ятки та в яких умовах живуть арештанти?

В самому центрі Хмельницького знаходиться, на перший погляд, зовсім непримітна будівля. Щодня, ідучи повз перехожі, помічають лише рекламні  вивіски на стінах. А от якщо підняти голову вгору, можна побачити колючі дроти та решітки на вікнах. Тут знаходиться Хмельницький слідчий ізолятор.

Сама будівля сягає корінням в глиб історії міста. Їй близько 200 років. Вона носить звання історичної пам’ятки. На сьогоднішній день там перебуває 426 осіб. Деякі з них чекають на вирок суду, інші намагаються добитися перегляду своєї справи, а для когось ці стіни вже, як рідні, адже вони довічники і в СІЗО навіть одружуються та ходять на побачення. Як виглядає побут ув’язнених та засуджених, де вони проводять свій вільний час, як працюють та заробляють гроші, бачили журналісти vsim.ua.

Хмельницьке СІЗО має два корпуси. Один віком 189 років, його постійно підтоплює через стару систему водовідведення та проржавлі каналізаційні мережі. Там утримують ув’язнених. Так в установі називають людей, які перебувають під слідством або очікують на вирок суду. Для уже засуджених умови покращенні. Вони живуть у відносно новому корпусі з просторими камерами та кімнатами для відпочинку. Планове наповнення СІЗО - 421 особа. Однак спальні місця тут є із запасом - для 524 людей. 

“Ми переправний пункт”

На конвоювання заступає добовий наряд. Кількість конвоїрів не розголошують, щоб інформація не потрапила до засуджених. Говорять лише, що є серед них і чоловіки, і жінки. Адже сектор, де перебувають останні можуть охороняти лише жінки. Перед нарядом їх інструктують. Для цього на стінах висять стенди, де вказано перелік осіб схильних до втечі, бунтів, самогубств. 

За словами заступника начальника ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор" Вадима Остапюка, слідчий ізолятор - це переправний пункт, щодня звідти вибуває близько 20 осіб, натомість прибуває 10 нових. 

• Ми транзитно-пересильні. Через нас ідуть етапи на Київ, Львів. Є у нас всі категорії ув’язнених: жінки, чоловіки, неповнолітні, засуджені, засуджені до позбавлення волі, до арешту, довічно позбавлені волі. Розміщені вони в окремих секторах. Неповнолітні утримуються лише з неповнолітніми, жінки з жінками, довічники взагалі в окремому секторі. Наразі перебуває 14 довічників, 6 жінок, 5 неповнолітніх, 15 засуджених та 386 ув’язнених - , розповідає заступник начальника СІЗО з соціально-виховної роботи Вадим Остапюк.

"Одиночок немає"

Живуть у слідчому ізоляторі у камерах різної величини та наповнення. Одиночних камер взагалі немає. Найменші розраховані на два спальних місця. Найбільші - на 12. Більшість камер в СІЗО з кількістю 4-8 спальних місць. В камерах для ув’язнених є рукомийник, стіл для обідів та вбиральня, яка відгороджена та знаходиться за ширмою. Також в СІЗО є сектор максимального рівня безпеки, так звані карцери. Це вже одиночки і туди розміщують особливо буйних. Таких є два. Засуджений може перебувати у карцері до 14 діб, підслідний - до 9 діб. 

• Засуджені утримуються в окремому блоці. Селять в камери за принципом: жінки до жінок, неповнолітні до неповнолітніх, поліцейські до поліцейських, раніше засуджені до раніше засуджених, довічники до довічників. Тих, хто вперше відбуває строк не посадять із тими, хто вже неодноразово був у місцях позбавлення волі. Наразі засуджених у нас 15. Свої терміни вони отримали за злочини різного ступеня тяжкості. Всі вони відбувають покарання вперше. Лише їх ми можемо залучати до робіт по господарчому обслуговуванню, - розповідає Вадим Остапюк. 

“Це ніби держава в державі”

Для ув’язнених і засуджених в слідчому ізоляторі умови різні. Ув’язнені - це не обов’язково винні. Вони не набули відповідного статусу, тому до робіт їх не залучають. В них є окремий розпорядок дня, який включає: прибирання приміщення, прийом керівництвом, вільний час, заходи виховного характеру, фізкультурно-оздоровчі заходи, радіотрансляцію новин та богослужінь.

Засуджених до СІЗО епатують у випадку перегляду справи чи ознайомлення  з її матеріалами. У слідчому ізоляторі вони живуть ніби в окремій державі. Ходять на роботу і за це отримують гроші. Зарплата кожного становить 4174 гривні. Тобто “мінімалка” плюс одна гривня. З них вираховують за комунальні послуги. Залишок перераховують на картку. “Чистими” виходить близько 3000 гривень. Тобто після виходу на волю засуджені мають стартовий капітал для того, щоб реалізувати себе поза стінами виправного закладу. 

• Для ув’язнених є відповідний розпорядок дня. Вони його знають напам’ять, він транслюється на великому екрані двічі на тиждень. А от працюють у нас тільки засуджені. Свого виробництва не маємо, тому їх залучаємо до роботи в господарському дворі. Є серед них повар, пекар, прачка, перукар, навіть швець. Для роботи із засудженими залучаються різні релігійні та соціальні організації. Їх вчать адаптуватися до життя після в’язниці та допомагають виправитися. За роботу їм платять. Із цих коштів вони можуть замовляти собі список продуктів, які конвоїри купують у буфеті і приносять їм в камеру, - пояснює Вадим Остапюк. 

Для засуджених є навіть спеціально облаштовані кімнати побачень. Часто та густо, за словами Вадима Остапюка, вони тут одружуються та заводять дітей. До речі між собою побратися засуджені не можуть, хоча в СІЗО перебувають, як чоловіки, так і жінки. Пару собі обрати можуть лише з волі. Шукають її на сайтах знайомств в інтернеті. 

• Засудженим щотижня приносять газети. Десь по п’ять на сектор місцевого значення і одну національного. Також у них є право на доступ до інтернету. Вони можуть поспілкуватися з рідними по “Skype” або посидіти на сайтах знайомств. Проте не всі сайти в інтернеті для них доступні. До прикладу, соцмережі та сайти, де є заклики до розпалювання ворожнечі, збройних конфліктів та сепаратизму. Також щодня до 20 хвилин вони мають право на телефонний дзвінок, - розповідає заступник начальника СІЗО. 

Разом із Вадимом Остапюком ми прогулялися територією слідчого ізолятору, щоб показати вам, як він виглядає із середини та в яких умовах перебувають засуджені. Розпочнемо чи не з головного місця - кімнати догляду передач.  

Кімната догляду та кімнати побачень

При вході до державної установи Хмельницький слідчий ізолятор висить розпорядок надходження передач. Приймають їх протягом тижня з 9:00 до 18:00. Виняток - понеділок, це санітарний день та неділя - вихідний. Вага передачі може сягати до 30 кілограмів. Перед надходженням в камеру до одержувача, її ретельно оглядають. Для цього на столі стоять спеціальні мірки для рідини та висять шила, ножиці, ножі. 

За кімнатою догляду розташовані кімнати для короткочасних та довготривалих побачень. Потрапити в них можна лише через металошукач. Його проходять “мешканці” СІЗО і їхні гості. Короткочасні побачення для ув’язнених проходять тільки через скло за допомогою телефону. Максимальний час такої зустрічі - 20 хвилин. Засуджені ж можуть зустрітися з родичами в окремій кімнаті, де є стіл і стільчики. Вона платна - 18 гривень за побачення. 

Є в СІЗО і кімната для довгострокових зустрічей. Це такий собі готельний номер з ванною кімнатою, спальнею та кухнею. В спальні є необхідний набір постільної білизни, а на кухні - все необхідне для приготування їжі. Перебувати тут можуть сімейні пари терміном до трьох діб. Побачення засудженим дозволяють раз на місяць, довічно засудженим раз на два місяці. 

• В цю кімнату допускаються тільки засуджені, які відбувають покарання і засуджені до довічного позбавлення волі, відносно яких вирок набрав законної сили. Лише до них допускаються рідні на довготривалий термін. За перебування в кімнаті для довгострокових побачень треба платити. За добу з однієї людини 158,23 гривень, - розповідає Вадим Остапюк. 

Сектор для засуджених

Далі прямуємо в сектор для засуджених. Розташований він у новій будівлі. Там є камери, де проживають переважно по 4 особи. Для них на поверсі є їдальня, вбиральня та кімнати відпочинку і прийому гостей. Тобто представників благодійних та релігійних організації, які проводять з ними різноманітні бесіди та тренінги. 

На іншому поверсі живуть жінки. Умови їх проживання практично не відрізняються від умов для засуджених чоловіків. На поверсі є ще спеціальна камера для мами і дитини. Засуджена жінка, яка має маля віком до трьох років, може перебувати з ним у цій кімнаті. Наразі кімната пустує. 

Облаштована вона з усіма зручностями. Є гаряча вода, плитка, телевізор, холодильник, пеленальний столик, візочок, ліжечко. Кімната також забезпечена дитячими іграшками.

• За 15 років моєї служби ще не було випадку, коли б жінка приїхала сюди з дитиною. Переважно живуть у тій кімнаті жінки, яких засуджують вагітними, тут вони народжують і перебувають в покращених умовах поки дитині не виповниться три роки. Далі її передають в дитячий будинок, а маму переводять в звичайні умови до інших жінок, - говорить заступник начальника СІЗО.

Також є спеціальний сектор, де перебувають неповнолітні. Для них також облаштований клас для занять. На стінах там висить розклад уроків. Відповідно до нього приходять вчителі із звичайних хмельницьких шкіл і проводять уроки під наглядом керуючого. Для підлітків також облаштована ігрова кімната та міні-спортзал. Пограти тут можна в теніс та інші види спорту, які виключають травматичність. 

Господарчий двір СІЗО

На господарчому дворі СІЗО розташована медична частина. Вона оснащена сучасним обладнанням. Є стоматологічний кабінет та новітнє обладнання для флюорографії, якому можуть позаздрити деякі лікарні. 

• Раніше медична частина підпорядковувалася керівництву СІЗО. У нас був свій начмед, майор. Зараз вони в нас беруть в оренду приміщення. І керівництво у них цивільне. Співробітники фінансуються від органів МОЗ. Якщо у засуджених є проблеми, з якими не можуть впоратися тут на місці, то ми організовуємо конвоювання. Іноді викликаємо спеціалістів на консультації. До прикладу, із Скарженців, для надання психіатричної допомоги. Для цього звертаємося з листом до них і нам відправляють спеціаліста. Якщо це екстрено, то просто викликаємо “швидку” і веземо під конвоєм,- пояснює Вадим Остапюк. 

Також на території є власна кухня та пекарня. Працюють тут паралельно співробітники закладу та засуджені. В пекарні щодня випікають свіжий хліб, яким потім годують засуджених та ув’язнених. Кухня складається із кількох приміщень: підсобного, де миють та зберігають посуд та безпосередньо самої кухні, де готують. Також є підвал, де зберігають соління власного приготування. Меню, за словами Вадима Остапюка, в СІЗО різноманітне. Щодня його “мешканці” отримують в раціон м’ясо та рибу. На утримання одного ув’язненого вдень витрачають 45, 57 гривень. Ці кошти виділяють із державного бюджету. 

Єдине приміщення на господарчому дворі, в яке нам не вдалося потрапити - це пральня та лазня. Адже на той час там перебували на водних процедурах засуджені. Також журналістам не показали сектор, де перебувають ув’язнені. Адже для цього потрібен відповідний дозвіл суду чи контролюючого слідчого органу. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.